ВСТУП
Орфоепічні норми - це частина норм сучасної російської мови, які в свою чергу входять у загальну мовну культуру людини. Тому, формування правильних вимовних норм у учнів сприяє розвитку у них мовної культури в цілому.
Мовна культура - один з компонентів загальної культури людини. Вона вимагає постійного вдосконалення. В основі культури мови лежить існуюче в свідомості людини уявлення про В«Мовному ідеаліВ», зразку, відповідно до якого повинна будуватися правильна мова. Правильна з точки зору її відповідності сучасним мовним нормам.
Основним завданням культури мови є кодифікація мови, тобто офіційне визнання і опис норм в граматиках, словниках, довідниках. І поки словник або граматика відзначають ту або іншу форму, тільки вона вважається вірною. Будь-які відхилення від норми є мовної помилкою. Знайомити дітей з нормами, зафіксованими в словниках російської мови, розвивати у них уміння усвідомлено і правильно ці норми застосовувати - одне із завдань учителя-словесника.
Актуальність нашої роботи визначає те, що при навчанні дітей орфоепічних норм насамперед необхідно переосмислити стратегію сучасного навчання російській мові - його спрямованість не просто на формування певних знань, умінь і навичок, а на виховання та розвиток особистості дитини, її теоретичного мислення, мовної інтуїції, інтересу, дбайливого і вдумливого ставлення до слова, до книжки і в цілому до знань, на становлення в школярів найголовнішого навчального уміння - уміння і бажання вчитися. Проізносітельние норми повинні засвоюватися паралельно з іншими (фонетичними, граматичними нормами) і сприйматися дітьми як єдино правильні, зразкові.
Отже, метою нашої роботи є розгляд системи роботи в класах середньої ланки з формування у учнів орфоепічних норм.
Об'єктом вивчення ставати, таким чином, процес викладання російської мови і культури мовлення.
Предметом: система методів, спрямованих на формування у дітей орфоепічної грамотності.
Завдання:
- розглянути теоретичне обгрунтування даної проблеми, виявити напрями роботи по ній;
- визначити методику формування орфоепічної грамотності учнів;
- зробити висновки про значення ребуси норми в загальній культурі мовлення учнів.
Практична значимість нашої роботи полягає в тому, що матеріал, викладений у ній, може бути використаний на уроках розвитку мовлення, на уроках російської мови вчителем для формування правильних вимовних норм в учнів, а також для розробки факультативного курсу В«Мовна культураВ».
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ
Розвиток мови - велика і складна область методики рідної мови.
Правильність мови - це фундамент мовної культури. Без неї немає ні літературної майстерності, ні мистецтва живого і письмового слова.
Безумовно, кожен вчитель-словесник прагне виховати у своїх учнях вміння правильно, логічно, послідовно викладати свої думки у зв'язній формі; кожен бажає розвинути живий дар слова у дітей. Не було жодного помітного в історії методики педагога, російського вченого, який залишався б байдужим до питань розвитку мовлення.
Розвиток мовленнєвої культури, як відбувається процес породження сприйняття висловлювання цікавило і інших російських вчених: Ожегова, Виноградова, академіка Щербу, Пєшковський та інших. Їх труди допомагають зберегти найважливішу закономірність культури мови і мислення, значення культури мовної поведінки в житті, формування почуття доречності висловлювання.
На стику XX - XXI ст. телебачення, засоби масової інформації обрушили на нас лавинний потік запозичених неологізмів незрозумілого походження, про лексичному значенні яких варто лише тільки здогадуватися. Російська мова піддався масовому нападу іншомовних слів, відбуваються зміни на всіх рівнях мовної системи, змінюється лексичний склад мови, різко знижується культура мови. Стає очевидним той факт, що назріла необхідність у розвитку цілеспрямованої повномасштабної мови.
Проведена в Росії модернізація освіти обумовлює пошук нових педагогічних ідей і технологій, відповідають основним завданням підготовки підростаючого покоління до життя в суспільстві. У тому числі формуванні його загальної культури.
Мовна культура - один з компонентів загальної культури людини. Вона вимагає постійного вдосконалення. В основі культури мови лежить існуюче в свідомості людини уявлення про В«Мовному ідеаліВ», зразку, відповідно до якого повинна будуватися правильна мова. Правильна з точки зору її відповідності сучасним мовним нормам.
Основним завданням культури мови є кодифікація мови, тобто офіційне визнання і опис норм в граматиках, словниках, довідниках. І поки словник або граматика відзначають ту або іншу форму, тільки вона вважається вірною. Будь-які відхилення від норми є мовної помилкою. Орфоепічні норми фіксуються в орфоепічні словниках і на них учитель повинен спиратися в своїй роботі по формуванню правильних проізносітельних норм.
Особливе значення ця робота має в молодших класах, де діти спотворюють складовий склад слова. Тут же починається робота по формуванню орфоепічної компетентності дітей, яку вчитель-словесник продовжує потім в середній ланці.
Тут слід відзначити і той факт, що довгий час культура мовлення розглядалася тільки в аспекті володіння нормами російської літературної мови. Але це поняття дещо ширше.
Культура мовлення - це такий набір і така організація мовних засобів, які в певній ситуації спілкування при дотриманні сучасних мовних норм і етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних завдань [1].
Формування культури мовлення учнів включає в себе:
В· якісне підвищення рівня мовної культури;
В· формування комунікативної компетенції (організація мовленнєвої діяльності мовними засобами і способами, адекватними ситуаціями спілкування).
В· розширення культурного рівня, збагачення уявлень про мову як найважливішої складової духовного багатства;
В· формуванню умінь оцінювати мовленнєву поведінку.
Для сучасного етапу викладання російської мови характерна комунікативна спрямованість [2]. В даний час вже можна говорити про формування методичної системи комунікативного навчання російській мові. З'являються дослідження, що обгрунтовують принципи, категорії, поняття, нові для методики викладання російської мови, створюються нові покоління підручників і навчальних посібників, що реалізують даний підхід.
Перш за все, комунікативна спрямованість характеризується тим, що на перший план в якості найважливішої мети навчання висувається формування умінь і навичок мовного спілкування, або комунікації, куди входять і орфоепічні норми.
Особливість комунікативно-орієнтованого викладання російської мови полягає не тільки в тому, що на перший план висувається практична мета - формування навичок спілкування. Шлях до цієї мети - практичне користування мовою. Таким чином, практична мовна спрямованість - це не тільки мета, але й засіб. Для формування навичок спілкування необхідно в процесі навчання створювати умови мовного спілкування. Система роботи повинна викликати необхідність спілкування та потреба в ньому. Вчитися спілкуванню, спілкуючись, - ось основна характеристика комунікативності. В процесі спілкування і орфоепічна грамотність учнів буде формуватися швидше.
Затвердження принципу комунікативної спрямованості пов'язане з пошуками шляхів організації навчального матеріалу в розділі В«Розвиток мовиВ». У середній школі більш-менш задовільно вивчаються і засвоюються учнями орфографічні, пунктуаційні, а також активні і стійкі норми літературної мови. А ось орфоепіке мови приділяється недостатньо уваги.
Відзначимо, що, крім усього іншого, по даними досліджень, за спостереженнями вчителі...
