Курсова робота з педагогіки
Система естетичного виховання учнів і засоби формування їх естетичної культури
Зміст
Введення
Глава I. Історія питання
1.1 Погляди видатних педагогів на роль естетичного виховання школярів
1.2 Підхід до естетичному вихованню в радянський час
1.3 Естетичне виховання особистості в сучасних умовах
Глава II. Естетика дитячого життя
Глава III. Формування естетичної культури учнів
3.1 Естетичне сприйняття природи
3.2 Формування естетичної культури засобами мистецтва
3.2.1 Художня література
3.2.2 Музика
3.2.3 Образотворче мистецтво
3.2.4 синтезуються види мистецтва
3.3 Дитяча творчість
Глава IV. Практична частина
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Питання про формування естетичної культури особистості завжди був і буде актуальний, тому що від рівня культури кожної окремо взятої людини залежить рівень культурного розвитку суспільства в цілому. Щоб насолоджуватися красою і створювати її, потрібно володіти якостями, які в своїй сукупності складають естетичну культуру особистості. Першоосновою цієї культури є естетичне почуття, особлива емоційна чуйність до прекрасного. Але цього недостатньо. Для того щоб повною мірою сприйняти красиве або проявити себе в художньому творчості, потрібен ще й деякий фонд теоретичних і конкретних знань, на базі яких розвиваються уявлення і поняття про естетичні цінності, тобто естетичний кругозір.
Особливе значення для формування естетичного ставлення до дійсності має естетичний ідеал як мета і зразок, стимулюючий свідоме прагнення до досконалої красі. Безпосереднім відображенням естетичних позицій людини, його поглядів, ідеалів є естетичний смак, тобто вміння відрізняти прекрасне від потворного, справжню красу від помилкової. Істотним показником естетичного відношення людини до світу служать естетичні інтереси і потреби, які найбільш яскраво виражають ціннісні орієнтації особистості в сфері прекрасного.
За допомогою естетичних почуттів і свідомості ми головним чином сприймаємо і оцінюємо красу у мистецтві і дійсності. Завдяки художнім здібностям людина сама створює прекрасне в процесі творчої діяльності.
Безсумнівно, розвивати здібності особистості до повноцінного сприйняття і правильному розумінню прекрасного в мистецтві і дійсності необхідно вже в ранньому віці. В даний час це питання особливо актуальне, оскільки на школярів щодня обрушується потік різноманітної інформації, яку дитячий мозок не завжди здатний адекватно сприйняти. Тому існує потреба у виробленні у школярів системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення й уміння вносити елементи прекрасного в усі сторони буття, боротися проти всього потворного, потворного, низинного, а також готовність до посильного прояву себе в мистецтві.
Об'єкт дослідження - рівень розвитку естетичної свідомості школярів.
Предмет дослідження - система естетичного виховання учнів та засоби формування їх естетичної культури.
Гіпотеза дослідження: припустимо, що естетична свідомість більшості учнів знаходиться на недостатньо високому рівні розвитку у зв'язку з незадовільною діяльністю по їх естетичному вихованню.
Мета роботи - досліджувати рівень сформованості естетичної культури школярів.
Завдання:
- на основі аналізу літератури познайомитися з поняттям системи естетичного виховання школярів;
- вивчити основні засоби формування естетичної культури учнів;
- розробити методику, що дозволяє виявити рівень сформованості естетичної культури школярів;
- зробити практичні висновки та дати рекомендації.
Глава I. Історія питання 1.1 Погляди видатних педагогів на роль естетичного виховання школярів
У всі часи як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги приділяли естетичному вихованню школярів значну увагу.
Видатний російський педагог, основоположник наукової педагогіки в Росії, Костянтин Дмитрович Ушинський, сформулював роль етичного, естетичного і емоційного виховання наступним чином: "... Вплив моральне становить головне завдання виховання, набагато більш важливу, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голови знаннями і роз'яснення кожному його особистих інтересів "[14; 19]. Керуючись психічним законом, згідно з яким насолоди повинні врівноважуватися працею, Ушинський підкреслював, що поезія, музика, живопис, ліпка можуть бути або відпочинком після праці, чи повинні знаходитися в живому зв'язку з працею людини; коли вони робляться предметом дозвільної примхи, тоді не тільки втрачають всю свою розвиваючу силу, але і діють негативно на моральне і розумовий розвиток.
Василь Олександрович Сухомлинський, великий радянський педагог, вважав, що естетичне виховання нерозривно пов'язане з емоційним вихованням. Сухомлинський вважав, що емоційне й естетичне виховання починається з розвитку культури відчуттів і сприймань. Тонкість почуттів, переживань, емоційно-естетичного ставлення до навколишнього світу і до самого себе залежить від культури відчуттів і сприймань. Чим тонше відчуття і сприйняття, чим більше бачить і чує людина в навколишньому Світ відтінків, тонів і півтонів, чим глибше виражається особиста емоційна оцінка фактів, предметів, явищ, подій, тим ширший емоційний діапазон, який характеризує духовну культуру людини. Сухомлинський підкреслював, що культура естетичних почуттів вимагає високої загальної культури шкільного життя, особливо моральної культури - Ставлення до людини як до найвищої цінності. Естетичні цінності виявляться безсилими в обстановці, де панує грубість, байдужість, непорядність в дрібницях повсякденних взаємин. Естетичне виховання починається з багатого емоційного підтексту відносин між членами колективу: чуйність, сердечність, задушевність. У гармонійному з'єднанні краси, що оточує людину, і краси самої людини провідна роль належить красі людських взаємин, а ця краса, на думку Сухомлинського, полягає насамперед у справедливості і правдивості. Також Сухомлинський розвивав теоретичні та прикладні аспекти морально-естетичного виховання засобами природи.
Велике значення естетичному вихованню учнів надавав і Антон Семенович Макаренко, який помітив, як важливо пробудити у дітей та підлітків прагнення стверджувати красу в школі, вдома, усюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають; дітей слід ширше залучати до того, щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі, в квартирі. Очевидці, які побували в керованих Макаренко навчально-виховних закладах, розповідали про достаток квітів, про блискучому паркеті, дзеркалах, білосніжних скатертинах в їдальнях, ідеальній чистоті в приміщеннях.
Зарубіжні педагоги також не обходили стороною питання про естетичне вихованні учнів. Наприклад, Марія Монтессорі серед найважливіших завдань навчання і виховання називала розвиток здібності естетичного сприйняття культурного середовища, поетичного і музичного слуху, почуття кольору, ритму, форми, музичного слуху дітей, ритміки їх рухів і т.д. [8; 237]
1.2 Підхід до естетичному вихованню в радянський час
Естетичне виховання завжди розглядалося радянської педагогікою як важлива складова частина процесу всебічного і гармонійного розвитку учнів. У той же час підкреслювалося, що прилучення до краси повинно бути не відособлено від інших сторін формування особистості школяра, а тісно пов'язане з моральним, розумовим, фізичним вихованням.
В умовах загострення ідейної боротьби проблеми естетичного виховання молодих людей мали особливу значимість. Характер виробництва і суспільного життя, матеріальні і д...
