ТЕМА. ПЕДАГОГ - НОВАТОР
ШАТАЛОВ В.Ф.
План
Введення
1. Досвід роботи Шаталова В.Ф.
2. Біографія педагога - новатора
3. Використання методики Шаталова В.Ф. на уроках історії
Висновок
Введення
Застійні явища в суспільстві в кінці 70-80-х років у Радянському Союзі захопили і школу. Замовчування недоліків, звеличення достоїнств, зрівнялівка в оцінці роботи вчителі, одноманітність в навчально-виховній роботі, академізм характеризували авторитарно-імперативну педагогіку. І на противагу їй в умовах перебудови суспільно-політичному житті країни зароджується педагогіка співробітництва. Час її народження - осінь 1986 р. Про це повідомила "Учительська газета" 18 жовтня. Авторів цієї педагогіки стали називати новаторами. Новатор (від лат. novator - обновителем) - це фахівець, який вносить і практично реалізує прогресивне у певній області діяльності. У нашому випадку це - навчально-виховна діяльність. Новаторство у вітчизняній дидактиці в 1980-х рр.. було породжене самим життям, а саме прагненням вчителів різних спеціальностей удосконалити навчально-виховний процес. Характерно, що новаторство охопило викладачів математики і фізики, літератури та мови, образотворчого мистецтва та вчителів початкових класів Донецька і Москви, Ленінграда й Одеси, Тбілісі і Підмосков'я і різних інших міст і областей країни. За першими і відомими потягнулися і вчительські маси. Педагогічне новаторство стало явищем загальним. Воно викликало ентузіазм вчителів різних поколінь. Імена педагогів-новаторів нині широко відомі педагогічної (і не тільки!) громадськості: В.Ф. Шаталов і Ш.А. Амонашвілі, Е.Н. Ільїн та М.М. Палтишев, С.Н. Лисенкова та М.П. Щетинін, І.П. Волков і І.П. Іванов, В.А. Караковський і Б.П. Нікітін.
Маючи за плечима багаторічний досвід, вони шукали такі дидактичні системи, які б рішуче змінили освітній процес в школі. Незважаючи на різноманітність підходів до вирішення цього важливого питання, в дидактичних системах педагогів-новаторів багато загальних посилок.
1. Педагогіка співпраці - це педагогіка гуманно-оптимістична. Вона заснована на повазі особистості учня, рівного партнерства його і вчителя в навчальному процесі, на прагненні до духовної спільності вчителя і учня. Учитель не змушує примусовими засобами вчитися школяра, а створює йому оптимальні умови для навчання та розвитку. Вони пронизані вірою в сили і можливості учня у успішному засвоєнні знань, прагненням при необхідності авансувати успіх школяра в навчальній діяльності.
2. Пошук нових, нетрадиційних методів, прийомів і засобів навчальної діяльності, що забезпечують високий результат засвоєння учнями навчального матеріалу. Тому й називають їх новаторами.
3. Перспективність дидактичних ідей та практичного досвіду педагогів-новаторів підтверджується помітними, більш високими навчальними успіхами їх учнів. Не випадково до їхнього досвіду потягнулися вчительські маси.
4. Загальнодоступність досвіду педагогів-новаторів для всіх верств і маси вчительства від молодших класів до технікумів. Вона пояснюється тим, що їх дидактичні ідеї були виношу, вистраждані, перевірені багаторічною власною практикою навчально-виховної роботи в міських та сільських школах. У 80-90-і роки великими тиражами публікувалися книги самих педагогів-новаторів, були тематичні радіо-і телепередачі про них, проходили їх зустрічі з широкими масами вчителів.
Це давало можливість вчителям від самих новаторів отримати матеріал про їхній досвід.
Педагоги-новатори зіграли велику роль в переосмисленні багатьох колишніх поглядів і традицій в дидактиці, внесли вклад в розвиток нових напрямків у навчанні учнів, проклали дорогу до розгортання численних авторських шкіл, що виникли вже в 90-ті роки.
1. Досвід роботи Шаталова В.Ф.
Людський фактор обумовлює і визначає дидактичну концепцію В.Ф. Шаталова. Вся його система навчання побудована на принципі поваги особистості школяра, гуманного ставлення до нього. Він до кожного учня підходить з оптимістичною гіпотезою, вірить у його навчальні здібності, можливість засвоєння будь-яким школярем навчального матеріалу на рівні В«четвіркиВ» і В«п'ятіркиВ». Створюючи доброзичливу обстановку на заняттях, Віктор Федорович викликає в учнів почуття впевненості в свої сили і успіху в навчальній роботі.
В«Вчитися переможно!В» - ось девіз педагога-новатора. Успіх у навчанні він вважає важливим дидактичним принципом.
Підкреслимо, що В.Ф. Шаталов на перше місце в процесі навчання ставить виховну задачу, а також формування в учнів суспільно цінних мотивів навчання, допитливості, пізнавальних інтересів і потреб, почуття обов'язку та відповідальності за результати навчання. А вже потім слід задача навчально-пізнавальна.
У досвіді В.Ф. Шаталова з навчальної роботи можна виділити ряд особливостей.
Строго певна організація навчального процесу, яку можна назвати алгоритмом навчальної діяльності. Академік В.В. Давидов оцінив її як В«можливість досить жорсткого і поетапного управління пізнавальною діяльністю самих школярів В»
1. Кожній темі навчального предмета В.Ф. Шаталов привласнював номер, який знали всі учні. Порядок вивчення кожної теми, тобто поетапного управління був завжди один і той же, зберігалася сувора послідовність етапів вивчення нової теми (це, по суті, і є алгоритм):
1) розгорнуте пояснення вчителя;
2) стислий виклад навчального матеріалу по опорним плакатам;
3) вивчення листів з опорними сигналами (зменшені копії опорних листів і плакатів);
4) робота з підручником і листом опорних сигналів у домашніх умовах;
5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці;
6) відповідь біля дошки або прослуховування усних відповідей товаришів.
За В.Ф. Шаталова спочатку вивчається теоретичний матеріал, а потім вже практичний. Він прийшов досвідченим шляхом до тієї ж думки, що і В.В. Давидов експериментально - в теорії розвиваючого навчання.
За В.Ф. Шаталова навчальний матеріал вивчається укрупненими одиницями. Він вважає, що так учні бачать цілісну картину досліджуваного, а не тільки його фрагмент. Успіх засвоєння великої теми досягається швидким темпом вивчення і шляхом багаторазового варіативного повторення. До прикладу, в навчальному матеріалі з математики вивчаються основні поняття і зв'язки між ними. Другорядний матеріал не дається. Довід: практично учням знати докази не обов'язково, тим більше, що одна і та ж теорема, висновок однієї і тієї ж формули мають багато варіантів. В результаті вдається скоротити час, необхідний для вивчення і засвоєння програмного навчального предмета. Це В«вивільнилися часВ» використовується для випереджаючого навчання. На заняттях з якої-небудь темі заглядають в теми майбутні. В Зрештою випередження, наприклад з математики, досягає цілого року: курс, розрахований на 3 навчальних роки, учні з успіхом засвоюють за 2. Практику В.Ф. Шаталова про необов'язковість заучування доказів психолог Л.М. Фрідман знаходить непереконливою, спірною. Психолог З.І. Калмикова ту ж практику педагога-новатора виправдовує.
Ще одна особливість досвіду В.Ф. Шаталова - забезпечення навчального процесу оригінальними дидактичними засобами та посібниками. Це опорні листи і сигнали, конспекти, плашки вирішуваних завдань, відкритий лист обліку знань. Всі ці посібники активно використовуються в навчальному процесі в школі та вдома.
В.Ф. Шаталов використовує багато прийомів колективної пізнавальної діяльності: взаємну консультацію учнів, взаємоперевірку знань, звернення до допомоги старшокласників у роботі з молодшими. На заняттях використовуються також прийоми гри. У вченні школярів немає примусу, немає і страху через В«двійкиВ» мати неприємності з батьками або вчителями. Позначку при бажанні завжди можна випр...
