Зміст
Введення
1. Заїкання, його причини та прояви
2. Шляхи подолання заїкання у дошкільнят
2.1 Профілактика заїкання
2.2 Комплексний лікувально-педагогічний підхід до подолання заїкання
Висновок
Список літератури
Введення
Заїкання є широко поширеним мовним порушенням. Воно виникає у дітей раннього віку в період найбільш активного формування їх мови і особистості й надалі перешкоджає розвитку багатьох особистісних характеристик дитини, утрудняє його соціальну адаптацію.
Оскільки заїкання тісно пов'язане з формується особистістю, його слід розглядати в структурі особливостей особистості та її діяльності. Дане положення грунтується на тому, що при заїкання розвиток особистості відбувається в обмежених умовах і це нерідко призводить до її деформації.
Людська особистість являє собою сукупність суспільних відносин, проявляє себе в спілкуванні і спільній діяльності з іншими людьми. В одних заїкуватих суспільні, відносини порушені в силу розвиненого заїкання, в інших - навіть не сформовані. Дослідження ступеня товариськості, наслідувальності, самостійності, активності заїкуватих дітей, характеру їх ігрової діяльності свідчать про дисгармонійного розвитку особистості заїкається дитини. Воно виражається переважно в нерівномірному то сповільненому, то прискореному розвитку окремих сторін особистості. Тому слід говорити про заїкання як складному симптомокомплексе дизонтогенеза [5].
Зазвичай заїкання виникає в період інтенсивного розвитку мови, найбільш часто у віці 2-5 років, коли дитина починає говорити фразами. Причому заїкання у хлопчиків зустрічається в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Якщо з'явилося навіть незначне заїкання, яке через деякий час пройшло само по собі, можливі подальші рецидиви, особливо виражені в критичні періоди розвитку (в 6-7 років і пубертатний період) [23].
В останні роки в найбільш розвинених країнах відзначається зростання частоти заїкання у дітей, що пов'язують з бурхливим впровадженням в повсякденне життя електронних засобів масової інформації, відеоігор, обрушується величезні масиви аудіовізуальних даних на незміцнілу нервову систему дитини [17].
Тому так важливо вчасно виявити причини заїкання і розпочати його лікування. Визнаючи необхідність комплексного впливу на заїкається дитини, важливо підкреслити значущість диференційованого підходу в розвитку, перевихованні особистості й мови заїкається [5].
1. Заїкання, його причини і прояви
Заїкання прийнято відносити до порушень темпу і ритму мови, зумовленим судомами м'язів мовного апарату в процесі мовлення. У людини, що страждає заїканням, такі судоми можуть виникати то в м'язах мови, то в м'язах губ, то в області голосових зв'язок або в м'язах дихального апарату. Це призводить до періодичного "застрявання" на окремих звуках, а значить і до порушення правильності чергування ударних і ненаголошених складів, тобто мовного ритму. Темп мови при заїкуватості характеризується нерівномірністю: то він різко сповільнюється через переривання мови судомами мовних м'язів, то деякі відрізки мовлення в проміжках між судомами вимовляються в прискореному темпі (Поки "йде") [16].
Заїкання у дітей розвивається в тісній взаємодії з особистісними та поведінковими порушеннями і багато в чому залежить від нервово-психічного стану дитини, що обумовлює складну симптоматику і власне мовні порушення. Зміни в нервово-психічному стані дітей часто пов'язані не тільки, а іноді і не стільки з що ще заїканням, скільки з особливостями розвитку індивіда. Мовленнєвий порушення, як правило, лише посилює прояв тих відхилень у розвитку, які в дитини вже були або намітилися [5]. Велику роль відіграють також дефекти виховання, нерівне ставлення до дитини (то його заласківают, то непомірно лають за найменшу провину), конфліктні ситуації в сім'ї та ін Іноді до заїкання призводить наслідування неправильної промови батьків або когось з родичів [23].
Ступінь вираженості заїкання зазвичай визначають за станом мови заїкається. Цього недостатньо. Необхідно враховувати характер спілкування, особливості поведінки в діяльності і розглядати тяжкість дефекту наступним чином. Легкий ступінь - діти вільно вступають в спілкування в будь-яких ситуаціях з незнайомими людьми, беруть участь у колективній грі, у всіх видах діяльності, виконують доручення, пов'язані з необхідністю мовного спілкування. Судоми спостерігаються тільки в самостійній мові. Середня ступінь - діти відчувають складнощі у спілкуванні в нових, а також значущих для них ситуаціях, в присутності незнайомих їм людей, відмовляються від участі в колективних іграх з однолітками. Судоми спостерігаються в різних відділах мовного апарату, під час самостійної, питально-відповідь і відбитої мови. Важка ступінь - заїкання виражено у всіх ситуаціях спілкування, ускладнює мовну комунікабельність і колективну діяльність дітей, спотворює прояв поведінкових реакцій [5].
Причини заїкання умовно прийнято поділяти на дві великі групи - предрасполагающие, або віддалені, і виробляють, або найближчі.
Перша група причин, як показує сама назва, ще не викликає заїкання, а лише привертає до нього. Такого роду Сприяючими роль можуть зіграти наступні несприятливі для мовного розвитку фактори.
1. Обтяжена спадковість (наявність у батьків заїкання, різних нервово-психічних та інших хронічних захворювань, спочатку обумовлюють деяку ослабленість нервової системи дитини) [16]. У генетичному коді дитини можуть бути закладені патологічні особливості рухової сфери та певні особливості особистості (акцентуації), які при несприятливих умовах можуть призвести до виникнення заїкання. Частота виникнення заїкання у рідних братів і сестер становить 18%. Причому у дизиготних близнюків заїкання зустрічається в 32%, а у монозиготних - у 77%. У заїкуватих чоловіків відсоток появи заїкуватих синів дорівнює 22%, а дочок - 9%, а для жінки відповідно - 36% і 17% [2].
2. Ускладнене протікання вагітності і пологів у матері, що може в Надалі несприятливо позначитися на стані нервової системи дитини - викликати її нестійкість до різного роду несприятливих дій [16]. Такі захворювання, як шизофренія, туберкульоз, сифіліс тощо, шкідливі хімічні фактори виробництва, підвищена радіоактивність в багатьох випадках вражають раніше всього нервову систему ще не народженої дитини [25].
3. Важко протікають або часто повторювані соматичні захворювання раннього віку, виснажують чином діють на нервову систему і знижують її стійкість до несприятливих зовнішніх впливів.
4. Відставання дитини в мовному розвитку, яке може ще більше ускладнити і без того непростий період оволодіння ним фразової промовою і тим самим значно збільшити вірогідність виникнення заїкання. Це особливо стосується нервово ослаблених дітей;
5.Перегрузка мовним матеріалом, занадто раннє розучування складних по змісту віршів з подальшою демонстрацією "досягнень", непосильна для ще незрілого мовного апарату дитини.
6. Нервова, неспокійна обстановка в сім'ї, неправильні виховні прийоми, в силу чого дитина перебуває в постійному нервовому напруженні.
Всі перелічені та багато інших несприятливі фактори в тій чи іншій мірі послабляють нервову систему дитини і роблять її менш стійкою, більш вразливою. Саме в цьому і полягає їх предрасполагающая роль. Тепер уже досить лише невеликого зовнішнього поштовху - і станеться зрив, який може вилитися в самі різні невротичні розлади, в тому числі і в заїкання. Але поки воно ще не настало, можна багато чого, зробити у відношенні його профілактики. Про це ніколи не слід забувати, і було б вкрай непростимо упускати таку можливість.
Інша група причин, так звані виробляють, вже безпосередньо викликають заїкання, як би "виробляють" його. Ці причини відіграють роль безпосереднього поштовху. Вони вкрай різно...
