Федеральне агентство з освіти
ГОУ ВПО Тульський державний педагогічний університет ім. Л.Н. Толстого
Кафедра педагогіки і психології початкового освіти
Випускна кваліфікаційна робота:
Формування адекватної самооцінки молодших школярів у навчальному процесі через створення виховуючих ситуацій
Тула - 2006
Введення
В умовах модернізації сучасної системи освіти важливим є зрослий інтерес до особистості школяра. Одна з центральних завдань загальноосвітньої школи - підготовка учнів до самостійного вдосконалення себе - робить особливо значущою проблему формування активної позиції школяра в навчально-виховному процесі. Останнє вимагає сформованості у дитини уявленні про себе і своїх можливостях, уміння всебічно і об'єктивно оцінити особливості своєї особистості і діяльності, прийняти роль учня, правильно побудувати свої взаємини з оточуючими, тобто вимагає певного рівня сформованості самооцінки.
У вітчизняній педагогіці і психології накопичений великий емпіричний матеріал про розвиток самооцінки на різних вікових етапах. Провідна роль відводиться самооцінці в рамках дослідження проблем Я-концепції: вона характеризується як стрижень процесу самосвідомості (Н.А. Батурин, Л.І. Божович, С.А. Будассі, Е.А. Залучінова, О.М. Молчанова, А.Г. Спиркин, В.В. Столін, Є.О. Федотова, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова), показник індивідного його рівня розвитку, його особистісний аспект, органічно включений в процес самопізнання (К.А. Абульханова, Є.П. Авдуевская, Б.Г. Ананьєв, С.А. Баклушінскій, Л.В. Бороздіна, А.В. Бояринцева, О.В. Дашкевич, І.С. Кон, В.Н. Куніцина, А.Л. Шнірман). У дослідженнях обговорюються, з одного боку, проблеми зв'язку особистості і самооцінки, з іншого - співвідношення Я-концепції, самосвідомості і самооцінки.
Особливий інтерес представляють роботи, в яких розглядаються педагогічні проблеми формування самооцінки. До таких досліджень відносяться праці Л.І. Божович, А.І. Липкиной, Є.І. Савонько.
Самооцінку дітей молодшого шкільного віку вивчали І.В. Дубровіна, А.В. Захарова, Л.Г. Подоляк, В.М. Сівельніков, С.М. Юлдашева. На думку А.В. Захарової більш широко вивчені прояви самооцінки як особистісного утворення, в той час як її операціонально-процесуальні характеристики досі залишаються менш розкритими.
Сучасна практика шкільного навчання часто обмежується лише формуванням у людини знань, навичок і вмінь, не надаючи великого значення більш глибоким особистісним утворенням, тим аспектам особистості людини, з якими пов'язаний розвиток його когнітивних здібностей, до числа яких належить і самооцінка. Між тим, позитивна самооцінка, основи якої тільки почали закладатися в дошкільному віці, надає безпосередній вплив на успішність навчання дитини в школі. З іншого ж боку, сам навчальний процес впливає на школяра, граючи тим самим помітну роль у формуванні особистості в цілому та самооцінки зокрема.
Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних суджень інших (вчителів, однолітків, батьків) ставитися певним чином як до реальних результатів своєї діяльності, так і самого себе як особистості. З віком він все з більшою визначеністю розрізняє свої дійсні досягнення і те, чого він міг би досягти, володіючи певними особистісними якостями. Так в учня у навчально-виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей - один з основних компонентів самооцінки.
Джерела формування самооцінки різні: розширення знань дитини про себе та своїх можливостях, задоволення своєю діяльністю, правильне зіставлення своїх реальних досягнень і домагань, оцінка оточуючими даної людини. У сучасній практиці формування адекватної самооцінки досягається різними методами: це і диспути, бесіди, вправи, ігри і т.д. Все це знайшло відображення в педагогічній літературі. Значно меншою мірою показано вплив виховуючих ситуацій на формування самооцінки молодших школярів. Це метод непрямого виховного впливу. Учитель створюючи виховуючу ситуацію, переслідує конкретну мету, але оскільки ця ситуація органічно і природно включається в життя школярів, дитина не відчуває себе об'єктом виховання.
Вивченням проблеми створення виховуючих ситуацій займалися такі вчені як А.С. Макаренко, О.С. Богданова, Л.П. Катаєва, Т.Є. Коннікова, А.Н. Лутошкін, Х.Й. Лийметс, В.А. Караковський, О.С. Газман, О.С. Бєлкін. В їх роботах широко висвітлені проблеми створення виховуючих ситуацій, як в навчальному процесі, так і в позаурочний час. Але виховують ситуації недостатньо реалізуються в практиці роботи вчителів початкових класів і практично не використовуються з метою формування адекватної самооцінки.
Все це сприяло вибору теми дослідження: В«Формування адекватної самооцінки молодших школярів у навчальному процесі через створення виховуючих ситуацій В».
Актуальність даної теми обумовлена ​​наявними протиріччями між сензитивностью дитини цього віку до сприйняття самого себе, самооцінка, самоопису, бажанням постати певним чином в очах людей і реальною оцінкою його іншими; між зростаючою потребою шкільної практики у формуванні позитивної самооцінки молодших школярів та недостатньою розробленістю конкретних шляхів реалізації цього процесу.
Об'єкт дослідження - формування самооцінки молодших школярів у навчальному процесі.
Предмет дослідження - використання виховуючих ситуацій з метою формування самооцінки молодших школярів в навчальному процесі.
Мета дослідження - виявити педагогічні умови, при яких використання виховують ситуацій в навчальному процесі буде сприяти формуванню адекватної самооцінки молодших школярів.
Гіпотеза дослідження - виховують ситуації будуть сприяти формуванню адекватної самооцінки молодших школярів у навчальному процесі при наступних педагогічних умов:
1) в основі змісту виховують ситуацій лежать позитивні особливості, характерні для кожної дитини;
2) ситуації підбираються в залежності від виявлених проявів самооцінки;
3) виховують ситуації органічно включаються в логіку навчального процесу, при їх створенні вчитель використовує різноманітні прийоми.
Завдання дослідження:
1) розкрити сутність і види самооцінки, джерела її формування у молодшому шкільному віці;
2) розглянути різні типи виховуючих ситуацій і прийоми, використовувані для їх створення;
3) визначити рівень самооцінки та особливості її прояву у дітей експериментальної групи;
4) сконструювати виховують ситуації у відповідності з виділеними педагогічними умовами і перевірити їх експериментальним шляхом.
Методи дослідження - теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми, спостереження, педагогічний експеримент. Використовувалися психологічні методики по різнобічному дослідженню самооцінки молодших школярів за наступними показниками: тип самооцінки, знаходження кількісного вираження рівня самооцінки, визначення висоти самооцінки.
Практична значимість дослідження: виявлено та обгрунтовано сукупність педагогічних умов, необхідних для формування адекватної самооцінки молодших школярів через використання виховують ситуацій. Розроблено програму діяльності вчителя по формуванню у дітей молодшого шкільного віку позитивної самооцінки через створення виховуючих ситуацій. Сконструйовано зміст виховуючих ситуацій різних типів.
Експериментальна база дослідження - 7 учнів 3 В«АВ» класу школи № 1 міста Богородицька Тульської області.
Структура роботи - вступ, два розділи (1 глава - В«Психолого-педагогічні аспекти проблеми формування адекватної самооцінки молодших школярів через використання виховуючих ситуацій В»; 2 глава -В« Дослідно-експериментальна робота по формуванню адекватної самоо...