МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Федеральне агентство з освіти
державних освітніх установ
ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО ОСВІТИ
В«Таганрозький державний
ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ В»
Кафедра педагогіки початкового навчання
Можливість формування усного мовлення у дітей з порушеним слухом у процесі їх навчання у корекційній школі I - II виду
Випускна кваліфікаційна робота з коректувальної педагогіки
студентки IV курсу
факультету педагогіки і методики
початкової освіти (логопедія)
Керівник:
Таганрог
2010
Зміст
Введення
Глава 1. Навчання усного мовлення дітей з порушеннями слуху
1.1 Аналіз історично сформованих підходів до формування усного мовлення дітей з порушеннями слухової функції
1.1.1 Історія розвитку поглядів на навчання вимову нечуючих дітей
1.1.2 Найважливіші педагогічні системи формування і розвитку слухового сприйняття в історії сурдопедагогіки
1.2 Система роботи з формування усного мовлення дітей з порушеннями слуху
1.2.1 Завдання та зміст роботи з розвитку слухового сприймання у глухих і слабочуючих школярів
1.2.2 Основні напрями, завдання і методи розвитку произносительной сторони мовлення дітей з порушеннями слухової функції
Глава 2. Досвід сурдопедагогів А.В. Іванова, Є.В. Петрової по формуванню усного мовлення дітей з порушенням слуху
2.1 Особливості вимови дітей з порушеннями слуху
2.2 Робота над вимовою на індивідуальних заняттях </p>
2.3 Робота над произносительной стороною усного мовлення на фронтальних заняттях
2.4 Робота з розвитку слухового сприйняття усної мови
Висновок
Література
Введення
Мова - одна з центральних, найважливіших психічних функцій. Вона має величезний вплив на формування психічних процесів дитини і на його загальний розвиток. Розвиток мислення значною мірою залежить від розвитку мови. Мова лежить в основі оволодіння грамотою і іншими дисциплінами. Вона є основним засобом спілкування людей між собою. Мова відіграє велику роль в регуляції поведінки і діяльності дитини на всіх етапах його розвитку.
Для розвитку мовлення дитини вирішальне значення має повноцінний слух. Чуючи мову дорослих, наслідуючи їй, дитина самостійно вчиться говорити. Слухаючи пояснення дорослих, малюк знайомиться з навколишнім світом, опановує складним пізнанням дійсності. З допомогою слуху дитина отримує можливість контролювати власну мову, порівнювати її з промовою навколишніх, засвоюючи не тільки правильне звуковимову, але і лексико-граматичний лад мови.
При відсутності спеціального навчання діти з порушеннями слуху (глухі і слабочуючі) не опановують промовою, що призводить до важких порушень у їхньому розвитку. Тому формування у дітей з порушенням слухової функції усного мовлення є одним з головних завдань програми навчання і виховання в корекційних освітніх установах. В даний час в вітчизняної сурдопедагогике створена система формування усного мовлення у дітей з порушеннями слуху як одного з важливих факторів повноцінного і гармонійного розвитку особистості, повної адаптації в суспільстві. Досить вільне володіння усною комунікацією в подальшому дозволяє більш вільно здійснювати вибір навчального закладу для професійного навчання, включаючи вузи, сприяє успішному працевлаштуванню, професійній кар'єрі та соціальної адаптації.
Проблема дослідження - можливість формування усного мовлення у дітей з порушеним слухом в процесі їх навчання у корекційній школі I - II виду.
Об'єкт дослідження - корекційно-розвиваючий освітній процес в корекційній школі I - II виду.
Предмет дослідження - організація, зміст і методика педагогічної роботи, націленої на формування усного мовлення школярів з порушеним слухом (в умовах корекційної школи I - II виду).
Мета дослідження - вивчити історію, концептуальні засади, зміст та організаційно-методичні аспекти педагогічної діяльності по формуванню усного мовлення глухих і слабочуючих дітей молодшого шкільного віку.
Завдання дослідження:
1. Охарактеризувати історично сформовані підходи до розвитку слухового сприйняття і навчання вимові дітей з порушеним слухом.
2. Розкрити цілі і завдання педагогічної роботи по формуванню усного мовлення у дітей.
3. Охарактеризувати особливості вимови дітей з порушеннями слуху.
4. Описати організацію, зміст і методику педагогічної роботи в корекційної школі I - II виду з розвитку слухового сприймання та формування вимовних навичок у дітей з порушеним слухом.
Гіпотеза дослідження не сформульована, так як робота має теоретичний характер, не містить дослідно-експериментальної частини, але припускає вивчення педагогічного досвіду конкретних учителів.
Методи дослідження:
1. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження.
2. Аналіз педагогічного досвіду сурдопедагогів Н.П.Іваненко, Є.В. Боровских.
Організація дослідження .
Дослідження проводилося протягом 2005-2007 р.р. на базі корекційної школи I - II виду р. Таганрога Ростовської області.
Глава 1. Навчання усного мовлення дітей з порушеннями слуху
1.1 Аналіз історично сформованих підходів до формування усного мовлення дітей з порушеннями слухової функції
Проблеми теорії і практики формування мовлення дітей з порушеннями слухової функції мають досить довгу історію і характеризуються різними підходами (А.Г. Басова і С.Ф. Єгоров, А.І. Дьячков, Г.Л. Зайцева, М.М. Малофєєв і ін.)
Незважаючи на відсутність відомостей про спроби систематичного навчання глухих, відомі вислови деяких давньогрецьких і давньоримських філософів і мислителів, що відображають їх погляди на природу глухоти, інтелектуальні можливості нечуючих людей (Геродот, Аристотель, М.Ф. Квінтіліан) [1]. Аристотель вважав, що порушення одного з органів почуттів людини призводить до неможливості його повноцінного розвитку. Він відзначав, що через слухове сприйняття людина може чути мову інших людей і формувати свою, вважав, що без оволодіння мовою розумовий розвиток глухих неможливо.
1.1.1 Історія розвитку поглядів на навчання вимову нечуючих дітей
Перші відомі історії спроби навчити глухого людини говорити було вжито в XVI в. іспанським ченцем-бенедектінцем П. Понсе де Леоном [28]. На відміну від Арістотеля, який розглядав глухонімого людини через його нездатність говорити як нездібних, Понсе де Леон визнавав такої людини принципово здатним до навчання і освіти. Він створив оригінальний метод навчання глухих і успішно впровадив його в практику індивідуального навчання дітей з аристократичних сімей. Понсе де Леон використовував у своїй методиці різні види мовлення: усну, письмову, дактильную і жестові. Пізніше Х.П. Боннет системно розробив і оформив у єдиний метод ( іспанська ) практичні способи навчання глухих усного мовлення. Свій досвід він описав у трактаті "Про природу звуків і мистецтві навчити глухонімого говорити "(1620). При обгрунтуванні роботи по формуванню у глухих усного мовлення Х.П. Боннет виходив з звукового змісту кожної окремої букви. У латинському алфавіті форми букв були як б відображеннями відповідних рухів губ, що могло допомогти при сприйнятті і відтворенні. Х.П. Боннет послідовно описав окремі звуки за їх фізіологічної артикуляції, тим самим вказавши шлях звільнення від німоти через постановку звуків мови [27].
Голландський лікар Ф.М. Ван Гельмонт використовував дані про артикуляційної базі мови та її зміні в процесі мови, отримані дослідним шляхом, для ...
