ВСТУП
Актуальність дипломного дослідження визначається тим, що одним з найважливіших завдань, що стоять перед нашим суспільством в даний час, є його духовне, моральне відродження, яке неможливо здійснити, не освоюючи культурно-історичний досвід народу, створюваний століттями, величезною кількістю поколінь і закріплений у творах народного мистецтва. Ще К. Ушинський, висуваючи принципи народності, говорив про тому, що В«Мова є живим, найбагатшим і міцний зв'язок, що з'єднує віджилі, які живуть і майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле В»(19; с.87). Людина, що втратила своє коріння, стає втраченим для суспільства. І ніщо так не сприяє формуванню та розвитку особистості, її творчої активності, як звернення до народних традицій, обрядів, народному творчості, оскільки, знаходячись в природному мовної обстановці, якою є для дитини його рідна мова, він легко, без особливих зусиль, часом інтуїтивно освоює його. Підтвердженням тому служать слова Г.Н. Волкова: В«Багатогранна розвиток здібностей на основі активного освоєння цілісної культури - ось єдиний шлях до творчих звершень В».
Народна творчість, включає в себе величезну кількість жанрів це неоціненне багатство нашого народу, величезний пласт культури, як національної, так і світової, показник здібностей і таланту народу. Через народну творчість дитина не тільки опановує рідною мовою, але й освоює його красу, лаконічність, прилучається до культури свого народу, отримує перші уявлення про неї. Вона концентрує в собі весь досвід людства, несе в собі всі форми суспільної свідомості, включає в себе величезну кількість інформації, встановлює спадкоємність між минулим і сучасністю. Це робить народне мистецтво В«універсальним засобом соціалізації, засобом засвоєння соціальних цінностей В». Тому надзвичайно актуальна розробка методики використання народного творчеств в роботі з дітьми.
Сучасній педагогіці властивий гуманістичний підхід до дитини, оскільки гуманістичні завдання є найважливішими, поставленими самим життям. Роль механізму зв'язку між практичним і пізнавальним підходами виконує аксіологічний або ціннісний, підхід, виступаючим своєрідним мостом між практикою і теорією. Він дозволяє, з одного боку, вивчати явище з точки зору закладених у них можливостей задоволення потреб дітей, а з інший - вирішувати завдання гуманізації суспільства.
Сенс аксіологічного підходу може бути розкритий через систему аксіологічних принципів, до яких відносяться: рівноправність в рамках єдиної гуманістичної системи цінностей при збереженні різноманітності їх культурних і етнічних особливостей; рівнозначність традицій і творчості, визнання необхідності вивчення і використання навчань минулого.
В останній час педагоги-теоретики розробляють принципи і методи аксіологічного виховання все частіше стали звертатися до досвіду народної педагогіки.
Ідея народності виховання була висловлена ​​ще до революції 1917 року і після була глибоко розвинена революціонерами-демократами В.Г. Бєлінським, А.І. Герценом, Н.А. Добролюбова Н.Г. Чернишевським. Центральна ідея народного виховання була органічно пов'язана з розвитком національної самосвідомості російського народу.
Головним помічником вчителя у справі емоційного розвитку особистості дитини стає сьогодні мистецтво, насамперед народне мистецтво, у безлічі своїх проявів навколишній дитини з самих ранніх років. До того ж народне мистецтво за своєю наочно-образній специфіці часто доступніше сприйняттю дитини, ніж мистецтво професійне.
Неможливо було б перерахувати ті благотворні впливи, які може надати на дитину народне мистецтво в процесі його виховання і освіти, в процесі морального формування його особистості.
Початкове вивчення мови професійного мистецтва, виховання здатності читати образ в пам'ятках архітектури та декоративно-прикладного мистецтва, нарешті, знання історичної щаблі розвитку російського мистецтва від найдавніших часів, вивчення багатовікового колективного художньо-морального досвіду, законів композиційного мислення в Зокрема, композиції колористичної, композиції на площині, композиції в декоративно-прикладній творчості - всі ці завдання педагог може успішно вирішувати тільки на матеріалі народного мистецтва.
І, нарешті, російське народне мистецтво, яке зберегло до наших днів значення живого художнього спадщини, є історичною передісторією російського мистецтва, виражає духовну культуру нашого народу, риси національного характеру, уявлення про моральних ідеалах людей, нерозривно пов'язаних з рідною землею і природою. І тому спілкування дітей з народним мистецтвом необхідно в моральному становленні особистості кожного з них. Досвід минулого переконливо не раз показував, що наш епос є не тільки віддзеркаленням, але і джерелом патріотизму.
Як це не здасться дивним на перший погляд, але багаторічна практика підтверджує неоціненне значення народного мистецтва у роботі вчителя.
Надлишок художності, нехитрість творчого погляду на світ, можна угледіти як у мистецтві ранніх епох, так і в народній творчості. Надлишок художніх обдарувань народу висловив його кращі сподівання, оформив та художньо, і високоморальні за змістом середу і побут. Це теж формувало світ дитини, це і є народна педагогіка - не нав'язлива дидактика, а обдарованість вчителів, виховували в дітях через мистецтво активне ставлення до навколишнього світу, а головне до праці, який був життєво необхідний і який приносив свої "Відплати", не тільки матеріальні.
Ось чому нині неможливо переоцінити значення фольклору - поетичного, музичного, образотворчого - у вихованні наших дітей. Сьогодні народна культура розуміється В«не тільки як відображення, але і джерело патріотизмуВ», як критерій нашого ставлення до того, що одвічно дорого народові.
Народне навчання повинно носити творчий, розвиваючий характер. Розвиваючий насамперед сприйняття дитиною природи, навколишнього життя, мистецтва, рівня творчості. Природно тому, що навчання це повинно протікати в зоні творчості дитини, в процесі його активної діяльності.
Перед педагогом, який використовує у своїй роботі методику народного виховання, завжди стоять дві основні методичні завдання:
В· Розповісти дітям емоційне відношення до теми, викликати необхідність творчого стану, закріпити навички сприйняття, повідомити необхідні знання;
В· Допомогти дітям висловити пережите через слово-образ, колір-образ, малюнок.
В основі занять може бути той вид народного творчості, який педагогу ближче. Слід, однак, підкреслити, що робота з різними видами мистецтва стає не тільки педагогічним прийомом, підсилюючим сприйняття дітьми якогось одного мистецтва, а необхідністю, передбачає розвиток навичок спілкування з дітьми, хоча б з такими основними видами мистецтва, як поезія, музика, образотворче мистецтво. У зв'язку з вищесказаним метою дипломної роботи стало: розробка методики аксіологічного виховання за допомогою залучення дітей до народної художественногму творчості
Об'єкт: аксіологічний підхід у залученні дітей до НХТ;
Предмет: форми і методи аксіологічного виховання в процесі залучення дітей до цінностей НХТ.
Гіпотеза: процес залучення дітей до НХТ буде ефективним при:
В· Використанні в освітній діяльності дітей різнобічних форм народної культури педагогом;
В· У взаємодії педагога та дитини принцип діалогу, суб'єкт суб'єктних відносин.
В· Використання годин факультативу в шкільній програмі
Завдання:
1. Вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії шкільної освіти.
2. Позначити смислове зміст поняття В«аксіологіяВ»
3. Визначити завдання аксіологічного виховання в сучасній освіті.
4. Розглянути ідею народності у вихованні дітей.
5. Виявити гуманістичний зміст виховання.
6. Проаналізувати місце НХТ у вихованні д...
