Департамент освіти міста Москви
Педагогічний коледж № 5
Спеціальність 0312
Реферат по темі:
Формування фонетичних навичок у молодших школярів на уроці англійської мови на початковому етапі навчання
Москва, 2005 р.
ВСТУП
Тема нашого дослідження В«Формування фонетичних навичок при вивченні англійської мови на початковому етапі навчання у молодших школярів В». Я вибрала цю тему, тому що оволодіння звуковим ладом - це обов'язкова умова спілкування людей у ​​будь-якій формі.
Як показують сучасні дослідження, вимова є базовою характеристикою мови, основою для розвитку і вдосконалення всіх інших видів мовленнєвої діяльності. Ефективністю вимови в значній мірі визначається успіх в оволодінні усним мовленням. Нормативне вимова є одним з важливих елементів культури мови і, отже, загальної культури людини. Мова зрозуміла слухаючим з труднощами або не зрозуміла взагалі, якщо мовець порушує фонетичні норми мови. Слухає погано зрозуміє чужу мову, якщо він сам не володіє вимовні навички.
Більше того: не знаючи фонетики учні не зможуть зрозуміти сучасне лист і розібратися в граматиці. Навчання вимови - це важлива ступінь як у практичному оволодінні механізмом вимови і произносительной нормою, так і у виробленні мовних умінь.
Тому формувати фонетичні навички важливо саме в молодшому шкільному віці, так як саме в цьому віці формується мовлення учня, їх вимова. А стійке нормативне вимова учнів є необхідною передумовою для швидкого і міцного засвоєння мовного матеріалу, значною мірою сприяє успішній виробленню умінь усного мовлення, читання та письма.
Історія вивчення фонетики
Фонетика і фонологія - розділ мовознавства, що вивчає звуковий лад мови. Звуковий лад служить матеріальною формою мови і знаходиться в складних двояких відносинах з біологічної і з суспільною природою людини. Поняття В«фонемаВ» - одне з основоположних понять сучасного теоретичного мовознавства. Вчення про фонемі, або фонологія вивчає фонетичні явища з боку їх функцій в системі мови. Створення вчення про фонемі передувало кілька етапів розвитку науки про мову. До початку XIX в. В європейському мовознавстві не розрізняли звук і букву, що заважало вивчення звукової сторони мови. З середини XIX в. Почали суворо розмежовувати звук і букву, а звуки мови успішно вивчали як явища фізіологічні і акустичні. З кінця XIX в. Починається етап, пов'язаний з поняттям В«фонемаВ». Пріоритет у створенні фонології належить російським ученим.
У 70-х роках XIX ст. кавказознавець Т.К. Услара звернув увагу на те, що одні звуки розрізняють сенс, а інші хоч і вимовляються по-різному, але сенсу не розрізняють. Професор Казанського університету І.А. Бодуен де Куртене в роботах того ж часу відзначає розбіжність В«фізичної природи звуків з їх значенням в чутті народу В». На початку 80-х років в Казані складається лінгвістична школа на чолі з І.А. Бодуен де Куртене, починає розроблятися вчення про фонемі. Н.Крушевскій вводить поняття В«фонемаВ»; Бодуен де Куртене створює психологічну теорію фонеми. Фонема (пише Бодуен) - це В«Психічний еквівалент звуків мовиВ», В«фонетичне уявленняВ», яке В«Існує і безперервно триває в індивідуальній психіціВ». Чому звуки, різні акустично і артикуляційно, об'єднуються в психіці мовців в одне фонетичне уявлення, в одну фонему? Причину цього Бодуен бачить в В«зв'язку фонетичних уявлень з морфологічними, синтаксичними В». У фонеми Бодуен об'єднав позиційно чергуються у складі морфеми звуки і розробляв теорію позиційних чергувань.
Далі теорія фонем розроблялася петербурзьким учнем Бодуена Л.В. Щербою. У роботі В«Русские голосні в якісному і кількісному відношенні В»(1912 р.) Щерба визначає фонему як В«фонетичне уявленняВ», яке може В«асоціюватися зі смисловими уявленнями і діфферентний слова В». Пізніше Щерба пише про фонема вже як про звукові типах, В«здатних розрізняти слова і їх формиВ», тобто служити цілям людського спілкування В». Після 1917 року розробка теорії фонем отримує велике практичне значення (роботи Н.Ф.Яковлева).
Фонологія складається в вчення про звуки людської мови у їх функціональному та соціальному аспекті. Фонема починає розглядатися як справжній елемент мовної системи. За межами нашої країни теорія фонем розроблялася в школі функціональної лінгвістики, в В«Празькому лінгвістичному гурткуВ», причому під значним впливом поглядів Бодуена. Празький вчений Н.С. Трубецькой створює реляційно-фізичну теорію фонеми, згідно з якою фонетичне опис мови становить матеріальну основу його фонологічного дослідження. Фонема визначається як член фонологічної опозиції (протиставлення). Книга Трубецького В«Основи фонологіїВ» є основоположним працею сучасної фонології. Р.О. Якобсон створив дихотомічне теорію фонології.
Далі теорія фонеми розроблялася американськими вченими. В процесі розвитку теорії фонем в радянському мовознавстві склалися дві фонологічні школи: ленінградська (В«ІзербовскаяВ») і московська. Вчені ленінградської школи (А.Р. Зіндер, М.І. Матусевич, А.Н. Гвоздьов і ін) вважають, що фонему потрібно розглядати як автономну від морфеми власне фонетичну одиницю. Фонеми визначаються як звукові типи реальних звучань.
Вчених московської фонологічної школи відрізняє морфологічний підхід до фонемі. Фонема визначається ними виходячи з її різних реалізацій, із зіставлення її різних позицій у морфемі. Будь-яка мовна одиниця сприймається як така, тільки якщо її можна ідентифікувати у складі одиниці більш високого рівня. Фонема є основною одиницею фонологічної рівня, морфема - морфологічного рівня. Щоб визначити реальність фонеми ми постійно звертаємося до конкретної одиниці більш високого рівня, до складу якої дана фонема входить, тобто може визначати фонему тільки на основі морфологічного критерію як складову частину морфеми. На цьому положенні будується теорія московської фонологічної школи. Ця теорія споріднюється з поглядами І.А. Бодуена де Куртене і Н.Ф. Яковлєва.
Понятійний апарат дослідження.
Об'єкт дослідження - процес формування фонетичних навичок у молодших школярів.
Предметом дослідження є формування фонетичних навичок у молодших школярів за допомогою ріфмовок.
Проблема, яка висувається в даному дослідженні, звучить наступним чином: протиріччя між вимогами школи до фонетичним знань і вмінь учнів та реальним рівнем знань школярів.
Метою даної роботи є:
- вивчення методичних прийомів і засобів викладання фонетики іноземної мови при навчанні молодших школярів;
- виявлення та теоретичне обгрунтування ролі і місця ріфмовок при формуванні фонетичних навичок англійською мовою у молодших школярів.
Завдання роботи:
1. Дослідити проблеми викладання фонетики молодшим школярам з урахуванням психологічних особливостей.
2. Визначити мету і зміст навчання фонетиці на початковому етапі.
3. Визначити роль і місце ріфмовок в процесі формування фонетичних навичок у молодших школярів.
4. Експериментально перевірити ефективність розробленої системи рифмовок, призначеної для навчання фонетиці молодших школярів.
1. Формування фонетичних навичок у молодших школярів на початковому етапі навчання
1.1 Поняття теми
Фонетика - звуковий лад мови, тобто сукупність всіх звукових засобів, які складають його матеріальну сторону (звуки, звукосполучення, наголос, ритм, мелодика, інтонація, паузи).
Навичка - уміння, вироблене вправами.
Фонетичний навик - вміння вимовляти правильно звуки, ставити наголос там, де це необхідно; вимовляти всі інтонаційно правильно і т.д.
1.2 Необхідність формування фонетичних навичок у молодших школярів
На початковому етапі ...
