Главная > Промышленность, производство > Світова електронна промисловість

Світова електронна промисловість


24-01-2012, 18:18. Разместил: tester7

Електроннупромисловість часто називають дітищем НТР, і це дійсно так. Спочатку воназародилася в надрах електротехніки (радіотехніки), але потім фактичновідокремилася від неї, перетворившись на самостійну галузь. Як типовановітня галузь електроніка розвивається прискореними темпами і в результаті повартості продукції, яка ще в 1999 р. перевищила 1 трлн, а в 2005 р. 1, 5 трлн дол, вже набагато випередила і нафтову, і автомобільну, і навітьхімічну промисловість, вийшовши на перше місце. При цьому електроніка тримаєпершість не тільки за кількісними, але й за якісними показниками,будучи, мабуть, самої наукомісткої та інноваційної галуззю сучасноговиробництва, яка багато в чому визначає головні напрями світового науково-технічногорозвитку. Вона ж викликала до життя нові форми організації виробництва, йоготериторіальної структури, міжнародного географічного поділу праці,монополізації. Подібна її роль пояснюється тим, що саме з електронноїпромисловістю в першу чергу пов'язані електронізація, комплекснаавтоматизація, інформатизація нашого життя, що означають глибокий революційнийпереворот як у виробничій, так і в невиробничій сфері діяльностілюдей.

Електроннапромисловість - одна з небагатьох галузей господарства, яка з часу свогозародження фактично не відчувала скільки-небудь серйозних кризових явищ.Темпи її розвитку в передових країнах світу зазвичай в 5-10 разів перевищують середнітемпи зростання ВВП. Капіталовкладення в електроніку по рентабельності в три-чотирирази перевершують аналогічні показники інших галузей промисловості. До тогож вона розвивається В«вглибВ» і В«вширВ», охоплюючи все нові країни і регіони.

Вгалузевій структурі електроніки прийнято виділяти чотири основні групивиробництв: 1) виробництво електронних засобів обробки інформації; 2)виробництво засобів зв'язку; 3) виробництво побутової апаратури; 4) виробництвоелектронних компонентів.

Ввиробництві електронних засобів обробки інформації провідна роль належитьвипуску власне комп'ютерів, або ЕОМ. Випускати їх почали після Другої

загрузка...
світової війни в США, які і досі залишаються лідером у виробництвібагатьох видів ЕОМ і комплектуючих виробів до них. Це відноситься і до мікро-ЕОМ, ідо міні-ЕОМ, і до супер-ЕОМ. Ще в середині 1990-х рр.. виробництво ЕОМ в ційкраїні по вартості перевищила 100 млрд дол Серед сотень комп'ютерних фірм СШАособливе місце займає ІБМ, що дає більше половини всієї продукції, що випускається в світікомп'ютерної продукції. Друге місце займає Японія (60 млрд дол), де такожвипускають всі основні види ЕОМ. Японія з'явилася на світовому комп'ютерному ринкупізніше, тільки в 1970-х рр.., але, зробивши справжній технологічний прорив (іобігнавши Західну Європу), вона помітно наблизилася до США. За розмірами продажукомп'ютерів японська фірма В«ФуцзіцуВ» поступається тільки ІБМ. На третьому місці (25млрд дол) - Західна Європа, де комп'ютерне виробництво зосереджене восновному в чотирьох провідних країнах регіону. Ще один великий район виробництваелектронних засобів обробки інформації охоплює нові індустріальні країниАзії. Проте вважається, що комп'ютери В«білоїВ» збірки за якістю вищекомп'ютерів В«жовтоїВ» збірки і призначаються для більш заможного івимогливого споживача.

Востанні два десятиліття найвищими темпами зростає виробництвоперсональних комп'ютерів. Вони з'явилися в США тільки в 1975 р., але дуже швидко поширилися і в побуті, і в сфері бізнесу, сприяючи в тому числі і створеннюавтоматизованих робочих місць. Потім масовий випуск був організований також вЯпонії, НИС Азії, в Західній Європі, Китаї. Нині ж їх щорічно випускають близько100 млн штук.

Доцій групі виробництв відносять також програмне забезпечення комп'ютерів. Тутперевага США ще помітніше, особливо завдяки діяльності кількохдуже великих американських фірм, таких як В«МайкрософтВ».

Виробництвотехніки зв'язку (телекомунікацій) зростає в міру того як розширюєтьсявживання телефонної і телексного зв'язку, відеозв'язку, електронної пошти,використання супутникової, волоконно-оптичного зв'язку і т. д. Доситьсказати, що кількість телефонних апаратів в світі в 2005 р. досягло майже 1, 2 млрд (400 млн в АТР, 365 млн в Європі, 310 млн в Америці, 80 млн вАфриці, 35 млн в Південній і Південно-Західній Азії). Виробництво електронних засобівзв'язку на 3/4 концентрується в десяти найбільш розвинених країнах, проте вщо почався в 1990-і рр.. В«Бумі мобільниківВ» вже лідирує Китай.

Виробництвопобутової електронної апаратури забезпечує випуск наймасовіших і широкодоступних видів продукції даної галузі. Своїми коренями воно сягаєрадіотехніку і почалося ще задовго до настання епохи НТР. І надалівипуск аудіоапаратури ще деякий час переважав, але до початку 1990-х рр..його вже набагато випередило виробництво відеоапаратури - чорно-білих, а потімкольорових телевізорів, відеомагнітофонів, відеокамер. Вони складають нині 1/2усіх випущених побутових електронних товарів, тоді як аудіоапаратура - 1/4,а інші види - понад 1/5.

Одночаснов цій підгалузі відбувалися великі географічні зрушення. У 1960 р. економічно розвинені країни забезпечували в сукупності 95% світового виробництва радіоприймачіві телевізорів (у тому числі Північна Америка - відповідно понад 30 та близько30%, Західна і Східна Європа - 35 і 46% та Японія - 25 і 17%). Але вже до 1990 р. сумарна частка трьох названих регіонів помітно зменшилася. Це сталося завдяки швидкомунарощуванню випуску побутової електронної апаратури в нових індустріальнихкраїнах Азії та в Китаї. У результаті частка Східної і Південно-Східної Азіївиросла до 70% по радіоприймачів і до 60% по телевізорах. Так, у 2005 р. із загальносвітового виробництва телевізорів (165 млн шт.) Китай виробляв 80 млн, Малайзія - 10млн, Республіка Корея - 7 млн, Японія - 3 млн штук. Але в цілому найбільшимвиробником побутової електронної апаратури залишається Японія, за зразкомякої, власне кажучи, і розвивали цю галузь інші країни регіону. Іякість японської побутової електроніки і раніше залишається найбільш високим.

А.Моріта, засновник всесвітньо відомої японської корпорації В«СоніВ», пише про те,що саме вона першою запустила в масове виробництво транзисторнийрадіоприймач, створила перший в світі домашній відеомагнітофон, а такожпортативний касетник з навушниками - плейєр. Спільно з голландським концерномВ«ФіліпсВ» В«СоніВ» розробила та впровадила принципово нову лазерну технологіюзвукозапису на компакт-дисках. Ця ж компанія ближче інших підійшла дотехнології телебачення з особливо високою точністю зображення.

Виробництвоелектронних компонентів (транзисторів, напівпровідників) зростає ще більшешвидкими темпами, ніж виробництво найрізноманітнішої електронної апаратури.Ці темпи, обумовлені відповідними капіталовкладеннями, зумовилиперехід від мікросхем спочатку до великих, а потім і до надвеликих інтегральнихсхемами, який був здійснений за допомогою зменшення розмірів складових їхелементів. До початку 1980-х рр.. головними постачальниками мікросхем були фірми США.Вони набагато випереджали японські фірми і європейський В«ФіліпсВ». Але потімпершість перейшла до японським фірмам (В«НЕКВ», В«ТошибаВ», В«ХітачіВ»), хоча повипуску мікрокомп'ютерів світовим монополістом залишається американська В«ІнтелВ».

Зазвичайвиділяють чотири головних району розміщення електронної промисловості.По-перше, це США. Хоча вони втратили абсолютну першість у виробництвіелектронної продукції, але зберегли і великі обсяги, і найбільш складнуструктуру галузі, в якій представлений весь її різноманітний асортимент.Крім того, США спеціалізуються на випуску самої наукомісткої і дорогоїпродукції, призначеної головним чином для внутрішнього ринку і в набагатоЩонайменше для експорту. По-друге, це Японія. За загальними масштабами випускуелектронної продукції вона займає друге місце після США. У структурі галузітут нині переважає випуск електронних компонентів, комп'ютерів ідорогої побутової електроніки, причому всі ці вироби, на відміну від США,орі...єнтовані переважно на експорт. По-третє, це Західна Європа.Електронна промисловість отримала тут найбільший розвиток у ФРН, у Франції,у Великобританії, Італії і Нідерландах. Для її структури характернопереважання підприємств, що випускають телекомунікаційну апаратуру,обчислювальну техніку і прилади при значно меншій ролі виробництвапобутової електроніки і електронних компонентів. По-четверте, це країниСхідної та Південно-Східної Азії. Вони широко використовували вигоди свогоекономіко-географічного положення, наявність трудових ресурсів та японський досвід,перетворивши електронну промисловість на головну галузь своєї міжнародноїспеціалізації. Це ж зумовило її дуже високу експортне.

Незважаючина те що кожна з чотирьох галузевих груп електронної промисловості маєдеякі особливості в орієнтації (на кваліфіковані трудові ресурси, наблизькість центрів науки та ін), в ній дуже чітко проявилася тенденція доформуванню великих ареалів їх зосередження з завданням забезпечити в одномумісці функціонування всього виробничого ланцюжка від ідеї до готовогопродукту. Ось чому саме на основі електронної промисловості виниклочимало наукових, науково-дослідних парків, технополісів, В«силіконовихдолин В».

Участьелектронної промисловості в світовій торгівлі також в цілому дуже велике, але порозмірами експортної квоти чотири її головних регіону розрізняються доситьсильно. Найбільш висока ця квота в регіоні Східної і Південно-Східної Азії, дев окремих країнах вона доходить до 80-90%. У Японії експортна квота вЗалежно від виду продукції коливається в межах від 35 до 50%. У ЗахіднійЄвропі - з урахуванням внутрішньорегіональної торгівлі - вона становить приблизно 40%. Ав США експортна квота набагато менше, вона ледь перевищує 1/10.

Нацьому тлі електронна промисловість Росії виглядає, на жаль, вельмивідсталою. До 1991 р. ця галузь в Радянському Союзі і країнах Східної Європирозвивалася досить відособлено від решти світу, хоча перед нею і ставилизавдання вийти на рівень однієї з сучасних високотехнологічних галузей. Але зрозпадом СРСР і РЕВ і розривом налагоджених виробничих і наукових зв'язків, таще в умовах посилить фінансово-економічних труднощів, вона прийшла взанепад. Наприклад, виробництво телевізорів в 1990-1995 рр.. зменшилася з 4, 7до 1 млн штук і тільки до 2005 р. досягло колишнього рівня.

Список літератури

Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту referat.ru/