ЗМІСТ
ВСТУП
1 Життя і педагогічні праці П. Наторпа
2 Поняття В«соціальна педагогікаВ» по П. Наторпу
3 Індивід і спільність у розумінні П. Наторпа
4 Процес виховання з позиції П. Наторпа
5 Вплив поглядів П. Наторпа на розвиток соціальної педагогіки в Росії
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
В наші дні світова спільнота визначає зміст нової освіти, розробляються і впроваджуються новітні технології навчання, постійно вдосконалюється освітній процес. Цьому сприяють багато важливі фактори: всезростаючий обсяг знань, умінь і навичок, необхідних школярам, результати досліджень природи дитинства, досвід роботи навчальних закладів різних країн. Крім того, світовому утворенню необхідно відповідати новому рівню виробництва, науки, культури. А значить, оновлення системи освіти є актуальною, неминучою завданням. Але для того, щоб це оновлення пройшло успішно, необхідно враховувати національні особливості кожної країни і ті зміни в освіті, які сталися раніше і принесли свій внесок у розвиток світової педагогіки.
Кінець XIX століття відзначений вступом найбільших країн Західної Європи і США в таку стадію суспільно-економічних відносин, яка зажадала наукового та технічного переозброєння виробництва і удосконалення соціальних інститутів. У цих умовах стало більш явним вже раніше відчувається невідповідність традиційної школи, практики виховання і навчання новим економічним і політичним вимогам розвитку цих країн. Перш за все, стало очевидним, що стара школа не сприяла розвитку у дітей активності і самостійності мислення, не готувала до застосування отриманих теоретичних знань на практиці. Розвивається ж промисловість, оснащена новим обладнанням, потребувала кваліфікованих робітників, здатних користуватися їм, швидко переключатися з однієї операції на іншу. Суперечності між станом шкільної справи і новими економічними умовами викликали появу педагогічних рухів, що вимагали реформування школи всіх ступенів.
Основними поворотними моментами в історії школи з'явилися створення в останній третині XIX століття національних систем народної освіти, пошуки напрямки та шляхів реформування самої школи. Ці роки були відзначені посиленням централізації управління та фінансування шкіл, продовженням термінів початкової освіти, створенням проміжних між початковим і середньою ланкою додаткових шкіл, що стали в кінцевому рахунку тупиковими професійними навчальними закладами.
У кожній з національних систем освіти виникали і свої проблеми: у США - різке відставання сільської школи від міської, не відповідають вимогам часу навчальні плани і програми середньої школи, в Англії - децентралізація народного освіти, переповненість масових шкіл, крайній утилітаризм початкового освіти, традиціоналізм класичного середньої освіти; в Німеччині - зберігалися догматизм і вербалізм в змісті і методах навчання, інтенсивне втручання церкви в справу народної освіти; у Франції - помітне відставання від інших західноєвропейських країн в області розвитку професійної освіти. Але, загалом, перед усіма цими країнами стояла одна і те ж завдання - привести школу у відповідність з економічними і політичними вимогами епохи.
Пошуки шляхів перебудови школи відбувалися в атмосфері дискусій з проблем людини, її виховання і освіти. В орбіту суспільного інтересу поряд з традиційними об'єктами вивчення - школи і сім'ї - почало входити вивчення трудової діяльності учнів, дозвілля, особистісних відносин. Це були зовнішні фактори, що впливали на зміну характеру шкільної практики. Але існували ще і чинники, пов'язані з розвитком педагогічної науки, - введення під впливом позитивізму нових методів вивчення педагогічних проблем, посилення тенденції до диференціації галузей педагогічного знання, загострення взаємної критики представників різних філософсько-педагогічних напрямків.
Численні концепції та течії в суспільно-педагогічної думки кінця XIX століття, прагнули до корінної зміни характеру діяльності школи, часто підводяться під загальне поняття В«реформаторська педагогікаВ» або В«рух нового виховання В».
Серед цих течій найбільш відомими були рухи прихильників В«вільного вихованняВ», В«Трудової школиВ», В«школи діїВ», В«соціальної педагогікиВ», В«прагматичної педагогіки В»,В« прогресивного виховання В»і так далі.
Вельми важким представляється дати класифікацію всіх цих течій, оскільки в їх концепціях були й спільні ідеї, і специфічні, притаманні кожному з них особливості. Крім того, існувала плутанина в термінології, що зберігається і понині, підміна педагогіки іншими галузями знання, уявлення однієї і тієї ж теорії в різній інтерпретації, що створювала ілюзії нових підходів. Тому всі наведені вище назви напрямків реформаторської педагогіки слід розуміти досить умовно. Однак основна ідея, що об'єднувала педагогів-реформаторів, полягала в тому, щоб зробити школу місцем підготовки самостійних, ініціативних і ділових людей, які вміють творчо використовувати отримані в школі знання в практичній діяльності.
Цьому багато чому сприяли соціальні погляди німецького філософа і педагога Пауля Наторпа, саме він є основоположником такої галузі загальної педагогіки, як соціальна педагогіка. Розвиток цієї галузі педагогіки істотно вплинуло на розвиток суспільства, змінило багато традиційні погляди на виховання дітей і розширило творчі можливості педагогів.
Виходячи з цього, мета дослідження - це виявлення особливостей впливу соціальних поглядів Пауля Наторпа на розвиток соціальної педагогіки в Росії.
Об'єктом дослідження є соціальне виховання Пауля Наторпа, і вплив його поглядів на розвиток соціальної педагогіки в Росії.
Предметом дослідження є особливості впливу соціальних поглядів Пауля Наторпа на розвиток соціальної педагогіки.
Завдання дослідження :
- вивчити теоретичний матеріал по темі;
- визначити найбільш важливі дати в житті і творчості Пауля Наторпа;
- розглянути поняття В«соціальна педагогікаВ» в розумінні П.Наторпа;
- розглянути поняття В«індивідВ», В«спільністьВ», В«вихованняВ» в трактуванні П.Наторпа;
- визначити актуальність соціальних поглядів Пауля Наторпа для сучасної педагогіки.
Виховання людей нового типу, розв'язання суперечностей між вузькою спеціалізацією та спільним розвитком учнів, необхідність розвитку творчого потенціалу особистості учня та підвищення ефективності навчального процесу в умовах зростання контингенту обов'язковою школи ставили перед педагогічною теорією невідкладну задачу - відшукання шляхів раціонального перетворення шкільної системи, перегляду цілей, змісту, методів і організації освіти, виховання і навчання.
1 Життя і педагогічні праці П. Наторпа
Пауль Наторп народився 24 січня 1854 року в Дюссельдорфі в родині пастора. Закінчивши гімназію, він вступив до Берлінського університету, звідки перейшов до Бонна і, нарешті, в Страсбург. Предметом його занять спочатку була класична філологія: від філософії, як він пише в своїй автобіографії, написаній для збірника В«Сучасна німецька філософіяВ», його відлякало на перших порах викладання цієї науки з берлінської кафедри. Поряд з класичною філологією він займався математикою і музикою. Одному випадковому обставині - письму одного з Марбурзького університету, де викладали філософію знаменитий Альберт Фрідріх Ланге і молодий в той час доцент, згодом засновник В«марбургсокй школиВ», Герман Коген, - Наторп був зобов'язаний тим, що звернувся до вивчення філософії у відомого позитивіста Ернста ЛААС і пройшов його важку школу. У 1881 році він зробився приват-доцентом в Марбурзі, в 1885 став екстраординарним і через сім років ординарним професором. У Марбурзі пройшла, таким чином, вся його наукова ж...
