ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО (РАННЬОГО ДОШКІЛЬНОГО) ВІКУ
1.1 Роль дрібної моторики у розвитку дитини
1.2 Особливості розвитку дрібної моторики у ранньому і молодшому дошкільному дитинстві
1.3 Особливості розвитку дрібної моторки у дітей із ЗПР
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ДІАГНОСТИКИ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ 3-4 РОКІВ З ЗПР
2.1 Методика діагностики
2.2 Результати діагностики
2.3 Висновки
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
За даними різних дослідників у даний час відзначається збільшення числа дітей з проблемами в розвитку [1]. Клінічні обстеження, в ході стандартних медичних оглядів, регулярно проводяться в ДОУ і поліклініках регулярно проводяться в ДОУ і школах лікарями-спеціалістами: хірургом, лором, ендокринологом, лікарями-спеціалістами: хірургом, лором, ендокринологом, кардіологом та ін, не виявляють у групи цих дітей грубої патології, однак за спостереженнями педагогів і психологи вони відчувають значні труднощі в засвоєнні програм навчання, в адаптації до соціальному середовищі, до умов дошкільного закладу.
Легкі порушення розвитку в інтелектуальній та емоційно-вольовій сфері маскуються віковими особливостями дошкільника, проте з початком навчання в школі ці порушення можуть призвести до утруднення в тій чи іншій мірі адаптації дитини до школи, обмежити можливості його навчання. Ось чому так важливо звертати увагу на порушення в розвитку дитини з самого раннього дошкільного віку. Адже чим раніше дитина з проблемами у розвитку почне отримувати спеціальну допомогу, тим ефективніше буде її результат. Програма корекційної роботи повинна складатися з урахуванням особливостей і потреб розвитку кожної дитини. Одним з найбільш важливих напрямків в ній є розвиток загальної та дрібної моторики.
Діти з проблемами в розвитку стомлюваності, відрізняються зниженою працездатністю, що в значній мірі пов'язано з їх фізичним недорозвиненням. У багатьох дітей відзначається недостатність рухових навичок: скутість, погана координація, неповний обсяг рухів, порушена їх довільність. Відзначається також недорозвинення дрібної моторики і зорово-рухової координації. Рухи рук бувають незграбними, неузгодженими.
Вищесказане дозволяє висунути проблему нашого дослідження-діагностика порушень дрібної моторики руки дошкільнят з ЗПР і найбільш ефективні засоби, що забезпечують корекцію її розвитку. Мета дослідження, таким чином, - виявлення особливостей розвитку дрібної моторики у дітей 3-4 років із затримкою психічного розвитку
Об'єкт - розвиток дрібної моторики руки у молодших дошкільнят. Предмет - особливості цього процесу у дітей з ЗПР.
Мета, об'єкт і предмет дозволяють нам сформулювати наступні завдання нашого дослідження:
1. Узагальнити теоретичні знання з проблеми формування, особливостей розвитку та значення дрібної моторки в житті дитини;
2. Підібрати методи роботи з діагностики порушень дрібної моторики у дітей з ЗПР і апробувати її результати, отримані в ході експериментального дослідження в ДОУ.
Методологічною основою, що дозволяє вирішити ці завдання, з'явилися дослідження педагогів і психологів в області загальних закономірностей корекційно-розвивального педагогічного процесу, що спираються на ідею комплексного підходу - одного з основних принципів навчання і виховання (Л.С. Виготський, AB Запорожець); вчення про загальні і специфічних особливостях аномального розвитку (В.І. Лубовский, Ж.І. Шиф); вчення про функціональну систему і її компенсаторних можливостях (П.К.Анохин, Л.С. Виготський); вчення про корекційної спрямованості навчання і виховання дітей з порушеннями розвитку (Р.М. Боскис, Т.А. Власова, І.Г. Власенко, А.П. Гозова, В.П. Єрмаков, Є.П. Кузьмичова, А.Г. Литвак, Т.В. Розанова, В.А. Феаклістова); сенсорний розвиток дошкільників (М. Монтессорі).
Основними методами дослідження були: дослідницькі методи (аналіз спеціальної літератури, вивчення документів), діагностичні методи (бесіда, тести на переключення дитини, координацію, графічні тести), метод аналізу отриманих даних.
Основні етапи дослідження: діагностичне обстеження кожної дитини з метою виявлення рівня порушень в дрібній моториці рук, які є наслідком ЗПР; обробка і аналіз отриманих результатів; розробка на їх підставі рекомендацій для корекційної роботи з даною категорією дітей.
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ розвитку дрібної моторики у ДІТЕЙ МОЛОДШОГО (РАННЬОГО ДОШКІЛЬНОГО) ВІКУ
1.1 Роль дрібної моторики у розвитку дитини
Педагоги і психологи, що займаються проблемами розвитку дошкільників і молодших школярів одностайно сходяться на думці про те, що дрібна моторика дуже важлива, оскільки через неї розвиваються такі вищі властивості свідомості, як увага, мислення, координація, уяву, спостережливість, зорова і рухова пам'ять, мова. Розвиток дрібної моторики важливо ще й з причини, що в житті, коли виросте, дитині знадобляться точні координовані рухи, щоб писати, одягатися, а також виконувати різні побутові та інші дії.
Ще в середині минулого століття було встановлено , що рівень розвитку мовлення дітей прямо залежить від сформованості рухів дрібної моторики рук. [2] Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовний розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути вище норми. Численними дослідженнями педагогів доведено, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини [3]. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику у дитини, і тим самим стимулюючи відповідні відділи мозку, а точніше його центри, що відповідають за рухи пальців рук і мова, які розташовані дуже близько один до одного, педагог активізує і сусідні відділи, що відповідають за мову.
У монографії А.Р. Луріі В«Вищі кіркові функції людини та їх порушення при локальних ураженнях мозку В», присвяченій проблемам нейропсихології, розглядається функції різних зон головного мозку в їх зв'язку з промовою і моторикою людини, зокрема згадується про їх тісному взаємозв'язку: В«Так, у задньому відділі периферичного поля слухової кори відокремлюються спеціальна ділянка для аналізу та синтезу рецептивних елементів усного мовлення - фонем (так званий В«центр ВернікеВ»), в периферичних полях зорової кори - ділянка, що дозволяє реалізувати аналіз і синтез зорових елементів рецептивної мови; в розташованих по сусідству з шкірно-кінестетичний зоною ділянках нижніх відділів тім'яної області, безпосередньо прилягають до чутливих В«центрамВ» руки, губ, язика, гортані, здійснюється аналіз і синтез шкірно-кине-сгетіческіх рецепцій, лежать в основі артикуляції; в певному відділі периферії рухової зони кори (нижні відділи лремоторной зони) протікають нейродинамические процеси, пов'язані з перетворенням членороздільні звуків усної мови в складні послідовні синтези (так званий В«центр БрокаВ»); в іншому відділі премоторной зони, що примикає до руховим В«центрамВ» руки (в задньому відділі середньої лобової звивини), локалізується програмування та здійснення складних систем послідовних рухів і рухових навичок В». [4]
Якщо у дитини добре сформована дрібна моторика руки, то і мова розвивається правильно, а інтенсивний розвиток мови в ранньому віці, на думку Д Б. Ельконіна, треба розглядати не як функцію, а як особливий предмет, яким дитина оволодіває так само, як він опановує іншими знаряддями (ложкою, олівцем тощо) [5]. Це своєрідна В«гілочкаВ» у розвитку самостійної предметної діяльності.
Дослідження Г. Л. Розенгард-Пупко [6] показали, що мова має надзвичайно істотне значення для розвитку сприйняття. У предметної діяльності відбувається розвиток сприйняття Ніяке розвиток предметних дій ...
