Введення
Мистецтво виховання - унікальний, індивідуальний, складний, завжди конкретний і неповторний процес. Наша мета - виховання творчої людини яскравої індивідуальності, цілісної, багатогранною, гармонійно розвиненої особистості. Особистість - це результат В«ОбробкиВ» людини іншими людьми в прочісування його життя. Це результат не тільки спілкування, а й численних інших форм зв'язку з людьми. У першу чергу - результат праці, реальної спільної з іншими людьми діяльності.
Діяльність тренера - це в першу чергу педагогічна діяльність. Педагогічна діяльність завжди передбачає творчість. Педагогічну працю нетворчою не буває і бути не може, бо неповторні учні, з якими працює тренер, обставини, особистість самого тренера.
Необхідною умовою педагогічної творчості є компетентність. Обов'язкова умова успішної діяльності тренера - висока загальна культура. Це поняття багатогранно, воно включає в себе розвинений інтелект, різнобічність інтересів, ерудицію, громадську активність, скромність і такт, почуття міри, вміння спілкуватися, працювати в колективі, доброзичливість, оптимізм, почуття гумору і багато іншого.
Практика показує, що найбільші труднощі в тренерській роботі виникають в процесі виховного впливу тренера на своїх учнів. Звичайно, позиція тренера, зайнята їм в тій чи іншій педагогічній ситуації, багато в чому залежить від особистості самого тренера, але знання деяких закономірностей, умов ефективного впливу на людину допоможе тренеру більш професійно зорієнтуватися в можливих педагогічних ситуаціях.
Виховання особистості
Що таке особистість? Поняття В«особистістьВ» йде від глибокої давнини. Цим словом називали маску, яку надягав актор під час вистави, потім самого актора, що грає певну роль. Вживаючи цей термін в даний час, ми зазвичай маємо на увазі даної конкретної людини і разом з тим наголошуємо його соціальну сутність, ті риси і якості, які сформувалися в ході його життя і діяльності в суспільстві.
Новонароджена дитина ще не є особистістю. Людиною народжуються, особистістю стають. Процес становлення особистості складний, суперечливий, визначається безліччю факторів, лежать як в навколишньому середовищі людини, так і в ньому самому. І не кожна людина досягає того рівня розвитку, на якому він стає справжньою особистістю, тобто перетворювачем обставин і власної долі.
Успішність становлення особистості визначається тим, наскільки в процесі виховання сформовані основні особистісні якості.
Особистість характеризується більш-менш широким колом інтересів. Зрозуміло, люди істотно розрізняються в цьому відношенні. Сама по собі широта інтересів ще не свідчить про зрілість особистості. Вона може виявлятися в звичці розкидатися, займатися всім потроху і нічим як слід. Тільки при наявності основної життєвої мети різноманітні інтереси людини набувають особливий сенс, починають служити цій меті, роблять особистість по-справжньому багатою і цікавою.
Таким чином, для особистості високого рівня розвитку характерна наявність головної мети, яка підпорядковує собі всі інші прагнення і помисли. Особистість - це людина, активно пізнає не тільки навколишній, але й свій внутрішній світ; він має більш або менш об'єктивне уявлення про самого себе, про свої достоїнства і недоліках, індивідуальних особливостях. Для такої людини характерні наявність життєвої перспективи, моральних ідеалів.
Розвиток особистості може відбуватися тільки через засвоєння соціальних відносин і норм, що керують ними, способів дій, системи наукових понять, моральних норм. Поза виховання немає засвоєння, а отже, і розвитку. Дитина, наданий сам собі, не в змозі відкрити способи дій з невідомими предметами. Він не може самостійно здійснити постановку тих чи інших завдань і тим більше спонукати себе (створити у себе мотиви) до відповідної діяльності. Завдання виховання полягає в тому, щоб управляти процесами засвоєння.
Можливості виховання особистості величезні. Виховання може далеко розсунути межі людських сил: фізичних, розумових. На цю можливість вказують дослідження по фізіології і психології.
У мозку людини здійснюється найраціональніший метод відбору інформації для її використання, чого не досягнуто поки ні в одній кібернетичній системі. Кожна людина, і не тільки геніальний, володіє колосальними потенційними можливостями сприйняття і творчості.
Однак коефіцієнт корисної дії мозку, на жаль, поки невисокий. Можливість більш високого ефективного використання мозку залежить від ряду причин:
1) освіченості людини,
2) вихованості,
3) тимчасового стану особистості.
Великий вплив на використання можливостей людини надає його ставлення до праці. Так, при позитивному відношенні людина активна і продуктивний, а при негативному навпаки. Відносини виховуються. Отже, коефіцієнт корисної дії мозку прямо залежить від вихованості людини.
Ефект виховних впливів знаходиться в безпосередній залежності від сприйнятливості до вихованню. В силу суспільної природи особистості сама особистість має дуже високою чутливістю до виховання. Кожна людина відображає суспільне вплив, він - представник певних соціальних типів, а разом з тим кожен оригінальний як особистість.
Чутливість до вихованню з віком змінюється. В останні роки думка про високу чутливості дітей до виховання встановилося і у всій світовій психологічній і педагогічній літературі. Ось чому зазвичай цей вік максимально використовується для формування особистості, її навчання. Такі твердження виходять не тільки з наукових підстав, також з досвіду життя людей.
Однак коли говорять про чутливості дітей до виховних впливів, мають на увазі їх легку подражательность і сугестивність. Це й зрозуміло - дитяче мислення ще не володіє розвиненим властивістю критичності, а воля слабка і тому відсутня будь опірність виховним впливам. Мозок дитини пластичний і не завантажений враженнями, знаннями, а звідси те, що сприймається, легко укладається і не піддається витісненню. Крім того, дитина дуже емоційний, а емоції (особливо цікавість, здивування) сприяють сприйнятливості і закарбовується ^ всього нового.
У міру розвитку особистості (особливо її моральних установок, мислення і волі, життєвого досвіду) сприйнятливість до безпосередніх впливів кілька слабшає. Становлення самостійності і моральної вихованості робить сприйнятливість обраної. Особистість тепер виявляється зовсім нечутливою до одним впливам і максимально чутливою до інших. Чутливість тепер залежить від характеру соціальних установок, інтересів, потреб і в цілому від ідейної позиції особистості, її характеру. Так, люди з визначилися поглядами і моральними установками виявляються дуже стійкими до всякого роду аморальним діям.
Такі люди постійно зважують власні спонукання і зовнішні впливи з особистими переконаннями і відкидають те, що не відповідає їхнім поглядам. І навпаки, аморальна людина виявляється нечутливим до моралі. У психологічної та юридичної літературі зазначається, що закоренілий злочинець, рецидивіст мало чутливий або зовсім нечутливий до морального виховання, так як вкорінені в ньому кримінальні установки служать міцним бар'єром на шляху виховних впливів.
Морально вихована людина, хай то дитина або дорослий, виявляється надзвичайно чутливий до суспільним вимогам, думку колективу, його виховним впливам. Чутливість до виховним впливам знаходиться в прямій залежності від соціально-психологічних факторів, і зокрема, від авторитету воздействующего, від колективної думки, від такту відносин та звернення вихователя. Отже, сприйнятливість до виховання розрізняється не тільки в залежності від віку, але і від особливостей особистості, характеру її спрямованості і в справою від її вихованості.
Нерідко говорять, про В«ТвердолобихВ», В«товстошкірихВ», тобто про малосприйнятливі і про В«чу...
