ЗМІСТ
ВСТУП
1. СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛІ
1.1 Готовність дітей до школи
1.2 Соціальний аспект готовності дитини до навчання в школі
1.3 Соціальна готовність до школи дітей з особливими потребами
1.4 Розвиток самосвідомості, самооцінки і спілкування
1.4.1 Вплив середовища на соціальне розвиток дитини
1.4.2 Сім'я як сприятливе середовище розвитку самосвідомості і самооцінки дитини
1.4.3 Спілкування як важливий фактор у мотивації дошкільників
1.5 Програма освіти для формування соціальної готовності до школи
1.5.1 Формування соціальної готовності в дитячому садку
1.5.2 Програма виховання до соціалізації в дитячому будинку
2. МЕТА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Мета, завдання
2.2 Методика, вибірка та організація дослідження
3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1 Аналіз результатів інтерв'ю педагогів дитячого садка
3.2 Аналіз результатів інтерв'ю педагогів дитячого будинку
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
ВСТУП
Акцентуючи свою увагу на інтелектуальній підготовці дитини до школи, батьки іноді випускають з уваги емоційну і соціальну готовність, включають в себе такі навчальні навички, від яких істотно залежать майбутні шкільні успіхи. Соціальна готовність передбачає потребу в спілкуванні з однолітками і уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати інструкції вчителя, а також навички комунікативної ініціативи та самопрезентації.
Соціальна, або особистісна, готовність до навчання в школі являє собою готовність дитини до нових форм спілкування, новому відношенню до навколишнього світу і самому собі, обумовленим ситуацією шкільного навчання.
Часто батьки дошкільнят, розповідаючи дітям про школу, намагаються створити емоційно однозначний образ. Тобто говорять про школу тільки в позитивному або тільки негативному ключі. Батьки вважають, що тим самим вони прищеплюють дитині зацікавлене ставлення до навчальної діяльності, яка сприятиме шкільних успіхів. У дійсності ж учень, налаштований на радісну, захоплюючу діяльність, випробувавши навіть незначні негативні емоції (образу, ревнощі, заздрість, досаду), може надовго втратити інтерес до навчання.
Ні однозначно позитивний, ні однозначно негативний образ школи не приносить користі майбутньому учневі. Батькам слід зосередити свої зусилля на більш докладному знайомстві дитини з шкільними вимогами, а головне - з самим собою, своїми сильними і слабкими сторонами.
Більшість дітей потрапляє в дитячий сад з дому, а іноді - з дитячого будинку. Батьки або опікуни зазвичай розташовують більш обмеженими знаннями, вміннями і можливостями з розвитку дітей, ніж працівники дошкільних дитячих установ. Люди, що входять в одну і ту ж вікову групу, володіють багатьма загальними рисами, але в той же час і багатьма індивідуальними особливостями - деякі з них роблять людей цікавіше і самобутнього, про деякі ж воліють мовчати. Те ж саме відноситься до дошкільнятам - немає ідеальних дорослих і ідеальних людей. Діти з особливими потребами приходять все частіше в звичайний дитячий садок і звичайну групу. Сучасні вчителі дитячих садків потребують знань в області особливих потреб, у готовності співпрацювати з фахівцями, батьками та педагогами дитячих будинків, в уміннях формувати середовище росту дитини виходячи з потреб кожної конкретної дитини.
Метою курсової роботи було виявити соціальну готовність дітей з особливими потребами до навчання в школі на прикладі дитячого садка Liikuri і дитячого будинку.
Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі дається огляд про соціальну готовності дошкільників до навчання в школі, про важливих чинниках в родині і в дитячому будинку, що впливають на розвиток дітей, а також про дітей з особливими потребами, живуть у дитячому будинку.
У другій чолі уточнюються завдання і методика дослідження, а в третьому розділі проводиться аналіз отриманих даних дослідження.
У курсовій роботі використовуються наступні слова і терміни: діти з особливими потребами, мотивація, спілкування, самооцінка, самосвідомість, готовність до навчання в школі.
1. СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
За законом про дошкільних установах Естонської республіки в задачу місцевих органів самоврядування входить створення умов для здобуття початкової освіти всіма дітьми, що проживають на їх адміністративної території, а також підтримка батьків у напрямі розвитку дітей дошкільного віку. У 5-6-річних дітей повинна бути можливість відвідувати дитячий сад або брати участь у роботі підготовчої групи, що створює передумову для плавного, безперешкодного переходу до шкільного життя. Виходячи з потреб розвитку дітей дошкільного віку важливо, щоб у місті/волості з'явилися прийнятні форми спільної роботи батьків, радників з соціальних питань та питань освіти, дефектологів/логопедів, психологів, сімейних лікарів/педіатрів, вихователів дитячого садка та вчителів. Чи не менш важливо своєчасно визначити сім'ї та дітей, які потребують, враховуючи особливості розвитку їх дітей в додатковому уваги і конкретної допомоги (Kulderknup 1998, 1).
Знання індивідуальних особливостей учнів допомагає вчителю правильно реалізувати принципи системи розвивального навчання: швидкий темп проходження матеріалу, високий рівень труднощі, провідну роль теоретичних знань, розвиток усіх дітей. Не знаючи дитини, учитель не зможе визначити той підхід, який забезпечить оптимальний розвиток кожного учня і формування його знань, умінь і навичок. Крім того, визначення готовності дитини до школи дозволяє попередити деякі труднощі в навчанні, значно згладити процес адаптації до школи (Готовність дитини до школи як умова його успішної адаптації 2009).
До соціальної готовності відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння спілкуватися, а також здатність виконувати роль учня і виконувати правила, встановлені в колективі. Соціальна готовність складається з навичок і здатності увійти в контакт з однокласниками і вчителями (Готовність до школи 2009).
Найважливішими показниками соціальної готовності є:
В· бажання дитини вчитися, отримувати нові знання, мотивація до початку навчальної роботи;
В· вміння розуміти і виконувати розпорядження і завдання, які дають дитині дорослі;
В· вміння рахуватися з іншими, поступатися і підкорятися їм при необхідності;
В· навик співробітництва;
В· намагання довести розпочату роботу до кінця;
В· вміння пристосовуватися і адаптуватися;
В· здатність самому вирішить свої найпростіші проблеми, обслужити себе;
В· елементи вольової поведінки - поставити мету, створити план дії, реалізувати його, подолавши перешкоди, оцінити результат своєї дії (Неарія 1999 б, 7).
Ці якості забезпечать дитині безболісну адаптацію до нового соціального середовища і сприяють створенню сприятливих умов для його подальшого навчання в школе.Ребенок як би повинен бути готовий до соціальної позиції школяра, без якої йому буде важко, навіть якщо він інтелектуально розвинений. Соціальним навичкам, таким необхідним у школі батьки повинні приділяти особливу увагу. Вони можуть навчити дитину взаєминам з однолітками, створити таку обстановку будинку, щоб малюк відчував себе впевнено і йому хотілося йти в школу (Готовність до школи 2009).
1.1 Готовність дітей до школи
Шкільна готовність означає фізичну, соціальну, мотиваційну та розумову готовність дитини до переходу від основний ігрової діяльності до спрямованої діяльності більш високого рівня. Для досягнення готовності до школи необхідна відповідна сприятлива середа і власна активна діяльність дитини (Neare 1999 а, 5).
Пок...
