Введення
Зображувальна діяльність, зокрема, дитяче малювання містить в собі великі можливості. Як відзначають дослідники дитячого образотворчого творчості (Сакуліна Н.П., Комарова Т.С., Григор'єва Г.Г.), вона є засобом розумового, графомоторного, емоційно-естетичного і вольового розвитку дітей. У процесі малювання удосконалюються всі психічні функції: зорове сприйняття, уявлення, уява, пам'ять, розумові операції.
Багато діячів науки і мистецтва трепетно ​​ставляться до питань, пов'язаних з навчанням дітей образотворчої діяльності, прагнучи не нав'язувати їм свого дорослого світовідчуття. Разом з тим, численні дослідження в області дитячого образотворчого творчості вітчизняних вчених (Е.А.Флерина, Н.П.Сакуліной, Н.Б.Халезовой, Я.Шібановой та ін) переконливо показали, що без цілеспрямованого адекватного керівництва діти починають відчувати творчу безпорадність, і, стаючи старше, втрачають інтерес до образотворчої діяльності. Сучасні підходи до розвитку дітей дошкільного віку в образотворчій діяльності, до змісту і методам виховання і навчання засновані на пошуку В«золотої середини між безтурботним ігровим ставленням дітей до малювання і оволодінням засобами образотворчої діяльності в тій мірі, щоб забезпечити їх розвиток В»(6).
Вибір нетрадиційних технік малювання в якості одного з засобів розвитку дитячого образотворчого творчості не випадковий. Більшість нетрадиційних технік відносяться до спонтанного малювання, коли зображення виходить не в результаті використання спеціальних образотворчих прийомів, а як ефект ігрової маніпуляції. Такий спосіб нетрадиційного зображення можна назвати "хепенінг" (в перекладі з англійської - "траплятися"). При ньому невідомо, яке зображення вийде, але він свідомо успішний по результату і тим самим підсилює інтерес дошкільників до образотворчої діяльності, стимулюють діяльність уяви. Крім цього, нетрадиційні техніки розширюють зображувальні можливості дітей, що дозволяє їм більшою мірою реалізувати свій життєвий досвід, звільнитися від неприємних переживань і утвердитися в позитивної позиції "творця".
Дошкільний вік є сензитивним для процесу уяви як основи будь-якої творчої діяльності, отже, найважливішою завданням педагогів є створення сприятливих умов для його розвитку, і в першу чергу в тих видах діяльності, які за своєю суттю засновані на цьому психічному процесі: ігровий і художньої.
сензитивність дошкільного віку для розвитку творчого уяви і високі корекційні можливості нетрадиційних технік зображення визначили вибір теми випускної кваліфікаційної роботи.
Об'єкт дослідження - засоби розвитку творчого уяви дітей.
Предмет дослідження - нетрадиційні техніки як засіб розвитку творчої уяви.
Виходячи з цього, ми позначили мету своєї роботи: скласти систему занять з розвитку творчої уяви дітей старшого дошкільного віку засобами нетрадиційних технік зображення. Дана мета конкретизована у таких завданнях:
1. вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми використання нетрадиційних технік малювання в роботі з дітьми дошкільного віку;
2.Вивчити нетрадиційні техніки, доступні дітям дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення;
3.сделать добірку і частково апробувати заняття з використанням нетрадиційних технік зображення як одного із засобів розвитку творчої уяви дітей. Були використані такі методи дослідження:
- аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури;
- аналіз педагогічного досвіду;
- спостереження за дитячої образотворчої діяльністю. Дослідження проводилося на базі ДОУ № 85 м. Мурманська з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.
1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку дитячого образотворчого творчості
1.1 Психолого-педагогічні дослідження з п роблема дитячого образотворчого творчості
В історії дошкільної педагогіки проблема творчості завжди була однією з актуальних. Психологи і педагоги вважають можливим творчий розвиток дітей у всіх видах діяльності, і в першу чергу в грі. Великий потенціал для розвитку дитячої творчості укладений в образотворчій діяльності дошкільника. Однак досі проблема розвитку творчості залишається найменш вивченою в теорії та недостатньо представлена ​​в практиці виховання дітей. Це обумовлено складністю даного явища, прихованістю механізмів творчості. Що стосується дитячої творчості, то розуміння його важливо для дорослого не тільки в сенсі усвідомленого управління творчим розвитком дитини, але й для усвідомлення зрілого творчості, оскільки в його витоках закладено і, може бути, яскравіше проявляється те, що характерно, але більш приховано в діяльності дорослої людини. Як правило, у всіх визначеннях творчості відзначається, що це діяльність, в результаті якої створюється новий, оригінальний продукт, що має суспільне значення. Це може бути нове знання, предмет, спосіб діяльності, витвір мистецтва і т. п.
Якщо розглядати дитячу діяльність з позицій об'єктивної новизни і значущості, то, звичайно, її не можна назвати творчістю. Малюнки, поробки дітей - це не твори мистецтва, вони не мають художньої цінності. На цій підставі існувало цілий напрямок у психології та педагогіці, що заперечує можливість творчості в дошкільному дитинстві. Однак багато вчених дотримувалися інших поглядів. Вони стверджували, що дитяче творчість зовсім в своєму роді. Дитина, наслідуючи багатющий досвід людства, повторюючи етапи його розвитку, тільки проявляє цей родовий досвід в різні періоди свого життя. Тому дитяча продукція, приходячи конкретним втіленням родового досвіду, досконала і рівноцінна діяльності дорослого. На цьому підставі вони заперечували необхідність якого б то не було впливу на діяльність дітей, тобто повністю заперечували роль дорослого в розвитку творчості малят. Теорія вільного виховання в художній діяльності мала різні обгрунтування. Одне з них - визнання досконалості художньої діяльності дитини. Своєрідним проявом тієї ж позиції стала дискусія, розгорнулася в шістдесятих роках на сторінках журналу "Творчість", що відкрилася статтею відомого художника Н. Н. Жукова "Ні, це мистецтво". Художники, побачивши втрати в дитячому творчості, викликані втручанням дорослих, виступили проти всякого навчання малюків. Сталося те, про що ще в сорокових роках попереджала Є. А. Флерина, талановитий педагог, який тонко відчуває дитячу образотворчу діяльність. Навчання "засушив" дитяча творчість. Н. П. Сакуліна, визнаючи правомірність критики на адресу педагогів, доводила, що потрібен і можливий пошук таких шляхів взаємодії, які, з одного боку, збережуть переваги дитячої творчості, а з іншого - допоможуть дитині опанувати засобами самовираження. Тільки в цьому випадку можливе повноцінне розвиток малюка, і в Зокрема творче. При цьому, слідуючи за Л. С. Виготським, Б. М. Тепловим, Е. А. Флерина та ін, вона визнавала своєрідність дитячої творчості. У підсумку дискусії більшістю була прийнята наступна позиція: визнання суб'єктивності дитячої творчості. Дитина не відкриває нічого нового для світу дорослих, але він робить відкриття для себе. Тому стосовно до діяльності дитини правомірно використовувати термін "творчість", обмежуючи його словом "Дитяче". (7) Н. А. Ветлугіна вважає, що, відкриваючи нове для себе, дитина одночасно відкриває дорослим нове про себе і тому ставлення до дитячій творчості повинно бути педагогічним. При цьому в оцінці дитячого творчості акцент потрібно робити не стільки на результат, скільки на сам процес діяльності. Саме тому формування таких якостей особистості, як самостійність, активність, ініціатива, які проявляються в процесі діяльності, Н. П. Сакуліна розглядає як неодмінні складові творчості. (7) У Останніми роками чітко окреслилася позиція беззастережного визнання самоцінності дитячої творчості, без поблажливого слова "Дитяче". Поява цієї...
