Державна освітня установа вищої професійної освіти В«Череповецький державний університетВ»
Інститут педагогіки і психології
Кафедра загальної та соціальної педагогіки
Реферат
Формування міжкультурної компетенції на уроках іноземної мови в середній школі
Череповець
2010
Введення
Наш світ сьогодні піддається постійним змінам, в числі яких глобалізація, прискорення темпів розвитку суспільства, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, значне розширення масштабів міжкультурної взаємодії, виникнення і зростання глобальних проблем, зростання ролі людського капіталу (Концепція модернізації російської освіти на період до 2010 року). У зв'язку з цим світові необхідно таке суспільство, яке зможе не тільки витримати подібний темп розвитку, але й невпинно ставити перед собою і вирішувати все нові і нові завдання. Освіта відіграє найважливішу роль у формуванні суспільства нового рівня. Цілі, парадигми, методи, які були актуальні десять років тому, повинні поступитися місцем новим цілям, парадигмам і методам. Якщо раніше результатом навчання був учень, володіє всіма знаннями, вміннями та навичками, яких навчили його вчителя, то сьогодні результатом навчання є особистість, компетентна в конкретній області знань.
Специфіка предмета В«Іноземна моваВ» передбачає оволодіння учнями комунікативною компетенцією як спілкуванню на іноземній мові. Однак в сучасному світі діти знайомляться зі світовим культурним фондом майже одночасно з рідним (Інтернет, іноземні фільми, музичні твори, друковані видання і просто відпочинок з батьками на закордонному курорті), і це робить очевидним той факт, що міжкультурна компетенція є невід'ємною частиною комунікативної компетенції.
Проблема міжкультурної комунікації та міжкультурної компетенції є предметом численних досліджень як зарубіжних, так і російських вчених. Вивчення питань організації, змісту, форм, методів і технологій міжкультурного навчання знаходить відображення в роботах І.І. Халєєва, С.Г. Тер-Мінасова, Н.М. Громовий, Н.Д. Гальскова, Н.Ф. Коряковцевой, Ю. Рот і Г. Коптельцевой, Г.В. Яцковський, Г.І. Вороніної, В.П. Фурманова, Р.Д. Льюїса, Hofstede, Geert, в дослідженнях А.А. Леонтьєва, І.А. Зимової, І.Л. Бім, Пассова Є.І., Р.П. Мільруд, Е.С. Полат, Т.Ю. Тамбовкіной, В.В. Сафонова. В.В. Ощенкова, А.А. Миролюбов, та інші.
Незважаючи на активну увагу, яке проявляється до формування міжкультурної компетенції учнів, проблема безпосередньо процесу становлення особистості, компетентної в міжкультурної комунікації, вивчена не достатньо. Також багато педагоги і методисти говорять передусім про формування міжкультурної компетенції під час навчання у вищих навчальних закладах, хоча сьогодні діти знайомляться і переймаються іноземній культурою часто до закінчення школи. З цього випливає зробити висновок, що міжкультурну компетенцію потрібно активно розвивати ще у школі. Середня школа, а в особливості, старші класи - це час, коли у школярів починає складатися поняття особистості, самосвідомості, самооцінки, а також сприйняття навколишнього світу, отже, коректні поняття міжкультурної комунікації повинні бути закладені саме тоді.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що в центрі уваги проблема формування міжкультурної компетенції саме в школі, що повністю відповідає новим федеральним державним освітнім стандартам, які сьогодні набирають чинності у всіх школах країни.
Предметом дослідження є міжкультурна комунікація та міжкультурна компетенція, а також процес формування міжкультурної компетенції в умовах середньої школи.
Мета роботи полягає в виведенні найбільш точного визначення понять міжкультурної комунікації та міжкультурної компетенції, а також у встановленні базових принципів формування міжкультурної компетенції на уроках іноземної мови в учнів старших класів.
В процесі проведення дослідження ставилися наступні завдання:
- вивчити поняття: міжкультурна комунікація, лінгвокраїнознавча компетенція, міжкультурна компетенція і компетентність, культура в рамках міжкультурної комунікації;
- провести аналіз різних поглядів на здійснення міжкультурного навчання в школі;
- розробити стратегію формування міжкультурної компетенції в умовах середньої школи.
Методологічною базою дослідження послужили положення, розроблені в наукових працях з методики навчання іноземним мовам і міжкультурної комунікації з використанням особистісно-орієнтованих педагогічних та інформаційних технологій (С.Г. Тер-Мінасова, І.І. Халєєва,); дослідження в області країнознавства (культурознавства) і соціокультурного освіти засобами іноземної мови (Е.М. Верещагін і В.Г. Костомаров, Г.Д. Томахін); наукові положення концепції діалогу культур (Вікторова Л.Г.).
Дана робота складається з вступу, трьох глав, висновку і списку літератури.
міжкультурна комунікація компетенція іноземний
Глава 1
Поняття міжкультурної комунікації та компетенції в сучасній педагогічній науці
Традиційно цілі шкільної освіти визначалися набором знань, умінь, навичок, якими повинен володіти випускник (9). Сьогодні цього вже не достатньо. Випускник повинен не просто знати предмет, але бути в ньому компетентним. Поняття компетенції та компетентності є в даний час ключовими в стратегії модернізації російської освіти. Рекомендації ЮНЕСКО і В«Концепція модернізації російської освітиВ» виділяють такі ключові компетентності, як математична, інформаційна, комунікативна, автономізаціонная, продуктивна, соціальна і моральна (їх також називають суперкомпетентності).
Словник Ожегова дає наступне визначення компетенції - це коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний (10). Це визначення, проте, не відображає те поняття компетенції, яке актуально сьогодні. Енциклопедія Вікіпедія дає більш чітку дефініцію: компетенція - це здатність застосовувати знання, уміння, успішно діяти на основі практичного досвіду при вирішенні завдань загального роду, також, певною широкій області (18).
У свою чергу компетентність - це сукупність компетенцій; наявність знань і досвіду, необхідних для ефективної діяльності в заданій предметної області. Ці два поняття істотно відрізняються один від одного по їх суті. А.В. Хуторський вважає, що В«компетентність - це володіння, володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності В»(17).
Введення цих понять у педагогічну практику середньої школи зажадає зміни змісту і методів освіти, уточнення видів діяльності, якими повинні оволодіти учні до закінчення освіти і при вивченні окремих предметів. Визначення випускника, який володіє компетенціями, тобто тим, що він може робити, яким способом діяльності опанував, до чого він готовий, - називають компетентнісного підходу.
Компетентнісний підхід означає поступову переорієнтацію домінуючою освітньої парадигми, яка полягає переважним чином в передачі знань і формуванні навичок, на створення умов для оволодіння комплексом компетенцій, що означають потенціал, здібності випускника до виживання і стійкої життєдіяльності в умовах сучасного багатофакторного соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно і комунікаційно насиченого простору (9).
Комунікативна компетенція є однією з ключових. Вона тісно пов'язана з мовною, і раніше вона позиціонувалася саме так. Однак в Останнім часом соціологи, психологи і педагоги почали розуміти, що для гармонійно розвиненої особистості не досить володіти одними мовними вміннями та навичками - необхідні також навички спілкування, або комунікативні. В змінених умовах соціальне замовлення суспільства по відношенню до рівня володіння іноземною мовою виражається не просто в знанні мови, а в умінні використовувати іноземну мову в реальній комунікації. У відповідності з прое...
