ВСТУП
Людство переступило поріг третього тисячоліття. Ми живемо у вік глобалізації економіки і все більшої мобільності, формування загальносвітового економічного простору, інтенсивності розвитку засобів масової комунікації, що призвели до інтернаціоналізації всіх сторін людського буття, інтеграції та взаємозалежності, у вік великомасштабних міграцій і переміщення населення, урбанізації і перетворення соціальної структур. Ці зміни середовища проживання людей послужили передумовою необхідності виведення мислення підростаючого покоління людства на новий В«планетарнийВ» рівень. В«Планетарне свідомістьВ» повинне сприяти формуванню у кожної особистості таких якостей як здатність розуміння, толерантність, доброзичливість по відношенню до всіх людям у світі. (А.С. Кочарян, В.Е. Савенок, Д. Хадсон та інші).
Актуальність наукових досліджень, присвячених толерантності, представляється самоочевидною. Енергія злоби і ненависті до всього несхожого, до людей, що користуються іншою мовою, сповідують іншу релігію і дотримуються іншої систему цінностей, довго накопичується сьогодні вирвалася назовні. Локальні війни і терористичні акти, переслідування національних меншин і натовпи біженців - результати дії руйнівною і спопеляючої сили, ім'я якій нетерпимість . Вона бушує сьогодні у всьому світі. Що стосується Росії, то в ній нетерпимість набула в останні роки жахливу силу. (В.А. Лекторський).
В інтересах міжнародного співробітництва істотно важливо, щоб окремі люди, громади, нації визнавали і поважали культуру, плюралізм людського співтовариства. Толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою світу і соціально-економічного розвитку всіх народів.
Людство в цілому вже породило всередині себе нагальну потребу у взаєморозумінні і терпимості різних народів один до одного. Невипадково 1995 рік був оголошений ООН В«Роком Толерантності В», а кожен рік 16 листопада - Міжнародний день, присвячений толерантності.
Головну роль в поширенні принципів толерантності відводиться педагогіці. У всезагальній декларації прав людини ООН сказано: В«Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості, дружби між усіма народами, расовими і релігійними групами і повинна сприяти діяльності ООН з підтримання світу В».
Необхідно розробити прості і привабливі принципи педагогіки Толерантності, розраховані на всі верстви суспільства і вікові групи. (Г.Д. Дмитрієв, В.А. Тишков).
Дане положення поширюється і на дошкільний вік, якому належить величезна значення в первинному складанні особистості. У дошкільному та молодшому шкільному віці закладаються вихідні моральні цінності, норми поведінки, відбувається формування уявлень про значущість людської гідності, розуміння цінності своєї особистості та інших людей, виховується повага до них, толерантність, почуття солідарності і прагнення до співпраці, уміння ненасильницького вирішення конфліктних ситуацій. Завдяки пластичності нервової системи, відкритості впливу дорослого, дитина в дошкільному віці інтенсивно засвоює різні знання про світ, уміння і навички його пізнання, починає активно засвоювати цінності суспільства, знайомитися з соціальними ролями (Ш. Амонашвілі, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, М.М. Подд'яков та інші).
Прагнення змінити мислення людини у бік глобальності характерно не тільки для сучасного етапу розвитку вітчизняної педагогіки. Міжнародні семінари педагогів показують, що цими проблемами займаються багато вчених різних країн. Незважаючи на різний рівень економічного розвитку, в області виховання встають одні і ті ж питання, оскільки ми живемо в світі взаємозалежності. Вчені Франції, Японії, США та інших країн вважають, що виховувати шанобливе ставлення до інших людей, виявляти до них інтерес необхідно з дошкільного дитинства, коли дитина В«відкритийВ» впливу багатьох культур.
Формування толерантності актуальна проблема, але з причини недавнього виникнення, мало вивчена. У зв'язку з цим виникає суперечність між необхідністю формування толерантності з дошкільного віку і відсутність науково обгрунтованих технологій цього процесу, що і зумовило вибір теми дослідження: В«Формування толерантності як якості особистості дітей старшого дошкільного віку В».
Об'єкт нашого дослідження - старша група в ДОУ.
Предмет - особливості формування толерантності у дітей старшого віку дошкільного віку.
Мета - обгрунтувати зміст, шляхи та засоби формування і виховання толерантності у дітей старшого дошкільного віку.
Завдання:
1. Уточнити сутність та структуру поняття В«ТолерантністьВ» на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури.
2. Виявити особливості старшого дошкільного віку.
3. Виявити специфіку формування толерантності в дошкільному віці.
4. Розглянути характер організації педагогічної діяльності в старшому дошкільному віці і виявити педагогічні умови.
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ
1.1 Поняття В«ТолерантністьВ» у філософському і соціальному контексті
Потреба пошуку елементів, що сприяють В«згладжуванняВ» суперечностей і конфліктів реальної життя привела до виникнення поняття В«терпимістьВ».
У грецькій філософії вимога заходи в задоволеннях і поведінці стало однією з основних нормативних установок античної етики, пов'язаної тісно з ідеєю рівності людей. Геракліт і софісти роблять висновок про довільно характері людських суджень та оцінок, з одного боку, а з іншого - про об'єктивність людського знання.
У дослідження В.М. Золотухіна, присвячених генезису поняття В«терпимістьВ», ми можемо простежити історію виникнення і розвитку поняття В«толерантністьВ».
З моменту обгрунтування Протагором того, що В«людина є міра всіх речейВ», змінюється погляд на людини, тобто домінуючим стає самовдосконалення людини, визначального його життєдіяльність і вироблення норм власної поведінки. Протагор також підкреслює, що людям не вистачає В«уміння жити суспільствомВ», яке можливе лише за умови введення серед людей В«соромуВ» та В«Дружніх зв'язківВ», що обумовлюють основу об'єднання людей.
Демокріт особливо акцентує увагу на те, що В«соромВ» і В«боргВ» визначають внутрішні обмежувачі дій людини і розрізняє право і мораль. Платон у своєму діалозі В«ГоргійВ» відтворює ідеї Сократа і формулює поняття В«терпінняВ», пов'язане з інтелектуальним аскетизмом, що вписується в человекоутверждающее світосприйняття та є передумовою духовного і соціального згуртування.
У практичній спрямованості етики Арістотеля, де основою чесноти є В«серединаВ», Золотухін знаходить обгрунтування В«терпимостіВ» як безвідносного поняття до чого-небудь, що припускає можливість рівноцінного існування різних речей, а, в сфері моральності, визначальне моральна поведінка людини і його співвіднесеність з іншими людьми. Ототожнюючи з помірність, В«терпимістьВ» сприяє досягненню В«вищого благаВ» і виступає як один із моральних принципів.
Представник пізнього стоїцизму Сенека розглядає В«терпимістьВ» як основу для мужності, бо в ній є розумність, завзятість і відноситься до тих благ і бажань, виконання та уславлення яких здійснюється не В«натовпом віншувальниківВ», а благоговінням уклінних.
Тертуліан, представник ранньої патристики, у своєму трактаті В«Про терпінняВ» відводить терпимості першорядну роль. Общезначімость і практична цінність В«терпінняВ» для нього безперечні. Воно існує вигляді Божественного, визначального смиренність і аскетизм.
Поряд з однаковістю в душі, В«терпимостіВ» властиво і різноманіття, яке перебуває в образі тілесної чесноти, де приймає форми В«жертовного самознищенняВ» і В«тілесного стриманості В».
Християнська концепція В«ТерпимостіВ» складалася в результаті реалізації пот...
