Машинобудівні галузі світу

А)Машинобудування є головною галуззю світової промисловості: на ньогоприпадає приблизно 35% вартості світової промислової продукції і більше 30%зайнятих у промисловості.

Машинобудування- Головна по числу зайнятих, по вартості продукції та відповідно за часткою увсім промисловому виробництві галузь сучасної промисловості. Цепояснюється тим, що саме воно в першу чергу забезпечує всі галузігосподарства знаряддями виробництва (машинами, обладнанням, приладами та ін), анаселення - предметами споживання, в тому числі і тривалого користування.

Машинобудуваннятакож сама комплексна і диференційована за структурою з галузейпромисловості: разом з металообробкою воно включає в себе до 200 різнихпідгалузей і виробництв. У машинобудуванні зазвичай виділяють: загальнемашинобудування, транспортне машинобудування, приладобудування,електротехніку (включаючи електроніку), виробництво озброєнь і військової технікиі т.п. Загальне машинобудування включає верстатобудування, випуск виробничогообладнання всіх видів, виробництво сільськогосподарських машин. Випусквиробничого обладнання - металургійного, гірничо-хімічної та іншоїважкого устаткування - об'єднують в поняття В«важке машинобудуванняВ».

Доперелічених підрозділам машинобудування слід додати і В«малуВ»металургію - виробництво сталі і прокату як в ливарних цехахмашинобудівних підприємств, так і на окремих спеціалізованихпідприємствах з виробництва литва, поковок, штамповок і зварних конструкційдля машинобудування.

Взазначеній структурі галузі найбільш складним є машинобудування. Внього входять найважливіші підгалузі: машинобудування для міжгалузевих виробництв(Електронна та радіопромисловості, приладобудування, верстатобудівна іінструментальна, підшипникова промисловість тощо); виробництво устаткуваннядля галузей народного господарства (будівельно-дорожнє, транспортне,тракторне і сільськогосподарське машинобудування тощо); для галузейпромисловості (енергетичне, металургійне, гірничошахтне і гірничорудне,хімічне машинобудування, виробництво технологічного обладнання длятекстильної промисловості та ін); для невиробничої сфери (комунальнемашинобудування, виробництво побутових приладів і машин, військова техніка та ін.)

Застадіями технологічного процесу машинобудування можна підрозділити назаготівлю, механічну обробку і складання.

Заметалоємності, трудомісткості і енергоємності прийнято виділяти важке, загальне ісереднє машинобудування. Важке машинобудування відрізняється великим споживаннямметалу, відносно малою трудомісткістю і енергоємністю. Воно включаєвиробництво металомістких і великогабаритних виробів.

Длязагального машинобудування характерні середні норми споживання металу, енергії,невисока трудомісткість. В основному це виробництво устаткування для окремихгалузей промисловості.

Загальнеі середнє машинобудування схожі між собою і чітко виражених закономірностей вгеографії не мають.

Всігалузі можна класифікувати за хронологічним ознакою: (хронологічнакласифікація):

1)новітні галузі, що виникли у другій половині XX в. Перш за все, це галузівищих поверхів машинобудування: електроніка, радіотехніка, робототехніка,ракетно-космічна промисловість та ін;

новігалузі, які з'явилися в другій половині XIX ст. і першій половині XX в.: авіа-і автотранспортна техніка, паровозі-та тепловозобудування, виробництвообладнання для численних галузей народного господарства і промисловості таін;

старігалузі, що сформувалися ще в XVIII в. і першій половині XIX ст.:виробництво металевих виробів для первинних галузей економіки (сільськогогосподарства, добувної промисловості).

Вепоху НТР світове машинобудування в цілому стало значно більше наукомістким. Впередових країнах на нього припадає понад 2/3 всіх витрат на НДДКР в промисловомувиробництві. Загальною тенденцією став також перехід від універсальних до більшвузькоспеціалізованим підприємствам. Що ж стосується змін у структурігалузі, то вони були викликані в першу чергу тим, що новітні галузі сталирозвиватися найбільш швидко, нові - більш повільними темпами, а старі - щебільш повільно. Конкретизувати цю тенденцію можна на прикладахавіаракетна-космічної промисловості, верстатобудування і суднобудування.

Авіаракетна-космічнапромисловість (АРКП) - типова новітня галузь сучасного машинобудування.Вона виникла на основі існуючої і раніше авіаційної промисловості, доякої в епоху НТР додалося виробництво ракет, різного роду космічнихлітальних апаратів, двигунів, приладів і т. п. Ця галузь належить дочисла найбільш наукомістких, лідируючи (разом з електронікою) у витратах на НДДКР.Поряд з цим вона відрізняється підвищеною трудомісткістю, так що на їїпідприємствах дуже велика частка інженерно-технічного персоналу і робітниківвищої кваліфікації. До відмінних рис АРКП відноситься і її високакапіталомісткість. Ще одна чи не найважливіша її особливість полягає внайтісніших зв'язках з військово-промисловим комплексом. До цього комплексу повністюабо частково належать її найбільші концерни та корпорації В«Макдоннел-ДугласВ»,В«Локхід МартінВ», В«БоїнгВ», В«НортропВ», В«Юнайтед ТекнолоджізВ» в США,В«АероспасиальВ», В«Брітіш ейрспейсВ», В«Даймлер-БенцВ» у Західній Європі.

Машинобудуваннявідрізняється від інших галузей промисловості цілою низкою особливостей, яківпливають на його географію. Найважливіша з них - наявність суспільної потреби впродукції, кваліфікованих трудових ресурсів, власного виробництва абоможливості поставки конструкційних матеріалів і електроенергії.

Б)Основні фактори географічного розміщення машинобудування

Нарозміщення галузей машинобудування впливають різні фактори. Однакдо ключових з них відносять наукоємності, металоємності і трудомісткості.

Наукоємність.Сьогодні важко уявити собі сучасне машинобудування без широкоговпровадження наукових розробок. Саме тому виробництво найбільш складноїсучасної техніки (комп'ютерів, різноманітних роботів) концентрується врайонах і центрах, які мають високорозвиненою науковою базою. Орієнтація нанауковий потенціал - основний чинник розміщення машинобудівнихпідприємств.

Всіце зумовлює як виробничі, так і територіальні аспекти розвиткуАРКП. До перших з них відноситься, наприклад, не настільки великий обсяг В«штучноїВ»продукції: нині у світі випускають близько 1000 авіалайнерів і 600-1000 вертольотівв рік. До других - концентрація підприємств галузі у відносно обмеженомучислі найбільш розвинених країн.

Металомісткість.Галузі машинобудування, що займаються виробництвом такої продукції, як металургійне,енергетичне, гірничо-шахтного устаткування, споживають багато чорних і кольоровихметалів. У зв'язку з цим машинобудівні заводи, що випускають такого родупродукцію, зазвичай намагаються перебувати якнайближче до металургійнимбаз, щоб зменшити витрати з доставки сировини.

Трудомісткість.З точки зору трудомісткості машинобудівний комплекс характеризуєтьсявеликими витратами і дуже високою кваліфікацією праці. Виробництво машинвимагає великих витрат робочого часу. Тому досить велика кількістьгалузей машинобудування тяжіють до районів країни, де концентрація населеннявисока, особливо там, де є висококваліфіковані таінженерно-технічні кадри. Надзвичайно трудомісткими можна назвати наступнігалузі комплексу: авіаційна промисловість, верстатобудування, виробництвоелектротехніки і точних приладів.

Якокремий фактор географічного розміщення машинобудування можна винестивійськово-стратегічний аспект. Беручи до уваги інтереси державноїбезпеки, багато підприємств машинобудівного комплексу, що випускаютьпродукцію оборонного призначення, віддалені від меж держави. Багато з нихсконцентровані в закритих містах.

Важливезначення при розміщенні підприємств машинобудівного комплексу маєможливість підвезення сировини та вивезення готової продукції. Певну роль урозміщенні машинобудівних підприємств відіграє також наявність достатньоємного споживчого ринку. Що... стосується такого фактора, як близькість досировинній базі, то вона важлива лише для деяких металомістких галузей (наприклад,для виробництва металургійного чи гірничошахтного обладнання).

В)Територіальна структура світового машинобудування

Всучасної регіональної структурі машинобудівного комплексу світунеобхідно виділити основні макрорегіону: Північну і Центральну Америку(Включаючи США, Канаду, Мексику), зарубіжну Європу, зарубіжну Азію і СНД

ПівнічнаАмерика. На цей регіон припадає приблизно одна третя вартості, створюваноїу світовому машинобудуванні. У міжнародному поділі праці регіон виступає якнайбільший виробник і експортер машин високої складності, продукціїважкого машинобудування і наукомістких галузей. Особливо тут виділяються США, начастку яких припадає майже 30% вартості світової машинобудівноїпродукції. Істотне місце в машинобудуванні США займаєавіаракетна-космічне машинобудування, військово-промислова електроніка,виробництво ЕОМ, енергетичне машинобудування, військове суднобудування та ін

ЗарубіжнаЄвропа. На країни цього регіону також припадає близько однієї третини продукціїсвітового машинобудування. В європейському машинобудуванні лідирує Німеччина. На їїчастку припадає 10% світового виробництва галузі. За Німеччиною слідуютьФранція,

Великобританія,Італія. У регіоні представлені всі види машинобудівної продукції, алеособливо розвинені загальне машинобудування (верстатобудування, виробництвообладнання для металургії, текстильної, паперової, часовий та іншихгалузей), електротехніка й електроніка, транспортне машинобудування (автомобілебудування,авіабудування, суднобудування). Найбільшим у регіоні експортером продукції загальногомашинобудування є Німеччина.

Східнаі Південно-Східна Азія. Цей регіон дає приблизно одну четверту продукціїсвітового машинобудування. Основним стимулюючим чинником у розвитку цієїгалузі в країнах регіону є дешевизна робочої сили. Лідер регіону -Японія, друга машинобудівна держава світу. Її частка у світовіймашинобудівної продукції, становить 15%. Вона виступає найбільшим у світіекспортером мікроелектроніки, робототехніки, електротехніки та інших виробів,вимагають висококваліфікованої праці. Інші країни регіону - Китай, ПівденнаКорея, Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Малайзія, Індонезія - виробляють хоча ітрудомістку, але менш складну продукцію (виробництво побутових електроприладів,автомобілів, морських суден та ін) і активно вивозять її за кордон.

СпівдружністьНезалежних Держав. СНД також є великим регіоном світовогомашинобудування. Країни цього регіону випускають широку номенклатурумашинобудівних ізделій.-Особливо великий розвиток в країнах СНД отрималигалузі ВПК, авіаційної та ракетно-космічної промисловості, побутовоїелектротехніки, окремі галузі загального машинобудування (виробництвосільськогосподарської техніки, енергетичного обладнання та ін.) В той жечас по ряду галузей, особливо наукомістких, країни СНД відстають від країн зрозвиненою економікою. Лідер СНД - Росія, не дивлячись на величезні можливостірозвитку машинобудування, науково-технічний, інтелектуальний та ресурснийпотенціал, ємний внутрішній ринок, в міжнародному поділі праці виділяєтьсялише виробництвом озброєння і новітньої космічної техніки і змушенаімпортувати багато видів машин.

Замежами головних машинобудівних районів світу знаходяться такі крупні помасштабами виробництва країни, як Індія, Бразилія, Аргентина. Їхмашинобудування в основному працює на внутрішній ринок. Вони експортуютьавтомобілі, морські судна, велосипеди, нескладну побутову техніку (холодильники,пральні машини, пилососи і т.п.).

Порівняннямашинобудування в розвинених країнах і країнах дає в цілому наступнукартину. У розвинених країнах машинобудування відрізняють широка номенклатура,високу якість та конкурентоспроможність продукції, що випускається, її високаекспортна орієнтованість і велику питому вагу в загальному експорті. Наприклад,в Японії частка продукції машинобудування в експорті сягає 64%, у США іНімеччині - 48%, Швеції - 44%, Канаді - 42%, у Франції, Великобританії іШвейцарії - понад однієї третьої. На розвинені країни в цілому припадає більше80% світового експорту машин і устаткування. У широкій номенклатурімашинобудівної продукції в розвинених країнах ключова роль належитьавіаракетна-космічної промисловості, мікроелектроніці, робототехніці, атомно-енергетичноїтехніці, верстато-та автомобілебудування. Як і в інших галузях, вмашинобудуванні в останні роки розвивається процес інтернаціоналізаціївиробництва (в рамках ТНК, на основі міждержавних і міжфірмовихугод), впроваджуються гнучкі автоматизовані виробництва і системиавтоматизованого проектування.

Ввідміну від машинобудування економічно розвинених країн в країнах, що розвиваютьсявоно базується на дешевизні місцевої робочої сили, спеціалізуючись, як правило,на випуску масових, трудомістких, але технічно нескладних і невисоких поякості виробів. Серед підприємств тут багато складальних заводів, що одержуютькомплекти деталей машин з країн з розвиненою економікою. Сучаснимимашинобудівними заводами розташовують лише деякі країни, що розвиваються, впершу чергу нові індустріальні - Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, а такожБразилія, Аргентина, Мексика. Головними напрямами розвитку їх машинобудуванняє виробництво побутової техніки, автомобілебудування, суднобудування.

Середекономічно розвинених країн Заходу виділяється невелика група держав (США,Японія, ФРН, Великобританія), що володіють повною номенклатуроюмашинобудівного виробництва, частка якого в структурі їх обробноїпромисловості становить 35-38%, а в експорті - 50% і більше. Безпосередньоза цією групою йдуть країни (Франція, Італія, Іспанія, Канада, РеспублікаКорея) з дещо менш повної структурою машинобудування і меншою його часткою вструктурі обробної промисловості (25-33%), а також в експорті. Вокрему групу зазвичай виділяють деякі малі країни Західної Європи(Швеція, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія, Норвегія, Данія, Фінляндія, Австрія),у яких отримали дуже великий розвиток окремі галузі машинобудування, орієнтованів першу чергу на експорт. В інших країнах машинобудування менш розвинене,і імпорт машин переважає над їх експортом.

Незважаючина сохраняющееся відставання країн, останнім часом і в їхмашинобудуванні помітний прогрес. Але він стосується лише порівняно невеликогочисла країн - Китаю, Бразилії, Індії, Мексики, Аргентини, нових індустріальнихкраїн. Всі вони мають досить кваліфіковану і в той же час набагато більшдешевшу, ніж у Західній Європі, США та Японії, робочу силу. Але потрібно враховуватиі те, що в багатьох з них машинобудування в значній мірі знаходиться підконтролем іноземного капіталу і працює на ринки розвинених країн. Вбільшості інших країн Півдня ця галузь представлена ​​збірними і ремонтнимипідприємствами, знаходиться на рівні металообробки або взагалі відсутня. ТимПроте, за деякими оцінками, частка країн, що розвиваються у світовому експортімашин і устаткування також поступово зростає.

Врезультаті, слідом за Б. Н. Зиміним, економіко-географи при вивченні світовогогосподарства зазвичай виділяють три головних машинобудівних регіону.

перше,це регіон Північної Америки, що включає США, Канаду і інтегрується з нимиМексику. Він дає понад 30% всієї світової продукції машинобудування. Його відрізняютьособливо широка номенклатура виробництва і висока якість продукції, вельмивисока експортне, але в той же час і значна залежність від імпорту.Завдяки Сполученим Штатам для цього регіону характерна особливо велика часткау світовому виробництві таких галузей, як АРКП, електроніка,автомобілебудування.

друге,це регіон зарубіжної Європи. За розмірами виробництва він приблизно дорівнюєрегіону Північної Америки і фактично ділить з ним перше-друге місця. ВЯк безперечного лідера тут виступає ФРН, потім слідують Франція,Великобританія, Італія, Іспанія, спеціалізуються насамперед на масовихвидах машинобудування, включаючи верстатобудування, автомобілебу...дування і т. п. Часткамашинобудівної продукції в експорті найбільш велика у ФРН.

Алепо експорту машин і обладнання з розрахунку на душу населення перше місце нетільки в регіоні, але і в світі займає Швейцарія.

третє,це регіон, що включає в себе країни Східної і Південно-Східної Азії. На ньогоприпадає понад 1/5 світового машинобудування. Лідирує в ньому Японія, яка потемпами зростання цієї галузі випередила і США, і зарубіжну Європу. Ще в середині1950-х рр.. за вартістю машинобудівної продукції Японія знаходилася нарівні Італії, але до середини 1960-х рр.. досягла рівня ФРН і Великобританії, ав середині 1970-х рр.. набагато його перевершила. В наші дні за загальними розмірамимашинобудування ця країна поступається США приблизно в два рази, але по окремих йоговидам випереджає і США. Частка машинобудування в експорті Японії - найбільша вСвіт (2/3). Крім Японії до складу регіону правомірно включити і такі новііндустріальні країни, як Республіка Корея, Сінгапур, а також Китай.

Не можнане сказати і про те, що четвертий машинобудівний регіон світу утворюютькраїни СНД, що відрізняються великим обсягом виробництва машин і устаткування, алевідстаючі по розвитку наукомістких галузей.

Длямашинобудівного комплексу Росії в цілому характерні високий рівеньрозвитку, наявність складної системи внутрішньогалузевих та міжгалузевих зв'язків.Однак у кризові 1990-ті рр.. падіння виробництва в машинобудуванні булобільшим, ніж по промисловості в цілому: воно скоротилося приблизно наполовину.Частка галузі в структурі промислового виробництва знизилася з 25% у 1991 р. до 18% в 1998 р. Одночасно знизилися продуктивність праці, рівень наукоємності, щеПроте останнім часом

Загальнедол).

Верстатобудуванняпромислових роботів.країни. XX в. були помірними.дол Незважаючи на все більш широке поширення верстатобудування по мірііндустріалізації країн Азії, Африки та Латинської Америки, і в наші дні не менш4/5 його припадає на країни Західної Європи, Північної Америки, Японії, Китаю.

НайбільшіДодамо,Республіка Корея.

Виробництво

Суднобудуваннясильно

В70-х рр.. XX в.

ДоКрупнимДосить порівнятивзагалі не

НаПід кінець XX в.

Список літератури

Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту referat.ru/