Сучасні виховні системи
Зміст
Введення
Глава 1. Виховання сучасної особистості
1.1 Поняття особистості
1.2 Виховання особистості
1.3 Індивідуальний підхід до особистості дитини у виховній роботі
1.4 Сучасні виховні системи
Глава 2. Проблеми розвитку та виховання особистості в колективах
2.1 Система виховання як умова розвитку особистості
2.2 Розробка в педагогіці проблем розвитку і виховання особистості
2.3 Роль активності самої особистості у власному розвитку
Список використаної літератури
Введення
Принципова відмінність вітчизняної теорії і практики організації педагогічного процесу від зарубіжних, переважно індивідуалістичних, концепцій - В його справді колективістських засадах. Противники коллективистический виховання висувають як аргумент факт нібито спочатку зумовленою нівелювання вихованців колективу, замаху на індивідуальність. Тим часом діалектика колективного та індивідуального у вихованні очевидна.
Процеси розвитку особистості та школи, тобто колективу нерозривно пов'язані один з одним. Розвиток особистості залежить від розвитку колективу, його рівня розвитку, структури сформованих у ньому ділових і міжособистісних відносин. З іншого боку, активність вихованців, рівень їх фізичного та розумового розвитку, їх можливості і здібності обумовлюють виховну силу і вплив колективу. В остаточному підсумку колективне ставлення виражено тим яскравіше, чим більш активні члени колективу, чим повніше вони використовують свої індивідуальні можливості в житті колективу. Крім цього, в сучасному освітньому закладі більшу увагу приділяють предметної підготовки націленої в першу чергу не на оволодіння знаннями учнів, а на загальну успішність класу або школи в цілому. Тому тема даної курсової роботи актуальна.
Розвиток творчої індивідуальності підлітків взаємопов'язано з рівнем їх самостійності і творчої активності в школі. Чим самостійніше учень в колективній суспільно корисній діяльності, тим вище його статус у колективі і тим вище його вплив, який чиниться на колектив. І навпаки, чим вище його статус, тим плідніше вплив колективу на розвиток його самостійності.
Розвиток особистості і колективу - взаємообумовлені процеси. Людина живе і розвивається в системі відносин з природою і оточуючими його людьми. Багатство зв'язків зумовлює духовне багатство особистості, багатство зв'язків і спілкування виражає суспільну, колективну силу людини.
Мета даної роботи - розглянути процес формування особистісних якостей в школі.
Завдання роботи:
охарактеризувати поняття особистості
вивчити психолого-педагогічні основи взаємодії колективу і особистості;
показати процес виховання особистості в колективі;
описати формування комунікативних особистісних якостей
навести приклади виховної роботи в сучасних школах
Глава 1. Виховання сучасної особистості 1.1 Поняття особистості
Особистість - система соціально значущих якостей індивіда, міра оволодіння їм соціальними цінностями і його здатність до реалізації цих цінностей.
Якщо поняття індивіда включає в себе загальні якості homo sapiens - Представника людського роду як біологічного виду, то поняття особистості пов'язане з поняттям індивідуальності - з творчим заломленням в індивіді загальносоціальних якостей з неповторною системою відносин конкретної людини до світу, з його індивідуальними здібностями соціальної взаємодії.
Як особистість людина характеризується рівнем розвитку її свідомості, соотнесенностью його свідомості з суспільною свідомістю, яке, в свою чергу, визначається рівнем розвитку даного суспільства. У властивості особистості виявляються можливості даної людини до участі в суспільних відносинах.
Істотною стороною особистості є її ставлення до суспільства, до окремих людей, до себе і своїм громадським і трудовим обов'язків.
Особистість характеризується рівнем усвідомленості своїх відносин і їх стійкістю.
В особистості істотна не тільки її позиція, але і здатність до реалізації своїх стосунків. Це залежить від рівня розвитку творчих можливостей людини, його здібностей, знань і умінь, його емоційно-вольових та інтелектуальних якостей.
Людина не народжується з готовими здібностями, інтересами, характером і т.п. Ці властивості формуються за життя людини, але на певній природній основі.
виховна система особистість
Рушійною силою розвитку особистості є внутрішні суперечності між постійно зростаючими суспільно обумовленими потребами і можливостями їх задоволення. Розвиток особистості - це постійне розширення її можливостей і формування нових потреб.
Рівень розвитку особистості визначається характерними для неї відносинами. Низькі рівні розвитку особистості характеризуються тим, що її відносини обумовлені в основному утилітарними, меркантильними інтересами. Найбільш високий рівень розвитку особистості характеризується переважанням суспільно значимих відносин.
1.2 Виховання особистості
Особистість людини формується і розвивається в результаті впливу численних факторів, об'єктивних і суб'єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх.
У сучасній педагогіці існує ряд ідей, якими можна керуватися в організації виховної роботи:
виховання - це органічна частина цілого, тобто "Освіти особистості ", воно здійснюється і під впливом зовнішніх факторів соціалізації, і внутрішніх процесів саморозвитку особистості (індивідуалізації);
процес виховання - це взаємодія (співробітництво дорослих і дітей з метою створення сприятливих умов для саморозвитку всіх суб'єктів освітнього процесу;
"реалізм цілей виховання" означає не всебічне, а різнобічний розвиток особистості; базова культура особистості служить підставою для розробки змісту виховання;
ідея життєвого самовизначення особистості вихованця стає основоположною для гуманістичної орієнтації педагога;
участь дітей у позаурочній виховній роботі школи повинно бути добровільною справою кожного і бути органічною ланкою цілісного освітнього процесу;
колективна творча діяльність ("Комунарська ідея") - Це сукупність завдань, методів, технологій, що забезпечують створення розвиваючої гуманістичної самоврядної спільності дітей і дорослих.
Означення ідеї відіграли певну роль у формуванні демократичного свідомості педагогічних колективів, частково увійшли до Закону РФ "Про освіту" у вигляді таких постулатів: виховання як частина освіти, самовизначення особистості як мета освіти, добровільність участі дітей у позаурочній діяльності та свобода вибору занять.
Рух шкіл по шляху реформи з усією очевидністю виявило реалістичність, можливість здійснення виховного ідеалу, який можна позначить так: "Свобода і саморозвиток особистості!"
Виховний процес в значній мірі носить цілеспрямований характер. Він припускає певний напрям виховних зусиль, усвідомлення їх кінцевих цілей, а також включає в себе змістовну сторону і засоби досягнення цих цілей. Цілі ж виховання визначаються ідейними і ціннісними установками, яке проголошує те чи інше співтовариство.
У світовій педагогічній теорії і практиці давно вже склалося думка, що виховний процес не повинен бути заручником якихось кон'юнктурних ситуацій, знаходитися в залежності від того, які погляди і переконання сповідують люди, що стоять нині при владі.
Виховання підростаючого покоління - це занадто серйозна справа.
Воно повинно базуватися на постійних, вічних ідеях і цінностях. Тому в якості ідейної основи всієї системи виховання повинні бути вироблені і перевірені багатовіковою практикою принципи гуманізму.
1.3 Індивідуальний підхід до особистості дитини у виховній роботі
Кожна людина - є особистість, кожна особистість це ці...
