Введення
Розвиток людини - дуже складний процес. Воно відбувається під впливом, як зовнішніх впливів, так і внутрішніх сил, які властиві людині, як і кожному живому й зростаючому організму
Педагогічна наука в оцінці факторів розвитку особистості пройшла кілька етапів, які відобразили як становлення наукового знання в області соціальних і природничих наук, так і політичні пріоритети.
Вже педагогічна дискусія 20х р. відкинула біогенетичний підхід, якого дотримувалися А.П. Пінкевич, А.Г. Калашников, П.П. Блонський. Перемогла точка зору А. В. Луначарського, В.Н. Шульгіна та ін, які стверджували, що головне в особистості це її соціальне начало. На думку А. Луначарського, в ній 90% соціального і лише 10% біологічного.
З плином часу, однак, психологи і педагоги змушені були поставити питання про те, що без визнання ролі спадковості, біологічного, педагогіці не обійтися, інакше вона перетворюється на В«бездітнуВ» науку. Неможливо було ігнорувати відомих фактів науки про те, що спадковість так чи інакше чинить потужний вплив на розвиток дитини, поряд з навколишнім середовищем, вихованням і власною активністю особистості. Сьогодні це аксіоми педагогіки.
Мета представленої роботи - розглянути роль спадковості у розвитку особистості.
1. Основні фактори, що впливають на розвиток людини
Розвиток людини - це процес становлення і формування його особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів. Розвиток являє собою процес фізичного, розумового і морального зростання людини і охоплює всі кількісні і якісні зміни вроджених і придбаних властивостей. Розвиток людини як процес фізичного, розумового і морального дозрівання, по суті, означає перетворення дитини, біологічного індивіда, що володіє задатками людини як представника біологічного роду, в людину як особистість, члена людського суспільства. [1]
Розвиток людини не може бути зведене лише до кількісного зміни успадкованих і закладених в ньому від народження ознак.
Розвиток - Це насамперед якісні зміни в організмі і психіці людини. Ці зміни відбуваються в умовах певної домашньої та соціального середовища, впливу оточуючих його людей [2].
В процесі розвитку людина втягується в різні види діяльності, проявляючи внутрішньо властиву йому активність в грі, праці, навчанні. Ця діяльність збагачує його життєвий досвід, зіштовхує з різними людьми, спілкування з якими також сприяє його розвитку, набуттю досвіду соціальних контактів.
Рушійними силами розвитку людини є протиріччя між виникаючими під впливом об'єктивних чинників потребами людини, починаючи від простих фізичних, матеріальних потреб і закінчуючи вищими духовними, і засобами та можливостями їх задоволення. Ці потреби створюють мотиви того чи іншого виду діяльності, спрямованої на їх задоволення, спонукають до спілкування з людьми, до пошуку засобів і джерел для задоволення своїх потреб. [3]
В процесі розвитку людини і встановлення численних контактів відбувається і формування його особистості, що відбиває соціальну сторону його розвитку, його суспільну сутність.
Зіньківський пропонував таку схему факторів розвитку особистості [4]: ​​
1. Спадковість:
а ) Фізична (таланти, моральний потенціал батьків В«вкоріненість гріхаВ», психофізіологічні особливості);
б) соціальна (Соборність);
в) духовна, його В«хрестВ».
2. Середа:
а) соціальна спадковість (традиції);
б) соціальне середовище (коло спілкування);
в) географічна середу.
3. Виховання:
а) соціальне;
б) активність (самовиховання).
2. Поняття про спадковість і її роль у розвитку особистості людини
Спадковість визначають як сукупність природних властивостей організму, що передаються від покоління до покоління, або як В«властивість живих систем відтворювати свою організацію, або, інакше кажучи, властивість живих організмів відтворювати собі подібних у ряду поколінь В»[5].
Біологічна спадковість має величезне значення в життя людини. Вона зберігає людини як природна істота, як унікальну популяцію (вид) в біологічному світі. З моменту народження дитина успадковує багато вроджені властивості та інстинкти, які відносяться до групи безумовних рефлексів (по І.П. Павлову) [6]. До них відносяться:
В· травні рефлекси (слиновиділення),
В· оборонні (відсмикування рук від гарячого, зажмуріваніе очей при яскравому світлі),
В· орієнтовні (реакція на звук, світло і т.д.).
Говорячи про нерозривний зв'язок людини з тваринним світом, слід зазначити, що ці властивості характерні і для вищих тварин.
Однак у межах біологічної еволюції виникла нова форма відображення, що забезпечила перехід предків у сучасних людей:
В· розвиток В«власне людських задатківВ» (рух в вертикальному положенні - прямоходіння, розвиток мови),
В· схильність до цілеспрямованого праці,
В· розвиток розумових здібностей людини,
В· усвідомлення своїх дій, вчинків, діяльності.
Спадковість програмує передачу від дорослих дітям ряду біохімічних, фізичних якостей:
В· фізичний вигляд,
В· колір волосся,
В· фізичні дані;
В· групу крові і резус-фактор,
В· задатки здібностей;
В· програмує також властивості нервової системи,
В· властивості зорових органів (дальтонізм, особлива чутливість, колір очей) і ін [7]
Біологічна спадковість визначає як те загальне, що робить людину людиною, так і те відмінне, що робить людей настільки різними і зовні і внутрішньо. Під спадковістю розуміється передача від батьків до дітям певних якостей і особливостей, закладених в їх генетичну програму.
Велика роль спадковості полягає в тому, що по спадщину дитина отримує людський організм, людську нервову систему, людський мозок і органи чуття. Від батьків до дітей передаються особливості статури, забарвлення волосся, колір очей, шкіри - зовнішні фактори, відрізняють однієї людини від іншого. В спадок передаються і деякі особливості нервової системи, на основі яких розвивається певний тип нервової діяльності. [8]
Спадковість передбачає також формування певних здібностей до якої-небудь області діяльності на основі природних задатків дитини. Згідно з даними фізіології і психології, вродженими у людини є не готові здібності, а лише потенційні можливості для їх розвитку, тобто задатки. Прояв і розвиток здібностей дитини багато в чому залежить від умов його життя, освіти і виховання. Яскравий прояв здібностей прийнято називати обдарованістю, або талантом.
Природні особливості (задатки) є потенційним умовою формування здібностей. Вони зумовлені індивідуальними структурно-функціональними відмінностями головного мозку і речедвігательних органів, органів почуттів, і їх слід розглядати лише як анатомо-морфологічні передумови здібностей [9].
Показник розвиненості людини проявляється через інтегровану розвиненість його здібностей. Виділяють загальні і спеціальні здатності. Загальні здібності визначають успіхи людини в різних видах діяльності. Це
В· розумові здібності,
В· тонкість і точність ручних рухів,
В· розвинена пам'ять,
В· досконала мова і ряд інших.
Спеціальні здібності розкривають індивідуальність особистості і визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду та їх розвиток. До них можна віднести:
В· математичні,
В· музичні,
В· лінгвістичні,
В· літературні,
В· художньо-творчі,
В· технічні,
В· спортивні,
В· організаторські,
В· економічні та ін
Загальні і спеціальні здібності можуть гармонізувати між собою, взаємно доповнювати, ...
