План
Введення
1. Соціальна педагогіка і соціальна робота
2. Роль педагогіки у соціальній роботі
Висновки
Список використаної літератури
Введення
Педагогіка - це наука, що вивчає об'єктивні закони розвитку людини в суспільстві, що пояснює поведінку людини і дає конкретні рекомендації щодо застосування цих законів у різних умовах життя і діяльності людини. Все, що відбувається в політиці, в культурі, в спорті, в виробничої діяльності, у сімейному та інтимного життя, - все це може бути розглянуто з точки зору педагогіки, тому що вона вивчає психічні механізми, що визначають поведінку людини. Кожна людина - перш за все людина, а потім вже спортсмен, політик і т. п. Люди спілкуються один з одним, взаємно впливають один на одного, підкоряючись законам, загальним для всіх людей. Як зауважив Мішель Монтень, душі імператора і шевця скроєні на один і той же манер.
Таким чином, педагогіка - це особливий погляд на світ, педагогічне мислення - це особливе, специфічне мислення, яке набувається поступово і якому треба вчитися. Педагогіка - це той чарівний ключик, яким відкривається все в світі людей.
Соціальна педагогіка виділилася із загальної в результаті процесів диференціації та спеціалізації, широко розповсюдилися в науці останнім час. Той факт, що соціальна педагогіка виділилася із загальної, означає, що в поле її зору знаходяться ті ж процеси і явища, які вивчаються педагогікою, але розглядаються вони в певному специфічному аспекті, відбитому в слові В«соціальнаВ».
1. Соціальна педагогіка і соціальна робота
Поняттям В«соціальнийВ» (від лат. socialis - загальний, суспільний) об'єднується все те, що пов'язано зі спільною: життям людей, з різними формами їх спілкування і взаємодії. Соціальні відносини людини складають лише частина всіх суспільних відносин, і результатом їх реалізації є придбання або відновлення людиною соціального стану, соціального статусу, соціального функціонування.
Сам термін В«соціальна педагогікаВ» введений в дискусію про вихованні в 1844 р. німецьким ученим К. Магера, який визначив зміст поняття як В«соціальне у вихованніВ». Подальший розвиток поняття одержало в працях Адольфа Дістервега і Пауля Наторпа. Пауль Наторп (1854-1924) розумів соціальну педагогіку, як аспект загальної. Розглядаючи основні функції людського існування, він виділив три основні функції соціальної педагогіки сприяти статевому вихованню дитини сім'єю і найближчим оточенням; розвивати в дитини емоційні, соціальні та моторні здатності на основі навчання і виховання волі; розвивати розум через спілкування в соціумі.
Головна мета соціальної педагогіки, на думку вченого: виховання в молоді розпочав солідарності та громадськості. Послідовники Наторпа, розвиваючи його ідеї, розглядали соціальну педагогіку, як принцип виховання, пронизуючий всю педагогічну діяльність і сприяє вихованню людини в суспільстві, для суспільства і через суспільство.
Деякі дослідники вважають, що свій початок педагогіка соціальної роботи ведете кінця XIX - початку XX століття і пов'язана з іменами американців Мері Річмонд, Джеймса Адамса і німців Адольфа Дістервега, Пауля Наторпа.
2. Роль педагогіки у соціальній роботі
Педагогіка в соціальній роботі виступає в ролі стрижня - діяльнісного компонента соціальної роботи, тому що інформаційні завдання, питання формування знань про суспільство, стосунках у групі, соціалізації, розвитку готовності особистості до самодопомоги вирішуються в основному педагогічними методами і засобами. У зв'язку з цим педагогічні основи соціальної роботи повинні включати елементи педагогічної теорії про принципи, зміст, методах, шляхах і засобах соціальної роботи.
Педагогіка поряд з психологією в структурі соціальної роботи виконує пояснювальні функції. Вирішення соціальних завдань багато в чому визначається вихованістю людей, тому педагогіка виконує прогностичні функції. Педагогіці належить провідна роль у визначенні способів, шляхів та засобів розвитку особистості, суб'єктів та об'єктів соціальної роботи.
Соціальна робота може бути представлена ​​як навчальний процес, в ході якого люди вивчають культуру, оволодівають навичками соціальної поведінки, включаються в матеріальні і суспільні відносини. Хоча соціальному формуванню особистості і колективу приписується спонтанність, науково обгрунтована соціальна робота робить його цілеспрямованим.
Соціальне научіння ефективно тільки в умовах диференціації і індивідуалізації навчально-трудової діяльності. Проводячи інструктаж, організовуючи вивчення технологічної документації, соціальний працівник домагається активності клієнта, заохочує його самостійність.
Довіра до людей в єдності з перевіркою і контролем, здійснюваними з педагогічним тактом, є вираженням принципу гуманізму соціальної роботи. Фахівці завжди прагнуть спиратися на позитивне, слідувати у вихованні персоналу оптимістичній гіпотезі. Якими б складними не були обставини виховної роботи, завжди знайдуться люди, фактори, окремі людські якості, які допомагають успішно вирішувати завдання соціалізації, самовиховання, перевиховання та формування механізмів самозахисту.
Важливим педагогічним елементом соціальної роботи є формування гуманістичних цінностей, що визначають світогляд людини, готового до співпраці, який вміє приймати і казати допомогу. Педагогіка дає напрямок соціальної активності. При цьому соціальна робота орієнтується на свідомість людей. Глибокі, достатньо гнучкі соціальні знання дозволяють орієнтуватися в дійсності, співвідносити з нею власні потреби і здібності.
Необхідною педагогічним елементом соціальної роботи є формування соціальних дій, умінь і навичок, людина при цьому опановує прийомами самодопомоги.
Соціальна робота в остаточному підсумку повинна підвести особистість до самовиховання, дати їй можливість знайти мету і сенс життя, засоби, за допомогою яких можна досягти продуктивного соціального поведінки, включитися в систему безперервної освіти.
Педагогічне зміст соціальної роботи визначається корекцією поведінки і перевихованням людей. Корекція - це необхідний елемент будь-якої діяльності, тому що неможливо ні в навчанні, ні в праці, ні в спілкуванні в один прийом досягти соціально значимого результату. Формування здорового працездатного колективу є важливим педагогічним аспектом соціальної роботи. Таким шляхом домагаються збігу формального і реального лідерства, що знижує ймовірність конфліктів, підсилює взаємодопомога в групі.
Підвищення виробничого розряду, кваліфікації, безперервне освіту, участь у самоврядуванні і є ті сходинки, проходячи які, людина піднімається на нові рівні самоствердження і самовираження.
Цінними педагогічними властивостями володіють методи, які забезпечують успіх в навчально-трудової, спортивної, художньої та інших видах діяльності. Успіх в соціально цінної діяльності сам по собі підносить особистість. Однак нерідко потрібні спеціальні прийоми його забезпечення, якось: наукова організація праці, облік індивідуальних особливостей, ефективна, психологічно обгрунтована допомога.
Найбільший ефект розвитку особистості досягається при включенні в різні види творчості. Проблемне навчання, дослідження в процесі доучивания, перенавчання, підвищення кваліфікації розвиває мислення.
Значний внесок у соціальний розвиток вносять різні творчі групи та громадські об'єднання, в які люди входять у відповідності зі своїм розвитком, інтересами.
Майстерність соціального працівника залежить від його культури, від отриманого ним загальної та професійної освіти. Особливу значимість має теоретична і практична психологічна і педагогічна підготовка.
Цілі, зміст, способи і засоби виховання людини, впли...
