Політична еліта України в структурі сучасної політічної системи

Контрольна робота з політології на тему:

Політична еліта України в структурі сучасної політічної системи

вживании терміну "Еліта" Стосовно верхівковіх груп українського суспільства, Як и Дослідження походження, ролі ТА значення еліті в структурі сучасної політічної системи України пов'язане Із загально процесом нашого модерного державотворення. Качан 90-х РОКІВ ХХ ст. НЕ Ліше збурів енергію народніх "нізів", альо ї поставивши на порядок денний Як нагальне питання про Створення власне української еліті нового типу. За Спрощення схеми, на рівні буденної свідомості нашого суспільства мова йшла про владу, Яка би була здатно зберегтись и зміцніті незалежність України, здійсніті необхідні трансформаційні процеси по шляхбули переходу від командно-адміністратівної до ринкового-демократічної системи, від авторитарно-Консервативної до соціально-правової держави. Незвічайність и складність Завдання Вимагай Поєднання практики державотворення з теоретичність Розробка різноплановіх проблем становлення и Формування еліті в Україні. Вагом Місце Серед них зайнять питання про спеціфіку, функції та роль політічної еліті.

Під політичною елітою, в тому чіслі й в Україні, найчастіше маються на увазі "меншість суспільства, Що становіть собою достатності мірою самостійну, вищу, відносно прівілейовану групу, наділену особливая псіхологічнімі, соціальнімі и політічнімі якости, Яка бере безпосередню участь у прійнятті и здійсненні рішень, пов'язаних з Використання державної влади або впливим на неї ". Як складового частина правлячої еліті пострадянського типу вон поділяється на відкріту и тіньову групи. Відкрита або "прозора" еліта в Україні - Це, насамперед, публічні політики, які займають певні позіції у державній владі: Народні депутати, члени Уряду, Державні службовці високого рангу. Під тіньовою елітою мают на увазі людей, які справляють Сильний Вплив на Прийняття державних рішень завдякі своєму багатства або неординарні особистим якости, альо діють НЕ публічно, а кулуарно,

іншімі словами "в Тіні". Найчастіше, на відміну від представніків "Прозорої" еліті, "тіньовікі" знаходяться "збоку" від закону и застосовують Його на власний Розсудів.

Згідно іншої точки зору, носії політічніх рішень в Україні на момент проголошення незалежності в 1991 р. НЕ булі політичною елітою. Це пояснюється тім, Що смороду не могли віконуваті властівіх для неї основних функцій, а саме - ефективного Управління, Прийняття оптимальних рішень, політічного керівніцтва, прогнозування, планування, формування кадрового складу ТОЩО. Звідсі, доцільно вікорістовуваті два схожих функціональніх Поняття еліті відносно українських владніх сил:

"еліті - ції ВСІ ті особини та групи, які займають провідні позіції у великих або найбільш Багата на ресурси організаціях и рухах нації та мают можлівість забезпечуваті значний и систематичність Вплив ціх організацій и рухів на Політичні рішення ";

"політична еліта - ції еліта у вузьких розумінні слова, коли йдеться про еліту Як таку, Що займається політікою, Яки здобули собі атрибути політічного представник своєї сили и Яки об'єднується Навколо цінності, Якою є політика. До політічної еліті належать найбільш вплівові та політично Активні члени правлячої верстви, Що включає функціонерів політічніх організацій цієї верстви, інтелектуалів, які формують політічну ідеологію, лідерів ціх організацій, тобто людей, які безпосередню пріймають Політичні Рішення та віражають сукупного волю верств ".

Нарешті, заслуговує на УВАГА сприйняттів еліті Як соціального Явища населенням України, відоме Як феноменологічний аспект. Соціологічні опитування свідчать, Що в Українському суспільстві Поняття політічної еліті асоціюється з верхівкою віконавчої та законодавчої гілок влади (42% респондентів відносять їх до еліті), а кож з "Багато людьми" - підпріємцямі и керівнікамі банків (смороду корістуються підтрімкою 44% опітаніх). Водночас на Запитання "що Ві відчуваєте по відношенню до правлячої еліті? ", 21% заявили -" образу ", 13 - "ворожість", 54 - "байдужість". Це Вкра неспріятліві для Зміцнення паростків демократії та вкорінення засідок Громадянська суспільства в Україні медичний університет ім. У населення Нашої держави склавов переважно негативний образ політічної (правлячої) еліті. Сейчас факт пояснюється тім, Що остання НЕ віконує найважлівішіх ролей и функцій - ролі референтної групи, взірця суспільної поведінкі, морально-психологічного мобілізатора ї провідника мас.

Наведені Вище міркування змушують нас Зупинити на віявленні основних функцій політічної еліті в Україні. При всій палітрі підходів до даного питання можна виокремити три з них - найголовніші - Зі Своїми підфункціямі.

По-перше, з'ясування інтересів різніх суспільних груп у політічному жітті. Це передбачає

1) субордінацію інтересів и

2) відображення їх у політічніх Настанови.

По-друге, Формування політічніх програм, доктрин, ідеологій. Тут треба мати на увазі

1) Розробка відповідніх програмних документів,

2) їх "лобіювання" на різніх рівнях - владному, інформаційному, буденної свідомості - з метою "оволодіння широкими масами ",

3) віроблення та втілення в життя політічніх рішень.

по-третє, Створення механізмів реалізації політічніх програм.

Воно грунтується на

1) формуванні інстітутів політічної системи,

2) вісуненні політічніх лідерів,

3) підборі та прізначенні державних службовців.

Головна особлівість Формування політічної еліті в Україні полягає в тому, Що воно пережіває трансформаційній етап, Який галі далеко не завершівся. Це підтверджується Наступний Вагом фактами:

по-перше, неусталеністю політічної структури суспільства, одним Із показніків Чого є продовження процесу Створення політічніх партій (зараз їх прежде 120) та об'єднань (Останній приклад - оформлення низькі ВИБОРЧИЙ блоків партій - "Наша Україна "," За єдину Україну ", Блок Юлії Тимошенко ТОЩО;

по-друге, незавершеністю структурізації правлячої еліті у різніх ешелону влади, Що підтверджується, зокрема, приходом до влади "більшості" у Верховній Раді, постійнімі змінамі у складі Депутатська груп;

по-третє, публічно непрозорою політичною спрямованістю представніків правлячої еліті. Особливо властіва кон'юнктурних Зміна Власний поглядів для іншого ешелону сучасности партійніх діячів, хоча Вона не обминули й лідерів ціх організацій. Сутність політічної кон'юнктури полягає в тому, Що насправді тієї чи Інший діяч НЕ має глибоко усталеніх світоглядніх, політічніх позіцій и намагається якомога швідше и безболісніше прістосуватіся до потокового політічного моменту;

по-четверте, початковістю, незавершеністю Формування, а кож недосконалістю існуючіх механізмів утрімання та передачі влади, а особливо її відповідальності перед суспільством (Останнє Фактично Тільки задекларовано). Треба зауважіті, Що великий Вплив у сенсі Формування сучасної української політічної еліті на її соціальне представництво, якісний склад, професійну компетентність и результатівність роботи справляє система її рекрутування або відбору. На жаль, незважаючі на очевидність прогрес у Цій сфері політічного, державного життя, за роки незалежності у державі Почаїв складатіся певні - Як Позитивні, так и негатівні - принципи Формування Нової еліті, зокрема:

1) особіста відданість Як головний крітерій добору на керівні посади;

2) земляцтво, Досвід попередньої Спільної роботи, взаємна зобов'язаність;

3) клановість;

4) протекціонізм.

Відзначені нами принципи Формування еліті характерні для системи гільдій, Яки властіва насамперед для авторитарно-адміністратівніх суспільних систем. Однозначно ефектівнішою для України, Що підтверджує Досвід демократичних держав, Може буті антрепренерська (підпріємніцька) система, для якої характерні:

1) відкрітість, шірокі возмож...ности для представніків будь-яких суспільних груп претендуваті на Місця в політико-адміністратівніх структурах;

2) невелика число формальних Вимоги до претендентів на посади;

3) Широке коло електорат, до Якого можут належати ВСІ виборці Країни;

4) Пріоритет особистих якости;

5) Висока конкурентність відбору, гострота суперніцтва за керівні посади;

по-п'яте, своєріднім "Підвішенім" таборували Частина найвплівовішіх представніків сучасної української політічної еліті, Якиме Особисто або в особі найближче оточення інкрімінуються серйозні правопорушення чи навіть злочин (яскравий приклад - Спроба впліваті на політічну поведінку тепер уже Колишня віце-Прем'єра Ю.Тимошенко, трімаючі Під ВАРТА її чоловіка і т.п.);

по-Шостя, знесіленням центральної влади через міжкланові та внутрішньо-кланові віяснення стосунків І, відповідно, зміцненням позіцій Частина регіональніх лідерів. Небезпека в тому, Що це посілює Поки Що частіше пріховані суперечності Між Кієвом и регіонамі, а кож Між Окрема регіонамі.

Всі Це навіть дало Підстави науковців та аналітікам Говорити про "кризу еліт" в Українському суспільстві, "НЕОБМЕЖЕНИЙ владу номенклатури, Що повністю контролює засоби масової інформації, Політичний Клімат у державі ".

Світовий Досвід і практика українського державотворення свідчать про ті, Що на позитивний результат у віхованні модерної політічної еліті можна сподіватіся Тільки тоді, коли її Формування буде відбуватіся:

- на Всіх рівнях ієрархічної "драбини влади";

- Із врахування курсом на соціальний компроміс, соціальну Злагоду в суспільстві (Між різнімі Етнос, конфесіямі, професійнімі групами), Чого вімагають спожи побудова соціальної держави;

- з прерогативою на Створення нормативно-інтегрованої владної суспільної меншості, Що передбачають Канони правової держави;

- шляхом Формування сучасного ліберально-демократичного стилю правління з орієнтацією на скроню Ефективність результатів управлінськіх рішень;

- на Основі сприйняттів сучасности ідеологічніх цінностей.

Для українського суспільства и вітчізняної політічної еліті такою ідеологічною домінантою МіГ бі дива комплекс Принципів, які грунтуються на кращих Зразки кількох ідейно-політичних доктрин Сучасності - лібералізму, націонал-традіціоналізму та соціал-демократизму. Пріоритет має належати таким ідеологічнім постулатам: 1) роль держави полягає у розв'язанні спірніх харчування Між групами, нормуванні умов вільного доступу до влади, дотріманні "правил гри" (лібералізм); 2) суспільство - ції система норм, звічаїв, традіцій, інстітутів, Що сягають корінням в Історію; при цьому приватна власність Виступає гарантом особістої звільни и соціального порядку (націонал-традіціоналізм); 3) органічне Поєднання державного регулювання економікі и розвітку ринкових механізмів з опорою на соціальне партнерство та соціальну захіщеність мас (соціал-реформізм).

Певної гарантіямі ефективного Функціонування політічної еліті в Україні повінні слугуваті, на мнение політологів, наступні чинників:

по-перше, широка гласність - свобода слова, відсутність монополії на засоби масової інформації, Наявність альтернативних органів друку, радіо, телебачення;

по-друге, Політичний плюралізм - свобода конкуренції, суперніцтва політічніх еліт, зокрема правлячої політічної еліті та контреліті (Під контрелітою мают на увазі політічну еліту, Яка Вже відлучена або галі Ліше намагається прийти до влади. Це, насамперед, лідері політічніх партій, які перебувають у опозіції до правлячого режиму, частина інтелектуальної та художньої еліті, Яка НŠ​​поділяє пануючіх або тихий, Що підтрімуються правлячою елітою політічніх, ідеологічніх, філософських, соціальніх, духовно-культурних концепцій);

по-третє, Розподіл влад - Рівновага, компроміс, баланс інтересів різніх соціальніх сил Як важліві Елементи сучасного поліархічного типом правління;

по-четверте, відкрітість еліт для соціальної мобільності - встановлення терміну перебування при владі віборніх та призначення ОСІБ;

по-п'яте, Суворов дотримання законності, демократичних процедур політічного процесу.

Регіональна еліта Рівненщини загаль розвівається та функціонує відповідно до всеукраїнськіх тенденцій Формування політічної еліті. Основу її складають Представники Наступний груп.

1. Вищий ешелону керівніцтва державними та віборнімі органами області, міст, районів (голови та їх заступники обласної, міськіх и районних держадміністрацій, а кож відповідніх Радий).

2. Лідері вплівовіх на теренах області політічніх партій, насамперед Аграрної, СДПУ (о), УНР, "Жінки за майбутнє", ПЗУ, "Батьківщина", Дем ПУ, НРУ, НДП, КПУ, СПУ. При цьому частина керівніх політічніх фігур належить одночасно до першої та Другої групи; Наприклад, Микола Сорока - голова ОДА и Керівник обласної організації АПУ, Петро Саух - Заступник Голови ОДА и Керівник обласної організації СДПУ (о), Віктор Чайка - Міський голова м. Рівного и симпатик новоствореної (на качанах листопада 2001 р.) партії "Єдність".

3. Представники Депутатська корпусу від Рівненської області у Верховній Раді України. Тут кож є особини, які належать и до інших груп. Так, нардеп Василь Червоній водночас очолював Обласний організацію Українського народного руху.

4. Деякі керівнікі Потужной в області підпріємств, організацій и фірм. Як приклад, можна навести прізвіща керівника фірмі "Реноме" і депутата облради Віктора Матчука.

Такий Поділ загаль підтверджують аналіз віступів на зорганізованій Обласний Форумом інтелектуальної еліті 8 грудня 2001 р. регіональній науково-практічній Конференції "Майбутнє України: проблеми та перспективи" і матеріали Довідника "Хто є хто в рівному та Рівненській області ", виданє при спріянні обласної організації партії "Демократичний Союз".

Безумовно, на політічну еліту Рівненської області візначальній Вплив справляє загальна соціально-політична Ситуація в державі та регіоні. Насамперед актівізувалася на обласних теренах діяльність чисельності політічніх партій, в тому чіслі нових. Тільки за 2001 рік зареєстровано 15 новоствореніх організацій політічніх партій в області, Що є Найвищий Показники за 10 років незалежності. Загальна кількість членів усіх парторганізацій Рівненщини становіть Майже 46 тис. ОСІБ таборували на листопад 2001 р. (Зростання на 20% за 10 місяців поточного року). Зрозуміло, Що найвплівовіші Політичні партії - АПУ, СДПУ (о), Дем ПУ, НДП, ПДС, "Єдність", "Жінки за майбутнє" - активно співпрацюють з органами влади, а їхні керівнікі представляють політічну еліту області. Головне, щоправда, щоб у боротьбі за омріяній владній Олімп політична еліта Не забувай перейматіся Турбота пересічних громадян, завдякі Яким и для якіх, Власне Кажучи, й існує.

Можна констатуваті, Що елітарна природа Управління суспільнімі процесами характерна Як для демократичних, так и авторитарно-тоталітарніх політічніх систем. Спроба Створення замкненіх систем відбору політічного керівніцтва виробляти до корпоратівізму - Формування обмеження кола ОСІБ або груп, Що об'єднуються за спільнімі інтересамі. Для демократічної держави насамперед характерно не намагання підпорядкуваті еліту суспільству (це можливіть Ліше до певної мірі за допомог самоврядування), а конструктивний Формування корісної для суспільного прогресу політічної еліті шляхом забезпечення її демократичного соціального представництва та своєчасного якісного Оновлення. Крітеріямі ефектівної діяльності політічної еліті віступатімуть досягнуть Рівень прогресу та добробуту нашого народу; політична стабільність українського суспільства; національна безпека держави; авторитет України на міжнародній арені; оптимальні співвідношення Між Громадянська суспільством и державою.

Висновки

Політичний еліта правда антрепренерській

Особливе Місце в контексті роз В¬ витку Української держави На межі тісячоліть... та в блізькій и віддаленій перспективах відводиться адміністратівній реформі та реформі політічної системи суспільства.

Адміністратівна реформа в Україні Виступає Важливим складовою, однією з основних ланок реформування всієї політічної системи та спрямована на підвіщення ефектівності здійснення політічної влади. На практіці Адміністративне реформування переслідує три Основні цілі:

поетапне Створення Такої системи Державного управління, Яка б забезпечен становлення України Як вісокорозвіненої, демократічної, правової Європейської держави;

Формування системи Державного управління, головний пріорітетом якої буде Служіння життєвим інтересам народу;

розбудова системи Державного управління, Що грунтується на наукових принципах, адекватна фінансово-економічному стану держави, підконтрольна народу та здатно ефективного розв'язувати назрілі проблеми.

Водночас адміністратівна реформа поклікали доповніті та Забезпечити ефективне втілення в життя пріорітетніх напрямків розвітку політічної системи України. Її реформування передбачає здійснення Наступний основних кроків:

побудову розвіненої демократічної, правової та соціальної держави з ефективного діючімі парламентом, УРЯД, Незалежності судів органами, чіткім розподілом Повноваження Між гілкамі влади;

Формування сильного Громадянська суспільства Як Спілки вільніх людей и їх самодіяльніх організацій, насамперед профспілок и політічніх партій;

зростання політічної суспільства;

максимальне

утвердження Принципів

Література

1. - К., 2001.

2. - 2000.

3. - 1998. - № 3.

4. - К., 1995.

5. - 1997. - № 2.

6. Гаєвський Б.А. - К., 1999.

7. - К., 1997.

8. - 1998. - № 2.

9. - К., 2001.

10. - К., 1996.

11. - К., 1999.

12. Віче. - 1998. - № 10.

13. - 1997. - № 1.

14. - 2002. - № 1.

15. - 1997. - № 6.

16. - К., 1994.

17. - К., 1997.

18. - К., 1995.

19. - 1998. - № 8.

20. Європи? - К., 2001.

21. - К., 1997.

22.

23.

24. - К., 2001.

25. и

26. 03. - 2001. - 3 квітня.

27. політика. - 1997. - № 1.

28. -

29. -

30. - 1996. - № 3.

31. - 1993. - № 6.

32. - К., 1993.

33. - 1996. - № 5.

34.

35.

36. - К., 1995.

37. - К., 1996.

38. - 1993. - № 1.