Зміст
Введення
1. Розвиток просторових уявлень в онтогенезі
2. Залежність між оволодінням процесом письма і рівнем сформованості просторових уявлень
3. Основні напрямки і змісту роботи з формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку
Висновок
Бібліографія
Введення
лист просторовий уявлення дисграфія
В даний час психологами і логопедами загальноосвітніх шкіл та консультативних психолого-педагогічних центрів відзначається значне зростання числа звернень з приводу тих чи інших видів шкільної неуспішності або дезадаптації дітей молодшого шкільного віку. Серед усіх шкільних труднощів, що є причиною шкільної дезадаптації і різкого зниження навчальної мотивації, на першому по частоті місці стоять порушення писемного мовлення. Подібні порушення виявляються у 6-7% учнів загальноосвітніх шкіл. Спеціальне обстеження показало, що у них є несформованість деяких приватних психічних процесів, нічим себе не проявляють в повсякденному житті, але створюють серйозні перешкоди при опануванні письма. Одним з найважливіших показників функціонального розвитку дитини і готовності його до шкільного навчання є рівень сформованості просторових уявлень, що визначає успішність освоєння базових навичок письма в початковій школі.
Важливість просторово-часової організації діяльності дитини відзначається багатьма авторами. Дослідженню формування просторових уявлень у дітей присвячені роботи таких авторів, як Л.Г.Парамонова, Р.І.Лалаева, Т.А.Павлова, А.Н.Корнев, О.Б.Іншакова, Е.А.Міхайлова, М.Е.Хватцев, І.Н.Садовнікова, А.Р.Лурия та ін В останніх дослідженнях (А.В.Семеновіч, С.О.Умріхін, Б.А.Архіпов та ін) вказується, що розвиток просторового орієнтування і просторово-часових уявлень в онтогенезі лежить в основі і пізнавальної та емоційної життя дитини.
Однак при підготовці дітей до шкільного навчання увагу розвитку просторових уявлень приділяється в зв'язку з формуванням математичних здібностей, а про важливість даної роботи у зв'язку з профілактикою порушень письма (дисграфія) тільки згадується в роботах окремих дослідників (А.Н.Корнев, О.Б.Іншакова, І.Н.Садовнікова, Л.Г.Парамонова).
Звідси випливає протиріччя : між необхідністю формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку як умови попередження дисграфії і недостатньою розробленістю основних напрямків і змісту даної роботи.
Проблема: які основні напрямки та зміст роботи з формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку?
Тема: формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку як умова попередження дисграфії.
Мета: виявлення основних напрямків і змісту роботи з формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.
Об'єкт: процес формування просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.
Предмет: основні напрямки і зміст роботи по формуванню просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.
Гіпотеза : робота по формуванню просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку, буде ефективною, якщо
В· основні напрями і зміст даної роботи будуть визначені з урахуванням логіки становлення просторових уявлень в онтогенезі;
В· робота буде реалізовуватися на основі врахування індивідуальних особливостей дітей;
В· в якості основного засобу буде виступати ігрова діяльність.
Завдання:
1. Розкрити особливості формування просторових уявлень в онтогенезі.
2. Визначити залежність між оволодінням процесом письма і рівнем сформованості просторових уявлень.
3. Виявити основні напрямки і зміст роботи по формуванню просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.
Методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.
1. Формування просторових уявлень в онтогенезі
Багато авторів, займаються, проблемою вивчення просторових уявлень відносять їх до базису, над яким надбудовується вся сукупність вищих психічних процесів - лист, рахунок, читання і т.д. Основою для дослідження базових складових психічного розвитку є роботи А.В.Семеновіч і її школи, М.М.Семаго, Н.Я.Семаго та ін Просторові уявлення є однією з найбільш рано дебютували, але довго формуються в онтогенезі психічних функцій.
Т.А.Павлова виділяє просторове орієнтування як особливий вид сприйняття, за допомогою зорового, слухового, кінестетичного і кінетичного аналізаторів. Діяльність вищеназваних аналізаторів є спільною матеріальною основою просторового орієнтування. За допомогою вироблення умовних рефлексів розвиваються і удосконалюються аналізатори, що забезпечують сприйняття простору. При цьому розрізняють наступні параметри: величина предметів та їх зображень, форма, протяжність, об'ємність, розташування предметів щодо сприймаючого об'єкта і відносно один одного. Основою даних видів сприйняття є параметри об'єктивно існуючих предметів, зображення яких виходять на сітківці ока в поєднанні з м'язово-руховими і дотикальними відчуттями минулого досвіду.
У психологічному словнику просторові уявлення розглядаються як уявлення про просторових і просторово - часових властивостях і відносинах: величині, формі, відносному розташуванні об'єктів, їх поступальному і обертальному русі і т.д.
Як і інші психічні процеси, просторові уявлення актуалізуються завдяки тісної міжпівкульна взаємодії, які забезпечують орієнтування в просторі, правильну організацію дій в просторі.
Базою для формування просторових уявлень є взаємозв'язок правого і лівої півкуль, а також система координат, яка складається у дитини поетапно в ході лежання - сидіння - повзання - стояння. Формуються функції у дитини пов'язані переважно з роботою правої півкулі. Від нього залежать зорово - моторні координації, можливість співвіднести рух з вертикальною і горизонтальної координатами, можливість об'єднати в одне ціле і запам'ятати загальне взаєморозташування частин, тобто схопити цілісний образ. Ліве півкуля вирішує більш складні завдання, особливо ті з них, яких пов'язані з тонким аналізом і мовним опосредованием.
Багато педіатрів, педагоги, психологи стверджують, що повзання це не тільки корисне заняття, але і найважливіший, необхідний етап розвитку дитини. Якщо цей етап був відсутній в ранній розвиток дитини, то в подальшому це негативно може позначитися на оволодінні листом. Кожна півкуля людського мозку управляє В«своєїВ» половиною тіла, а період повзання є найважливішим етапом для встановлення функціонального зв'язку між ними. При повзанні, завдяки постійним перехресним рухам рук і ніг, складається координація рухів, а також координація діяльності мозкових півкуль між собою і мозку і тіла в цілому. Отже, якщо у дитини сформована спільна діяльність півкуль, то вона є повноцінною основою для подальшого розвитку та успішного навчання в школі.
А.В. Семенович була розроблена структура просторових уявлень, в якій можна виділити чотири основних рівня, кожен з яких, у свою чергу складається з декількох підрівнів. В основі виділення рівнів в структурі просторових уявлень лежить послідовність оволодіння дитиною просторовими уявленнями в онтогенезі. Безумовно, всі ці рівні в процесі розвитку дитини в певній мірі перетинаються в часі.
Перший рівень. Просторові уявлення про власне тіло. Сюди відносяться відчуття, йдуть від пропріоцептивних рецепторів; відчуття, що йдуть від В«внутрішнього світуВ» тіла; відчуття від взаємодії тіла із зовнішнім простором, а також від взаємодії з дорослим. С.О.Умріхін вважає, що просторові уявлення, перш ніж збудувати В«від головиВ», повинні бути сформовані В«від тіла В». Так як перші метричні і топологічні образи виникають внаслідок торкання м...
