Саморозвиток особистості педагога
Зміст
Введення
1. Саморозвиток майбутніх педагогів
2. Професіоналізм і саморозвиток особистості педагога
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В умовах модернізації освіти особливу значущості набуває проблема професійної підготовки фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці, компетентних, які вільно володіють своєю професією. Важливим фактором для реалізації цих вимог виступає націленість майбутнього фахівця на професійний саморозвиток. Для навчається важливо усвідомлення того, що стати успішною людиною в умовах ринку зможе той, хто має хорошу професійну підготовку, володіє навичками саморозвитку як особистісного, так і професійного; навичками самостійної роботи і спілкування, має здатність адаптуватися до нових умов праці, бути мобільним фахівцем. У зв'язку з цим постає проблема вдосконалення теоретичної і практичної підготовки соціальних педагогів, здатних продуктивно вирішувати завдання, пов'язані з соціалізацією, адаптацією молоді до сучасних реалій життя в суспільстві. Професійне саморозвиток педагогів передбачає наявність у них сформованої професійної спрямованості на здійснення даного виду діяльності, здатності до здійснення професійного саморозвитку і розвиненість рефлексивних умінь. Аналіз програмних документів, що визначають зміст професійної підготовки майбутнього соціального педагога, свідчить про те, що в них не тільки відсутня чітко виражена спрямованість на професійний саморозвиток, але й недостатньо враховується індивідуальна своєрідність професійного саморозвитку студента протягом усього періоду навчання у вузі. Проблема професійного саморозвитку педагогів не була предметом спеціального дослідження, однак у філософії, психології та педагогіці накопичено певний досвід для більш глибокого її вивчення.
1. Саморозвиток майбутніх педагогів
Сучасний педагогічний процес - явище багатогранне, що відображає складності і протиріччя соціальної та культурної життя. Проблеми, що виникають у цьому процесі, все менш піддаються вирішенню звичними способами.
Основна ідея проблеми професійного саморозвитку - це ідея детермінації розвитку особистості діяльністю, тому людина вивчається з позицій його відповідності професії і успішності діяльності в ній. Становлення професіонала можливе лише в результаті єдності як професійного, так і особистісного розвитку. Вивчення людини у протягом його життєвого шляху показує, що освіта і прояв у ньому якостей активного суб'єкта діяльності тривають доти, поки ця діяльність продовжується. Простежуючи особливості саморозвитку особистості як суб'єкта діяльності, можна виділити значення професійної діяльності як оптимального умови його творчого саморозвитку [2; 308].
Особистісний результат професійного розвитку людини, безсумнівно, ширше традиційно виділяються форм професійного досвіду - Знань, умінь, навичок. Відомо, що ефект зміни відносин відрізняється від цілей і результатів праці. Він виявляється в динаміці образу "я", самооцінок, особистісних цілей, усвідомлюваних труднощів, у зміні засобів мислення і способів діяльності.
Вивчення власне особистісного змісту професійного розвитку особистості необхідно для розробки спеціальних психологічних технологій управління професійно-значущих саморозвитком фахівців.
Для людини професія - це джерело існування і засіб особистісної самореалізації. Характеризуючи види професійної компетентності, А. К. Маркова [4; 103] розкриває індивідуальну компетентність, виділяючи таку сторону праці, як цілісне професійний саморозвиток, змістовними характеристиками якого є: професійна самосвідомість, прийняття себе як професіонала; постійне самовизначення; саморозвиток професійних здібностей, інтеріальность, самопроектування, побудова власної стратегії професійного зростання, побудова та реалізація свого професійного життя та ін
В умовах утвердження нового типу соціально-культурного успадкування та перегляду концептуальної системи поглядів на професійне навчання у вищій школі [4; 105] актуальною стає проблема виявлення психолого-педагогічних умов, що стимулюють самореалізацію, самовдосконалення і саморозвиток студентів.
Цілі навчання у вузі все частіше інтерпретуються як формування у студентів уміння самостійно "добувати" професійні знання, оволодівати "способами діяльності через засвоєння узагальнених характеристик засвоюваного матеріалу ", узагальненими уявленнями про пізнавальної діяльності як цілісній системі. Педагогіка вищої школи останнім часом акцентує увагу на розробці засобів інтенсифікації професійного розвитку людини в умовах, "імітують" його майбутню професійну діяльність (А.А.Вербіцкій, Г.Н.Ільіна та ін) - Однак "уявлення про саморозвиток як необхідній умові формування професійно значущих особистісних якостей ", що забезпечують" динамічну адаптацію професіонала до змінюваним вимогам соціального середовища і діяльності, залишається досить загальним "[5; 172].
Значимість саморозвитку особистості визначається її регулюючою функцією. Людина приймає те чи інше рішення саме на основі врахування своїх суб'єктивних відносин до різних сторін навколишньої дійсності. В його сферу включається також ставлення до себе як до суб'єкта соціальних відносин і як особистості в цілому. Ступінь зрілості виражається в здатності приймати власні рішення і свідомо здійснювати вибір у складних ситуаціях. Відомо, що людина, що вибирає професію самостійно, на основі сформувалася системи відносин і цінностей, виходячи з соціальних вимог, швидше і легше адаптується до умов роботи, відчуває задоволеність своєю діяльністю. У цьому зв'язку проблема професійного саморозвитку особистості є однією з найбільш актуальних проблем педагогіки вищої школи. Найчастіше проблема саморозвитку включається в загальний круг проблем саморегуляції особистості (А. Г. Ковальов, І.Н.Семенов) або в коло питань самовиховання (Л.І.Рувінскій), досліджена проблема готовності до професійного саморозвитку студентів технічного вузу (Г.Н.Ільіна). Однак в цілому ефективна система професійного саморозвитку студента залишається справою майбутнього педагогіки вищої школи.
Особистісний саморозвиток студента і пов'язане з ним саморозвиток педагога є найважливішим чинником, умовою, засобом і критерієм гуманізації педагогічного процесу освітньої установи. В педагогічному вузі особливу роль інструменту професійної освіти відіграє все те, що створює духовно-моральну атмосферу вузу: характер взаємин у студентському середовищі, стиль педагогічного спілкування та взаємодії в навчанні, в спільної науково-дослідної та іншої творчої діяльності, неформальне спілкування викладачів зі студентами. І якщо у вузі всіма його суб'єктами старанно утримується духовність усіх цих відносин, то це і виступає визначальним чинником актуального особистісно-професійного саморозвитку і студентів, і викладачів.
Активне особистісний саморозвиток суб'єктів освітнього процесу виступає в цьому випадку критерієм розвиненості педагогічного вузу як освітньої установи.
Професійне саморозвиток педагога являє собою цілісний, що розгортається під часу багатокомпонентний особистісно та професійно значимий процес цілеспрямованої діяльності педагога з безперервного самозміни, свідомого управління своїм професійним розвитком, вибору цілей, шляхів і засобів професійного самовдосконалення, що сприяє формуванню індивідуального стилю професійної діяльності педагога, що допомагає осмисленню передового досвіду і власної самостійної діяльності, що є засобом самопізнання і самовдосконалення.
Підготовка майбутніх педагогів до професійного саморозвитку здійснюється при створенні певних зовнішніх і внутрішніх умов. Провідним зовнішнім умовою виступає здійснення процесу підготовки до професійного саморозвитку на основі чітко розробленої програми, що включає в себе цільовий (професійне с...
