Курсова робота
за фахом-"Логопедія"
Логопедична робота з дітьми старшої групи спеціального дитячого садка із загальним порушенням мови
Єкатеринбург - 2010
ЗМІСТ
Введення
1. Аналіз літератури з проблеми дослідження
1.1 Розвиток дитячої мови в нормі
1.2 Етіологія та клінічні варіанти загального недорозвинення мови
1.3 Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мови
1.4 Особливості произносительной сторони мовлення у дошкільників із загальним недорозвиненням мови
1.5 Характеристика мовних і немовних функцій у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови
2. Логопедичні обстеження дітей із загальним недорозвиненням мови старшої групи спеціального дитячого садка
2.1 Цілі, завдання та методика обстеження
2.2 Аналіз результатів обстеження
3. Логопедична робота
3.1 Шляхи співпраці логопеда і вихователя
3.2 Функції фахівців у дошкільному установі та організація їх спільної діяльності
3.3 Програма корекційного навчання і виховання дітей із загальним недорозвиненням мови
Список використаної літератури
Додаток
Введення
Дана тема актуальна так як, сучасний етап розвитку теорії та практики логопедії, характеризується посиленням уваги до вивчення дітей з мовними порушеннями.
Неуспішність дітей в початковій школі свідчить про те, що коріння цього явища йдуть у дошкільний вік. Порушення процесів письма і читання є одним з проявів несформованості механізмів мовної та пізнавальної діяльності у дітей в дошкільному віці. Тому одним із актуальних завдань логопедії є раннє виявлення порушень у розвитку у дітей та корекція мовних дефектів.
Корекція мовленнєвих дефектів - один з найбільш складних видів медико-психолого-педагогічної допомоги дітям. Складність надання такої допомоги обумовлена ​​насамперед тим, що порушення мовної діяльності, яке б воно не було за ступенем вираженості, ніколи не існує саме по собі, воно носить багатосторонній характер. Це підтверджується психолого-педагогічними, психолінгвістичні та медико-педагогічними дослідженнями.
У зв'язку з цим для усунення загального недорозвинення мовлення у дошкільників необхідний комплексний підхід: відповідна організація навчання; координація виховних і навчальних дій педагогів, вирішення питань методичного забезпечення, що включає навчально-тематичний та перспективний плани; розробка та систематизація практичного матеріалу, яким могли б скористатися педагоги різних напрямків у здійсненні корекційно-педагогічної роботи.
Незважаючи на величезну кількість різної літератури по направленої корекції недорозвитку мовлення у дітей, як і раніше відчувається недостатня розробленість проблем комплексного підходу в діяльності педагогів дошкільних установ. Напрямки роботи: вихователів, музичних керівників, інструкторів з фізичної культури, педагогів-психологів не позначені з достатньою чіткістю.
Мало висвітлено питання координації фронтальних занять з розвитку мовлення, організовуваних вчителем-логопедом і вихователем. Цілеспрямована допомога дітям в усуненні мовних дефектів, що надається батьками, є важливою умовою успіху. Однак вона зіграє свою роль тільки в тому випадку, якщо буде здійснюватися в тісному контакті з учителем-логопедом і вихователями та слідувати логіці їх повчальних дій.
Метою дослідження є вивчення організації цілеспрямованої спільної діяльності вчителя-логопеда і вихователя по усуненню загального недорозвинення мови в дітей старшої групи спеціального дитячого саду.
Предметом дослідження є логопедична робота з дітьми старшої групи спеціального дитячого саду з загальним недорозвиненням мови
Завдання дослідження:
- вивчити рівень розвитку дітей дошкільного віку в нормі та при патології
- розглянути шляхи спільної роботи логопеда і вихователя
- визначити корекційні завдання: до дітей старшої групи спеціального дитячого садка із загальним недорозвиненням мови.
1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Розвиток дитячої мови в нормі
Виділяють наступні стадії розвитку дитини від народження до 18 місяців.
1 стадія, що триває від народження до 8 тижнів (2 місяці), характеризується рефлекторним криком і рефлекторними звуками. Звуки супроводжують в основному соматичні реакції дитини. У крику переважають гласноподобние звуки, що мають носовий відтінок. Іноді звуки крику як би дуже наближено нагадують приголосні г, к, н, але так як ці звуки носять рефлекторний характер, вони не розглядаються як попередники фонем. Оцінка крику дитини має важливе діагностичне значення. У здорової новонародженої крик голосний, чистий, з коротким вдихом і подовженим видихом.
2 стадія характеризується якісною зміною крику, появою гуління і сміху. Її тривалість від 8 до 20 тижнів (2 -5 місяців).
З 3 місяців починається розвиток інтонаційної характеристики крику: крик видозмінюється в залежності від стану дитини. Дитина по-різному сигналізує матері про больовому відчутті, почутті голоду, дискомфорті в зв'язку з мокрими пелюшками і т.д. У дітей з органічним ураженням центральної нервової системи крик зазвичай залишається одноманітним, без інтонаційної виразності.
Починаючи з 12 тижнів у більшості здорових дітей частота крику знижується, зникають примітивні звуки кректання і т.п., з'являється початкове гуління ("гукання"). Звуки гуления виникають на усмішку і розмова дорослого з дитиною, тобто на цій стадії здійснюється перехід від рефлекторних звуків до комунікативних. Підтвердженням цьому є те, що дитина активніше гуліт в присутності дорослих. До 6-8 тижнях з'являється "соціальна" посмішка, яка поки ще не диференційована і адресована всім особам, спілкуватися з дитиною. В гуління переважають голосні звуки, але до кінця 2 стадії з'являються і редуковані приголосні. Звуки гуління вимовляються на видиху, тобто гуління являє собою своєрідну тренування мовного дихання. Гуління зазвичай виступає як складовий елемент комплексу пожвавлення.
У період гуління інтенсивно розвивається інтонаційна система мови, звуки, в нього входять, починають поступово наближатися до стандартних фонемам.
На цій же стадії з'являється і перший сміх - попискування у відповідь на емоційне спілкування з оточуючими дорослими, а до 16 тижнях сміх стає тривалішим.
3 стадія характеризується появою белькотіння. Її тривалість від 16 - 20 до 30 тижнів (4 -7, 5 місяці). На цій стадії відзначається поступове зникнення ланцюжків голосних звуків і повернення до вимови однослогових сегментів, в яких поступово подовжуються звуки, схожі на голосні або приголосні. Приголосні звуки починають все більше продукуватися в передніх відділах порожнини рота. Ротова порожнина до цього часу збільшується в об'ємі, що створює сприятливі умови для більше різноманітних рухів язика. До кінця цієї стадії дитині доступні різноманітні звукові комплекси з тривалим проголошенням окремих їх сегментів, в яких поступово з'являються на голосних звуках.
До 5-6 місяців здоровий дитина починає вимовляти поєднання губних і язичних приголосних з голосними (бааа, мааа, тааа, лааа). До цього віку з'являється перший склад ба чи мА, це початок лепетання, що представляє собою повторне проголошення складів під контролем слуху. Тому при вродженій глухоті у дитини може відзначатися початкова вокалізація на стадії гуління, але характерним є поступове згасання звуків і відсутність лепетання. У глухих дітей відсутність лепетання особливо характерно для наступної стадії вокального розвитку. Лепет має велике значення в розвитку мови. У період лепету відбуваєт...
