Міністерство освіти і науки РФ
Державне освітня установа вищої професійної освіти
В«Московський державний педагогічний університет В»
Дефектологічний факультет
Кафедра олигофренопедагогики
Курсова робота
ТЕМА
Характеристика можливостей використання переказу в процесі розвитку мови у молодших школярів з затримкою психічного розвитку
Студентки групи
Науковий керівник
Москва, 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Значення навику переказу у розвитку мовлення молодших школярів
1.1 Розвиток мови в онтогенезі
1.2 Переказ як засіб розвитку мовлення на уроках читання
1.3 Методичні аспекти формування навички переказу у молодших школярів
Глава 2. Проблема формування навички переказу у дітей з затримкою психічного розвитку
2.1 Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку
2.2 Розвиток мови в дітей із затримкою психічного розвитку
2.3 Особливості навчальної діяльності молодших школярів з затримкою психічного розвитку
2.4 Значення навику переказу у розвитку мовлення молодших школярів із затримкою психічного розвитку
2.5 Завдання і специфіка уроків читання в спеціальній (корекційної) загальноосвітній школі 7 вигляду
Висновок
Список літератури
Введення
Головне завдання уроків читання-вироблення у дітей навичок правильного, швидкого, виразного і свідомого читання. Крім загальних з загальноосвітньої школою завдань уроки читання в спеціальній школі виконують функцію корекції недоліків: удосконалюється пам'ять і увагу, розвивається логічне мислення. Уроки читання мають глибоку виховну спрямованість, активно допомагають учням розширювати коло знань про навколишній світ. В процесі навчання читання удосконалюється словник учнів, розвивається зв'язна мова.
У учнів з ЗПР спостерігаються труднощі при освоєнні даного предмета, обумовлені уповільненим темпом читання, труднощами в розумінні прочитаного, обмеженістю словникового запасу, зниженою пізнавальною активністю дітей, обмеженістю уявлень, недостатнім розуміння лексичного значення слів і словосполучень, рядом інших особливостей.
Одним з найбільш поширених і доступних засобів розвитку мовлення учнів ЗПР є використання в ході уроків читання різних видів переказу. За допомогою переказу можна домогтися кращого закріплення в дитячій пам'яті змісту прочитаних текстів і тим самим збагатити коло знань і уявлень школярів обокружающей дійсності. Переказ сприяє також введенню в активний словник учнів багатьох елементів літературної мови, дозволяє школярам в ряді випадків з більшою повнотою, ніж при читанні, висловити своє ставлення до змісту тексту.
Мета дослідження: вивчення можливостей використання переказу в процесі розвитку мови в молодших школярів із ЗПР.
Об'єкт дослідження: процес навчання читання в початковій школи дітей із ЗПР.
Предмет дослідження: формування навички переказу як засоби розвитку мови в молодших школярів із ЗПР.
Для реалізації поставленої мети в ході дослідження нами планується вирішити наступні завдання:
1. Вивчити загальну і спеціальну психолого-педагогічну і методичну літературу з даної проблеми.
2. Проаналізувати досвід використання переказу на уроках читання як засобу розвитку мовлення молодших школярів.
Методи дослідження:
ВЁ аналіз літератури з проблеми дослідження;
ВЁ узагальнення досвіду педагогічної роботи по використанню переказу на уроках читання як засобу розвитку мовлення молодших школярів.
Глава 1. Значення навику переказу у розвитку мовлення молодших школярів
1.1 Розвиток мови в онтогенезі
Мова дитини формується під впливом мови дорослих і у величезній мірі залежить від достатньою мовної практики, нормального мовного оточення і від виховання і навчання, які починаються з перших днів його життя.
Мова не є вродженою здатністю, а розвивається у процесі онтогенезу паралельно з фізичним і розумовим розвитком дитини і служить показником його загального розвитку. Засвоєння дитиною рідної мови проходить з суворою закономірністю і характеризується рядом рис, загальних для всіх дітей.
Дослідники виділяють різну кількість етапів у становленні мови дітей, по-різному їх називають, вказують різні вікові межі кожного.
А. Н. Леонтьєв [1] встановлює чотири етапу в становленні мови дітей:
1-й - підготовчий - до одного року;
2-й - Переддошкільний етап початкового оволодіння мовою - до 3 років;
3-й - дошкільний - до 7 років;
4-й - шкільний.
Зупинимося докладно на характеристиці цих етапів.
В· Підготовчий етап (з моменту народження дитини до одного року).
З моменту народження у дитини з'являються голосові реакції: крик і плач. Правда, вони ще дуже далекі від звуків людської мови. Однак і крик, і плач сприяють розвитку тонких і різноманітних рухів трьох відділів мовного апарату: дихального, голосового, артикуляційного.
Через два тижні можна вже помітити, що дитина починає реагувати на голос мовця: перестає плакати, прислухається, коли до нього звертаються. До кінця першого місяця його вже можна заспокоїти мелодійної піснею (колискової). Далі він починає повертати голову у бік мовця або стежити за ним очима. Незабаром дитина вже реагує на інтонацію: на ласкаву-пожвавлюється, на різку - плаче.
Близько 2 міс. з'являється гуління і до початку 3-го міс. - лепет. Лепет - це поєднання звуків, невизначено артикульованих.
З 5 міс. дитина чує звуки, бачить у оточуючих артикуляційні рухи губ і намагається наслідувати. Багаторазове повторення якогось певного руху веде до закріплення рухової навички.
З 6 міс. дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба, тя-тя-тя, па-па-па та ін.)
В Надалі шляхом наслідування дитина переймає поступово всі елементи звучної мови: не тільки фонеми, але й тон, темп, ритм, мелодику, інтонацію.
В віці 7-9 міс. дитина починає повторювати за дорослим все більш і більш різноманітні поєднання звуків. З 10-11 міс. з'являються реакції на самі слова (Вже незалежно від ситуації і інтонації мовця).
В це час особливо важливе значення набувають умови, в яких формується мова дитини (правильна мова оточуючих, наслідування дорослим та ін.)
До Наприкінці першого року життя з'являються перші слова.
В· Переддошкільний етап (від одного року до 3 років).
З появою у дитини перших слів закінчується підготовчий етап і починається етап становлення активної мови. В цей час у дитини з'являється особлива увага до артикуляції оточуючих. Він дуже багато і охоче повторює за мовцем і сам вимовляє слова. При цьому дитина плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, опускає.
Перші слова дитини носять узагальнено-смисловий характер. Одним і тим же словом або звукосполученням він може позначати і предмет, і прохання, і почуття. Зрозуміти його можна тільки в ситуації, в якій або з приводу якої і відбувається його спілкування з дорослим. Тому така мова називається ситуаційною. Ситуаційну мова дитина супроводжує жестами, мімікою.
З півтора років слово набуває узагальнений характер. З'являється можливість розуміння словесного пояснення дорослого, засвоєння знань, нагромадження нових слів.
На Протягом 2-го і 3-го р. життя у дитини відбувається значне накопичення словника.
Наведе...
