Зміст
Введення
1 Визначення та основні характеристики дитячого колективу
2 Особливості розвитку особистості в молодшому шкільному віці
3 Формування колективу молодших школярів у контексті педагогічного взаємодії
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Соціально-педагогічний аспект розвитку і виховання підростаючого покоління в умовах загальноосвітньої школи безпосередньо пов'язане з проблемою формування шкільного колективу. Актуальність даної проблеми не втрачається і до цього дня. Це можна пояснити декількома основними причинами. Так, наприклад масове впровадження комп'ютерних технологій, Інтернету, призводять до того, що діти більшу частину часу проводять не в спілкуванні один з одним, а в спілкуванні з машиною. Зважаючи цього губляться навички міжособистісної взаємодії, притупляється сприйняття іншої особистості в емоційному і ціннісному відношенні.
Учнівський колектив навчально-виховний, його мета - оволодіння певною сумою знань, умінь і навичок, формування здібностей і соціально - корисних якостей особистості. В ньому розвивається особистість, здатна творчо і самостійно вирішувати виникаючі проблеми; виховуються інтелектуали, митці, організатори, заповзятливі люди, лідери, здатні вести за собою інших. Виховання їх малоефективно без опори самих хлопців на колектив, без опори на громадську думка, прийняті в їхньому середовищі норми поведінки і ціннісні орієнтири. Такі якості особистості формуються тільки в колективі і через колектив.
Ще Аристотель відзначив, що В«коль людина-істота суспільна, то тільки в суспільстві він може розвинути свою природу В». За минулі століття ця істина багаторазово підтверджувалася в педагогічній і соціальній практиці. У спілкуванні з людьми зростаючий людина набуває наукові і життєві знання, освоює навички та вміння в різноманітних видах діяльності, навчається розуміти оточуючих людей і будувати з ними відносини, виробляє критерії оцінки життєвих явищ, формує у себе систему ціннісних орієнтацій з позицій істини, добра і краси. І нарешті, тільки в спілкуванні з людьми можлива самореалізація людини: якщо співає або танцює - йому потрібні слухачі або глядачі; склав вірші - кому-то присвятив.
Важливий період становлення особистості дитини припадає на його шкільні роки. У шкільному колективі, з його багатогранними відносинами, завдяки спільній діяльності забезпечується всебічний розвиток особистості, а також створюються сприятливі умови для підготовки дітей до активної участі в суспільному житті. Педагог в співдружності з сім'єю формує в процесі цілеспрямованого педагогічного впливу ті навички та звички поведінки дитини, почала тих особистісних якостей, які визначають характер взаємин дитини з іншими людьми, і тим самим створює передумови розвитку колективізму як якості особистості.
Треба відзначити, що найбільш важливим періодом в плані формування шкільного колективу є молодша школа. Саме в молодшій школі дитина вперше знайомиться зі своїми майбутніми товаришами по навчанню, першою вчителькою, оцінкою з боку педагога, учнів, саме в початковій школі визначається його новий соціальний статус як на основі власних досягнень у навчанні, так і на основі особистісних якостей. Будучи досить навіюваною і залежним ще від дорослого, молодший школяр у більшою мірою піддається виховним впливів, формування таких якостей як поважність, доброта, прагнення прийти на допомогу, колективізм.
Мета дослідження - розкрити особливості формування класного колективу в початковій школі.
Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес.
Предмет дослідження - формування класного колективу в початковій школі.
В Відповідно до метою, об'єктом і предметом дослідження були поставлені наступні завдання:
1. Розкрити сутність поняття колектив і показати його вплив на розвиток і виховання дітей молодшого шкільного віку.
2. Вивчити особливості розвитку особистості молодшого школяра.
3. Виявити умови, що сприяють формуванню колективу в початковій школі.
Особливостям формування шкільного колективу присвячені роботи багатьох дослідників в області психолого-педагогічної науки.
Особливу роль у цьому відношенні зіграли погляди А.С. Макаренко і В.А. Сухомлинського. Так А.С. Макаренко глибоко обгрунтував струнку концепцію виховного колективу, пронизану гуманістичними ідеями. Педагогічні принципи, покладені ним в основу організації дитячого колективу, забезпечували чітку систему обов'язків і прав, що визначають соціальну позицію кожного члена колективу. Послідовний розвиток ідеї А.С.Макаренко отримали в педагогічних працях і досвіді В. О. Сухомлинського. Багаторічна педагогічна діяльність В. А. Сухомлинського як директора школи і вчителя дозволила йому сформулювати сукупність принципів, які повинні бути покладені в основу формування шкільного колективу.
Сучасні дослідники також приділяють свою увагу проблемі формування шкільного колективу. Наприклад, Я.Л. Коломінський у своїй книзі В«Соціальна психологія шкільного класу В», показує основні детермінанти розвитку та формування дитячого колективу, приводить широку методологічну базу, застосовувану для вивчення взаємовідносин всередині шкільного колективу.
Практична значущість дослідження, полягає в подальшому використанні його результатів вчителями початкових класів у навчально-виховній роботі.
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, трьох частин, висновку, списку використаних джерел.
Список використаних джерел містить 25 найменувань.
1 Визначення та основні характеристики дитячого колективу
Термін В«КолективВ» походить від латинського collektives-збірний. Він означає соціальну групу, об'єднану на суспільно-значущих цілях, громадських орієнтаціях та спільної діяльності.
Колектив - явище складне, у ньому спостерігається переплетення думок, почуттів, прагнень, інтересів, захоплень самих різних людей. За Л.С. Виготському колектив виступає як фактор розвитку дитини. Детально визначав сутність колективу А.С.Макаренко. "Не можна уявити собі колектив, - писав він, - якщо взяти просто суму окремих осіб. Колектив-це соціальний живий організм, який тому й організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колективу, а є просто натовп або зборище "[22].
А.С. Макаренко вважав, що гуманістична інтерпретація колективу припускає наявність певних ознак, які і дозволяють зробити саме колектив В«Інструментом дотику до особистостіВ».
Поняття "Колектив" було введено в побут у вітчизняну педагогічну теорію і практику з перших років радянської влади. Ідеї вЂ‹вЂ‹"колективного виховання "були закладені в основу виховної діяльності С.Т. Шацького, В.Н. Сороки-Росинського, М.М. Пістрака, П.Н. Лепешинська та ін, а пізніше - В.А. Сухомлинського, Т.Є. Коннікова, Л.І. Новикової, Н.Я. Скороходовою, І.П. Іванова. Положення А.С. Макаренко стали основою теорії і методики колективного виховання. У статті "Мета виховання" він виділяє наступні ознаки колективу:
- суспільно цінні мети;
- спільна діяльність по їх досягненню;
- відносини взаємної відповідальності;
- організація органів самоврядування;
- спрямованість діяльності на загальну користь.
В подальшому у вітчизняній соціальній психології було виділено ряд ознак, характеризують групу як колектив. Велике значення тут зіграли роботи А.В.Петровского, І.Н.Платонова, Л.И.Уманский.
Л.І. Уманським і його співробітниками в основу характеристики групи я...
