Курсова робота
по "Дидактичні системи у вищій школі"
за темою "Проблемне навчання у вищій школі"
Зміст
Введення
I. Наукове обгрунтування дефініції "проблемне навчання "
1.1 Проблемного навчання: зміст, призначення
1.2 Умови успішної організації проблемного навчання
II. Теоретико-методичні основи проблемного навчання
2.1 Особливості методології проблемного навчання
2.2 Особливості навчання іноземним мовам на основі проблемного підходу
Висновок
Перелік використаних джерел
Введення
Все життя людини постійно ставить перед ним гострі й невідкладні завдання і проблеми. Виникнення таких проблем, труднощів, несподіванок означає, що в оточуючій нас дійсності є ще багато невідомого, прихованого. Отже, потрібно все глибше пізнання світу, відкриття в ньому все нових і нових процесів, властивостей і взаємин людей і речей. Тому які б нові віяння, народжені вимогами часу, ні проникали в освіту, як би не мінялися програми і підручники, формування культури інтелектуальної діяльності учнів завжди було і залишається однією з основних загальноосвітніх і виховних завдань. Інтелектуальне розвиток - найважливіша сторона підготовки підростаючих поколінь.
Більшість учених визнають, що розвиток творчих здібностей школярів та інтелектуальних умінь неможливе без проблемного навчання. Творчі здібності реалізуються через розумову діяльність.
Психологічною основою концепції проблемного навчання є теорія мислення, як продуктивного процесу, висунута С.Л. Рубінштейном. Мислення займає провідну роль в інтелектуальному розвитку людини.
Значний внесок у розкриття проблеми інтелектуального розвитку, проблемного та розвиваючого навчання внесли Н.А. Менчинська, П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна, Т.В. Кудрявцев, Ю.К. Бабанський, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, А.М. Матюшкин, І.С. Якиманська та ін
Проблемне навчання являє собою систему прийомів, що забезпечують цілеспрямовані дії педагога по організації включення механізмів мислення і поведінки студентів шляхом створення проблемних ситуацій.
проблемне навчання вища школа
Сказане вище дозволяє зробити висновок, що проблемне навчання дозволяє особистості на основі наявної різноманітної інформації виробити свої власні позиції, виробити своє ставлення до неприйнятним точкам зору, тобто сформувати інформаційний світогляд, який є відкритим для уточнення, поглиблення, зміни.
У зв'язку відзначається із зміною ролі іноземної мови в суспільстві в останні час, який визначається його новими функціями в життєдіяльності людини. Іноземна мова перетворився на засіб комунікації, розширює культурні і економічні міжнародні контакти, стає способом прилучення студентів нефілологічних ВНЗ до культури в глобальному масштабі і одним із шляхів їхнього професійного зростання. Сучасні суспільно-економічні тенденції в Україні ставлять перед випускником немовних факультетів завдання опанувати не тільки мовними знаннями і мовними навичками, але й творчими пошуковими вміннями самостійної роботи з іншомовною інформацією в ході постановки та розв'язання лінгвістичних, комунікативних, духовно ціннісних задач [8, с.180]. Виходячи з вище сказаного об'єктом дослідження є навчання іноземної мови студентів технічного вузу на основі проблемного підходу навчання. Предметом дослідження - проблемне навчання. Завдання дослідження:
пояснити поняття "проблемне навчання";
розкрити сутність проблемного навчання;
з'ясувати умови успішної організації проблемного навчання;
показати методичну основу проблемного навчання;
визначити особливості методики;
показати методи проблемного навчання;
проаналізувати особливості навчання іноземним мовам на основі проблемного підходу.
I. Наукове обгрунтування дефініції "проблемне навчання" 1.1 Проблемного навчання: зміст, призначення
Проблемне навчання являє собою систему прийомів, що забезпечують цілеспрямовані дії педагога по організації включення механізмів мислення і поведінки студентів шляхом створення проблемних ситуацій. В процесі проблемного навчання викладач не повідомляє готові знання (інформацію), а ставить перед студентами проблему і шляхом пробудження інтересу до неї викликає в них бажання знайти засіб для її вирішення. У даному випадку мова йде не про вирішення проблем, що стоять перед наукою, а про характер передачі (викладення) відомої навчальної інформації, хоча не виключається постановка і обговорення питань, не розроблених наукою і не вирішених на практиці.
Проблемне навчання здійснюється в трьох основних формах:
а) проблемного викладу матеріалу викладачем в лекціях (Так звані проблемні лекції);
б) частково-пошукової діяльності студентів за участю викладача під час проведення семінарських та лабораторних занять;
в) самостійного дослідження і вирішення проблемної ситуації, здійснюваного студентами під керівництвом викладача при написанні рефератів, курсових робіт, дипломних проектів, а також при виконанні студентами дослідницької роботи в наукових гуртках, в галузевих лабораторіях.
Ключовим поняттям проблемного навчання є "проблемна ситуація ", яка створюється викладачем з навчальною метою. Вона включає складний теоретичний чи практичний питання, вимагає вивчення, розширення, дослідження в поєднанні з певними умовами та обставинами, що створюють ту чи іншу обстановку (ситуацію). Проблемна ситуація, як правило, має дві сторони: а) предметно-змістовну, пов'язану з виокремлення протиріччя опорних знань, браком якоїсь суттєвої інформації; б) мотиваційну, спрямовану на усвідомлення протиріччя і пробудження бажання його усунути за умови придбання студентами якихось нових знань. Рівні проблемного навчання залежать від змісту навчального матеріалу (наявність можливості створити проблемні ситуації різного ступеня труднощі) і типу самостійних дій студента. За цими ознаками фахівці правомірно виділяють чотири проблемності:
1) рівень, що обумовлює репродуктивну діяльність;
2) рівень, що забезпечує застосування колишніх знань у новій ситуації;
3) репродуктивно-пошуковий рівень;
4) творчий рівень.
При виділенні і формулюванні проблемних ситуацій на будь-якому рівні викладач повинен керуватися такими вимогами: не постулювати істини в готовому вигляді, а виявляти і показувати протиріччя, що детермінують зародження і розвиток того чи іншого явища; орієнтувати студентів на максимальну самостійність в пізнавальній діяльності; співвідносити проблемну ситуацію, з одного боку, з тезаурусом учнів, а з іншого - передбачити, щоб вона була достатньо важкою, а не банальною; спиратися на основні дидактичні принципи (науковість, систематичність, наочність і т.д.).
Концепція проблемного навчання отримала широке поширення, тим не менше існує кілька підходів до її трактування
Проблемне навчання - це сукупність таких дій як організація проблемних ситуацій, формулювання проблем, надання учням необхідної допомоги у вирішенні проблем, перевірка цих рішень і, нарешті, керівництво процесом систематизації та закріплення набутих знань [16].
Проблемне навчання - це тип розвиваючого навчання, зміст якого представлено системою проблемних завдань різного рівня складності, в процесі вирішення яких учні опановують новими знаннями і способами дії, а через це відбувається формування творчих здібностей: продуктивного мислення, уяви, пізнавальної мотивації, інтелектуальних емоцій.
Проблемне навчання - це така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом викладача проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів по їх вирішенню, в результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками і вміннями і розвиток розумових здіб...
