Реферат
Виховання у дітей культури поведінки
Зміст
1 Визначення понять В«Культура поведінкиВ», В«етикаВ». Культура поведінки - дієве прояв поваги до оточуючих
2 Культурно - гігієнічні правила. Методи і прийоми формування у дітей культурно-гігієнічних навичок і звичок
3 Зміст поняття, В«культура спілкування В». Правила культури спілкування. Методи і прийоми формування культури спілкування дітей з дорослими та однолітками
4 Зміст поняття В«Культура діяльностіВ». Правила культури діяльності. Методи і прийоми її формування з урахуванням вікових особливостей і можливостей дітей
Література
1 Визначення понять В«культура поведінкиВ», В«етикаВ». Культура поведінки - дієве прояв поваги до оточуючих
Одним із напрямків у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки. Основним принципом формування культури поведінки дитини дошкільного віку є виховання його в колективі і через колектив. І починається цей процес в дитячому садку, де вихованцям прищеплюють уміння спільно і дружно грати й трудитися, проявляти співчуття один одному, відповідальність за участь у спільній справі, надавати взаємну допомогу, бути дисциплінованим.
Поняття В«культура поведінки дошкільника" можна визначити як сукупність стійких форм повсякденної поведінки в побуті в спілкуванні, в різних видах діяльності.
Об'єктом вивчення етики служать мораль і моральність, тобто це вчення про те, як потрібно поводитися в товаристві друзів і близьких.
Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету. Вона тісно пов'язана з моральними почуттями і уявленнями і в свою чергу, підкріплює їх.
У змісті культури поведінки дошкільнят можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички і звички.
Дитині властива широка гама почуттів, неоднозначних за своїми проявам. По відношенню до дорослих і однолітків - це може бути любов і неприязнь, симпатія і антипатія, співчуття і байдужість, справедливість і заздрість; по відношенню до себе - почуття власної гідності і навіть самовпевненість або, навпаки, відчуття невпевненості в своїх силах.
Моральні почуття відображають суспільну мораль (на відміну від егоїстичних почуттів, що відображають лише особисті інтереси). Правила, вимоги, мотиви вчинків, що базуються на моральних почуттях, в основному зрозумілі дошкільнику, оскільки з перших років життя зв'язку його з навколишнім достатньо різноманітні. Тому з повним правом можна говорити про особливу роль почуттів у вихованні дитини взагалі і культури поведінки зокрема.
Закріплення форм моральної поведінки, перетворення їх на звичку і потребу відбувається лише на основі позитивно-емоційного відносини дитини як до самих чиненим діям, так і до тих дорослим, які їх організовують і регулюють. У цьому випадку моральні почуття, наприклад повагу до педагога, любов до батьків, доброзичливість до одноліткам і інші, виступають як самостійний рушійний мотив поведінки дітей. Цей мотив досить сильний і значущий в очах дитини, тому що почуття дошкільнят відрізняються особливо яскравим емоційним забарвленням, безпосередністю та щирістю.
У вихованні культури поведінки першорядне значення має приклад вихователя. Його зовнішній вигляд, вчинки і судження, ввічливість, спокійний тон розмови, справедливе ставлення до оточуючих, і перш за все до дітям, - важливий і дієвий приклад для наслідування. Однак одним особистим прикладом усіх питань виховання все ж не вирішити. Процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і гнучке застосування педагогом багатого арсеналу різноманітних методів. Необхідна також В«рухливістьВ» коштів виховання, їх постійне коректування. Нерідко буває, що перевірений практикою метод раптом перестає бути ефективним. Педагог повинен уважно стежити за тим, як кожен з його підопічних сприймає виховні дії і впливу. Треба якомога раніше визначити рівень моральної вихованості кожного з дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини властиві йому особливості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі в освоєнні навичок культури поведінки. Це, в свою чергу, служить основою для оцінки динаміки розвитку дитини і корегування подальшої процесу виховання.
Спостерігаючи за дітьми, вихователь одночасно намагається визначити, наскільки типовий для дитини той чи інший проступок (грубість у розмові з товаришем, недбалість в їжі і одяганні, відмова у відповідь на прохання прибрати на місце іграшки і т. п.), прагне вчасно помітити все те нове, чим опанував його вихованець.
Щоб краще дізнатися дитини, педагогові необхідні відомості про його поведінці вдома. Тому до початку навчального року слід обов'язково відвідати сім'ї тих дітей, які мають вперше прийти в дитячий сад. Це дасть можливість познайомитися з членами сім'ї, виявити умови життя малюка, особливості і традиції виховання, поспілкуватися з ним у звичній для дитини обстановці.
Але цим контакти з родиною, звичайно ж, не повинні обмежуватися. Необхідні планові відвідування сім'ї - приблизно два рази на рік. Вони дають можливість направляти батьків на правильне вирішення конкретних питань виховання своєї дитини.
Вже в молодших дошкільників у різноманітних іграх і спостереженнях, в процесі праці з самообслуговування і виконання нескладних доручень необхідно виховувати позитивне доброзичливе ставлення до оточуючих його дорослим, бажання охоче виконувати їх вимоги, також ввічливе поводження зі однолітками, дбайливе ставлення до іграшок і речей, що знаходяться в загальному користуванні.
У ранньому віці закладаються основи доброзичливих відносин між дітьми. Це вміння грати, не заважаючи один одному, виявляти співчуття, ділитися іграшками, узгоджувати свої дії з діями інших дітей. Навіть найменша дитина зазвичай позитивно налаштований по відношенню до партнера, і проявляє інтерес не тільки до нього, але й до предмету, з яким той діє. Але спочатку (у віці 10 місяців - 1 року 2 місяців), не вміючи просити, і не знаючи, що таку ж іграшку можна знайти в манежі або на поличці, дитина бере її у сусіда і з задоволенням проробляє тільки що побачені дії.
Щоб це поки невинне прояв невихованості НЕ перетворилося на негативну звичку, потрібно, щоб діти вміли дотримуватися правила поведінки в групі. Дитину поступово привчають робити не тільки те, що можна, що подобається, але і те, що потрібно, хоча і не хочеться, утримуватися від того, що хочеться, але не можна, спокійно почекати, поки дорослі запросять за стіл, посунутися на диванчику, щоб дати можливість сісти іншому. Треба, щоб діти знали, що погано (заважати, смітити, кричати, ламати), а що добре (Прибирати на місце іграшки, допомагати один одному і т.п.).
Для формування доброзичливих відносин дітей один до одного велике значення має правильна організація обстановки, в якій грають діти, підбір іграшок. Якщо малюків до 1 року 1 місяця - 1 року 2 місяців тримають в манежі і в кімнаті, де перебувають діти другого і третього року життя, не дотримується порядок в розташуванні іграшок, у них виникає негативна звичка забирати їх один у одного. Адже вони не знають, де знайти предмет або його частина, необхідні для продовження гри. Целулоїдні та поліетиленові іграшки, зазвичай зображують стилізованих тварин, найчастіше використовуються дітьми як ляльки. Тому, якщо в групі, де виховуються діти старше 1,5 року, немає посуду, лялькової меблів, ковдр, візків, тобто немає нічого, крім поліетиленових іграшок, діти майже не граються з ними і, не знаючи, чим зайнятися, сваряться. На розвитку спільних ігор дітей третього року життя негативно позначається відсутність в групі великих посібників (типу плити, столу для годування ляльок), близько яких можуть одночасно грати двоє-троє дітей....
