ВСТУП
В останній час проблема толерантності стала широко висвітлюватися в засобах масової інформації, на державному та міжнародному рівні. Це пов'язано з частішають випадки нетерпимості по відношенню до інакомислячих людям з боку вороже налаштованих опонентів. При цьому нерідкі випадки відвертих конфліктів, виливаються в жорстокі і криваві зіткнення. На думку більшості аналітиків, подібна тенденція пов'язана зі зменшенням рівня терпимості до людей, жорсткістю у стосунках, невмінням тактовно і грамотно викладати свою позицію, не зачіпаючи значущі аспекти життя інших людей. Особливої вЂ‹вЂ‹гостроти та значимість набуває вивчення закономірностей становлення толерантної свідомості у дітей у віці 6-7 років, оскільки в даному періоді закладаються основи відносин в суспільстві.
У В«Декларації принципів толерантності В», прийнятої ООН в 1995 р. підкреслюється, що одним з найбільш ефективних шляхів досягнення згоди є виховання толерантної особистості. У статті 1.1 толерантність визначається як В«повага, прийняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. Їй сприяє знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті, переконань. Толерантність - це гармонія в різноманітті .... В». У статті 1.2 визнано, що В«толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, перш за все активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Ні за яких обставин толерантність не може служити виправданням зазіхань на ці основні цінності. Толерантність повинні проявляти окремі люди, групи і держави В»[4, с.6]
Починати формування якостей толерантної особистості потрібно якомога раніше. Діти копіюють поведінку близьких їм людей, в першу чергу батьків. Саме в родині закладається така якість, як толерантність особистості. При цьому в загальноосвітньому установі так само може здійснюватися соціально-педагогічна діяльність по формуванню толерантності.
-->p>
Виходячи з вищесказаного, тема курсової роботи В«формування толерантності як засіб успішної соціалізації молодших школярів В» є актуальною.
Об'єкт дослідження - соціалізація молодших школярів.
Предмет - Толерантність як умова успішної соціалізації молодших школярів.
Мета науково-дослідної роботи - вивчити теоретичний аспект і методичні основи формування толерантності як умови успішної соціалізації молодших школярів.
Завдання :
1. Вивчити сутність соціалізації особистості.
2. Дати характеристику терміна толерантність.
3. Виявити специфіку прояву та формування толерантності у молодшому шкільному віці.
4. Проаналізувати діяльність соціального педагога з формування толерантності у дітей.
Методи дослідження: вивчення і аналіз соціологічної, психолого-педагогічної, соціально-педагогічної літератури і нормативних документів з проблеми.
Курсова робота (загальним об'ємом 46 сторінок) складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел (включає 18 робіт) та додатка.
1. Теоретичний аспект толерантності як умови успішної соціалізації МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Сутність соціалізації особистості
Взаємодія людини з суспільством позначається поняттям В«соціалізаціяВ», яке має міждисциплінарний статус і широко використовується в педагогіці. Однак його зміст не є стабільним і однозначним.
Соціалізація ( від лат . суспільний) - процес становлення особистості в ході якого і за допомогою якого люди навчаються пристосовуватися до соціальних норм, тобто процес, робить можливим продовження суспільства і передачу його культури з покоління в покоління. Соціалізація розглядається і як процес, і як результат. [5, с.8]
Соціалізація являє собою процес соціального розвитку людини в результаті стихійних і організованих впливів всієї сукупності факторів суспільного буття. Соціалізація триває протягом усього життя людини у взаємодіях його з різними факторами: умовами, ситуаціями, суб'єктами. [8, с.85]
У гуманітарні науки термін соціалізація прийшов з політекономії, де його початковим значенням було усуспільнення землі, засобів виробництва і т.п. Автором терміна соціалізація, стосовно до людини, є американський соціолог Ф. Г. Гіддінгс, який в 1887 році в книзі В«Теорія соціалізаціїВ» вжив його в значенні близькому до сучасного, - В«розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життяВ».
Соціалізація людини про взаємодії з різними факторами і агентами відбувається за допомогою низки механізмів. Існують різні підходи до розгляду механізмів соціалізації. Так, французький соціальний психолог Габріель Тард вважав основним наслідування. Американський вчений Урі Бронфенбренер механізмом соціалізації вважає прогресивну взаємну акомодацію (пристосовуваність) між активним зростаючим людською істотою і мінливими умовами, в яких він живе. В.С. Мухіна розглядає як механізми соціалізації ідентифікацію і відокремлення особистості, а А.В. Петровський - закономірну зміну фаз адаптації, індивідуалізації та інтеграції в процесі розвитку особистості. А.В. Мудрик, узагальнюючи наявні дані з точки зору педагогіки, виділив кілька універсальних механізмів соціалізації, які необхідно враховувати і частково використовувати в процесі виховання людини на різних вікових етапах. До психологічним і соціально психологічним можна віднести наступні.
Імпрінтінг (Запечатление) - фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей впливають на нього життєво важливих об'єктів. Імпрінтінг відбувається переважно в дитячому віці.
Екзистенціальний режим - Оволодіння мовою і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки, обов'язкових у процесі взаємодії зі значущими особами.
Наслідування - проходження якого-небудь прикладу, зразком.
Ідентифікація - процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою, зразком.
Рефлексія - внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності властиві різним інститутам суспільства, сім'ї, суспільства однолітків, значущим людям.
Традиційний механізм - засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для його родини і найближчого оточення.
Стилізований механізм соціалізації діє в рамках певної субкультури.
Міжособистісний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з суб'єктивно значимими для нього особами. [5, с.11]
Соціалізація особистості здійснюється через взаємодію її з середовищем, в ході якого людина не тільки опановує соціальним досвідом, але й нарощує його, виробляє відповідні зміни в соціальній і природному середовищу. Процес соціалізації особистості має дві взаємопов'язані сторони. З одного боку, людина присвоює соціальний досвід. З іншого - проявляється індивідуальність людини, здійснюється екстеріоризація і об'єктивізація суб'єктивності в його справах, вчинках, в їх результатах.
Особистість формується і розвивається під впливом сукупності всіх факторів та обставин її життя і діяльності, а також за її безпосередньої участі в цьому. Соціалізація особистості, її становлення, становлення людини як носія духовних і матеріальних цінностей, норм, правил, відносин, виникнення і развітєє суб'єктності відбуваються під вплив соціальних обставин. Процес соціалізації особистості - основний, провідний і визначальний у появі, формуванні та розвитку особистості.
Саме в процесі соціалізації у особистості виникають відповідні відносини до соціальним фактам і в цілому до навколишнього світу, вибірковість у сприйнятті та оцінці фактів та подій, складається суб'єктніст...
