Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія > Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки > Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Реклама
Українські реферати та твори » Педагогика » Православна педагогіка та її особливості

Реферат Православна педагогіка та її особливості

Педагогіка. В«Православна педагогіка та її особливості В»


Введення

Педагогіка - це безперервний суспільний процес виховання дітей, поточний в глибині будь-якого суспільства, який своїм змістом і формою точно відображає основний комплекс ідей, що існують у суспільстві, способи організації життя конкретно-історичної епохи та її основні суспільні тенденції і суперечності.

Зміст християнської педагогіки - це, перш за все введення дітей у життя Церкви, набуття навичок суспільної і особистої духовної життя. Крім того, це виховання християнського світогляду, осмислення світу, життя, людини та її діяльності у світлі Божественного Одкровення. І, нарешті, це підготовка дітей до суспільного християнському служінню, розвиток їх обдарувань, виховання християнських почуттів і волі.

Наше християнське час принципово відрізняється від старозавітного. Якщо в книзі В«ВторозаконняВ» міститься дуже докладний перелік законів, які треба виконувати, і роз'яснень до них, то в християнстві ми, перш за все, стикаємося з законом любові. Вищими заповідями стають, по словами Спасителя, заповіді: В«Любіть Бога і любіть ближньогоВ», В«Душу свою за други своя В»,В« Возлюби ближнього свого, як самого себе В». Як це можна втілити в життя і як цього навчити?! - Може вирватися питання. Тим не менш, саме ці, заповіді являють нам кінцеву мету і завдання християнського виховання. Правда, задача ця здійснюється не лише школою, але школою спільно з Церквою. По суті, християнська педагогіка - це введення в Церква, вона готує дитину до духовного життя, але сама не повинна претендувати на духовне керівництво.


1. Російська педагогіка - православна, по суті

Святість - Ідеал російської людини. - Особиста історія людину як частину історії людства. - Хрестоношення як перетин горизонтальної та верт

загрузка...
икальної ліній життя. - Людина - образ і подоба Божа. При народженні дитини духовна сторона його життя не є досконалою. Вона пошкоджена наслідуваним від прабатьків первородним гріхом, який проявляється як схильність дитини до гріхові. В.Д. Шадріков називає це пошкодження початковим злом. В«Констатація споконвічного зла в людині, - пише він, - має величезне прикладне значення для сучасної педагогіки, формування теорії виховання. Необхідно відзначити, що в даний час вітчизняна педагогіка такий теорією не володіє В». Духовне зцілення відбувається в таїнстві хрещення - таїнстві духовного народження людини.

З народження починається об'єктивне роздвоєння життя людини: прагнення до індивідуальному буттю і неможливість володіння цим буттям поза світом. Світ для нового життя виступає як середовище, в якому розвиваються специфічно людські властивості; вона, за Виготському, є джерелом розвитку. У діяльності і мовному спілкуванні виникає свідомість. В«Свідомість, - писав Е.В. Ільєнко, - власне, тільки й виникає там, де індивід виявляється вимушеним дивитися на самого себе як би з боку, як би очима іншої людини, очима всіх інших людей, тільки там, де він повинен співставляти свої індивідуальні дії з діями іншої людини, тобто тільки в рамках спільно здійснюваної діяльності В».

Людина прагне не тільки до розвитку, але і до духовного становленню. Він передчуває, що істинне людське буття - саме на перетині горизонтальної та вертикальної складових його життя. Точка з'єднання - хрест - є місце реальному житті людини. У момент перетину ліній розвитку та духовного становлення людина здійснює вчинки. Поєднати в собі особисте і народне, земне і небесне, тілесне й духовне - і є хрещена ноша кожної людини, покликаного в цей світ. Кожна людина, згідно православним уявленням, несе в собі образ і подобу Божу, а значить, кожна людина - велика цінність в очах Божих. У цих поглядах корениться основа трепетного ставлення людей між собою, прагнення до ідеалізації будь-якого іншого, який зустрічається, може бути, перший раз в житті.

Людина, схильний до життя, в основі якої лежать критерії самоствердження і самозбереження, не зможе зрозуміти того, що любов є керівництвом до пізнання і до істини. В«Дізнається людина до тонкощів лише те, - за зауваженням А.А. Ухтомського, - Що дійсно і міцно любить В». Любов до іншого, його ідеалізація і покаяння у власних гріхах, видимих ​​через іншого, - основа соціального спілкування в православній традиції.

2. Основні поняття православної педагогіки

Предмет православної педагогіки. - Виховання синонімічно воцерковлення. - Розкриття образу Божого в людині - завдання освіти. - Навчання як акт покаяння.

Реальне звернення людини до духовного життя є творчість і безперервний процес, в якому спочатку узгоджені буття людське і буття Божественне, дві волі - людська і Божественна. Цей процес преображення життя людини починається з внутрішнього морального самовизначення, з моменту усвідомлення свого справжнього становища в світі, з синівського ставлення до Бога, з бажання слідувати волі Божій, виконувати Його заповіді. Моральне самовизначення людини породжує в ньому прагнення до духовного життя, до духовного народження. Душа, що відкрилась для вічного життя, перетворюється Божественної Благодаттю, духовно вдосконалюється. Ступінь Преображення і рівень духовного досконалості залежать від скоєного людиною аскетичного подвигу, без якого немає постійного духовного розвитку як умови спасіння і вічного життя.

Розглядаючи процес становлення людської особистості як етапи, що проходять від морального самовизначення до духовного народженню і духовному вдосконалення, що вимагає аскетичного подвигу, православна педагогіка спирається на православний моральне богослов'я, на вчення Православної Церкви про зародження і розвиток духовного життя людини. Процес набуття особистістю рятівного, морально затребуваного духовного досвіду і є предметом православної педагогіки.

Визначальний значення для духовного становлення людини мають Церква, сім'я і школа. Ці сфери буття взаємозалежні. Дух Церкви пронизує сімейне життя православного людини і сприяє його духовному становленню та моральному самовизначенню. Школа, впливаючи на світогляд людини, може сприяти духовного вдосконалення особистості, якщо зміст освіти спрямовано на входження учня в світ культури, якщо дух школи є дух істини і правди. Школа може бути джерелом конфліктів як внутрішніх, так і зовнішніх, якщо намагається некваліфіковано вторгатися в області духовного буття, область особисту, а в дитячому віці - і сімейну. Це часто відбувається з бажання школи, окрім знань та соціально-культурного досвіду, дати учням і досвід духовний, досвід релігійного життя. Школа, покладаючи на себе обов'язок релігійного освіти, що є одним з основних умов освоєння культурного спадщини попередніх покоління, не повинна покладати на себе завдання релігійного виховання. Якщо сім'я делегує частину своїх повноважень у цій сфері школі, то існуюче законодавство дозволяє організувати на базі навчального закладу релігійну освіту.

Православна педагогіка як частина християнського богослов'я є тільки засіб, тільки якась сукупність знань, яка має служити, по думці В.Н. Лоського, тієї мети, що перевершує всяке знання. Ця кінцева мета є з'єднання з Богом, або обожнювання. Шлях православної педагогіки - це шлях від мислення до спогляданню, від пізнання до досвіду.

Світська педагогіка розуміє життя людини як тимчасовий період, обмежений рамками земного життя, закінчений і самоцінний. Православна педагогіка розглядає буття людини в категоріях В«вічностіВ» і В«безсмертяВ» та направляє виховання на конкретну особистість, яка пов'язана відповідальністю перед Богом не тільки за своє життя, але й за збереження і розвиток історичних і культурних традицій народу, частиною якого вона є, і доля якої йде в есхатологічну перспективу, до якої ми всі долучаємося через смерть.

Православна педагогіка визнає реальність духовної о...

загрузка...

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Друкувати реферат
Реклама
Реклама
загрузка...