Недержавний освітній заклад
вищої професійної освіти
В«Інститут спеціальної педагогіки і психологіїВ»
Особливості оптико-просторових уявлень у дітей старшого дошкільного віку
Санкт-Петербург,
2011
ЗМІСТ
Вступ 3
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОПТИКО-ПРОСТОРОВИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1 Поняття оптико-просторових функцій
1.2 Формування оптико-просторових функцій в онтогенезі
Висновки по першому розділі
РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОПТИКО-ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Цілі і завдання дослідження
2.2 Організація дослідження
2.3 Зміст методики дослідження
РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ОПТИКО-ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність теми: При нормальному онтогенезі до 6 років, тобто в старшому дошкільному віці, у дітей виявляються достатньою сформованими оптико-просторові функції: зоровий генезис, зоровий аналіз і синтез, просторові уявлення, зорово-моторна координація і ін
Однак у старших дошкільників, як показують дослідження ряду авторів (Н.Г. Манеліс [9], Н.Я. Семаго [14] та ін), виявляються не тільки порушення мовлення, але й відхилення в розвитку немовних психічних функцій, в тому числі і зорово-просторових функцій. Це обумовлено системним характером психічного розвитку, тісним взаємозв'язком у розвитку мовних і немовних психічних процесів.
Мова є способом формування та формулювання думки і, разом з тим, засобом повідомлення, соціальної зв'язку впливу на оточуючих (Л.С. Виготський). У зв'язку з цим слід підкреслити, що порушення мови роблять негативний вплив на формування немовних психічних функцій, в тому числі і на розвиток оптико-просторових уявлень. Наявність дітей вторинних відхилень у розвитку психічних процесів (в тому числі і оптико-просторових уявлень) створює додаткові труднощі в процесі формування мови, в оволодінні знаннями в Загалом, у формуванні готовності до шкільного навчання.
Несформованість оптико-просторових функцій призводить до труднощів диференціації зорових образів літер і цифр, до оптичних дислексія і Дисграфія, до дискалькулія, що ускладнює шкільну адаптацію дітей, негативно впливає на формування особистості.
Таким чином, актуальність проблеми вивчення оптико-просторових уявлень старших дошкільників зумовлена рядом причин психолого-педагогічного характеру, сформованість зорово-просторових функцій є значущою передумовою оволодіння грамотою.
Для оптимізації процесу навчання і виховання дітей старшого дошкільного віку, необхідне цілеспрямоване вивчення психологічних особливостей дітей, виявлення та визначення якісного характеру порушень психічного розвитку, у зв'язку з цим заслуговують на увагу питання, що стосуються виявлення психологічних механізмів порушень, взаємопов'язаних з недорозвиненням оптико-просторових функцій.
Мета дослідження: Виявлення особливостей формування оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку.
Для реалізації мети висунуто ряд завдань:
1. Аналіз психолого-педагогічної літератури, присвяченої питанням формування та розвитку оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку.
2. Підбір методик, спрямованих на дослідження рівня сформованості оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку
3. Експериментальне вивчення особливостей оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку.
4. Якісний і кількісний аналіз отриманих експериментальних даних.
Об'єкт дослідження: оптико-просторові функції у дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження: особливості формування оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку.
Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що розширено уявлення про особливості оптико-просторових функцій у дітей старшого дошкільного віку.
Практична значимість дослідження дане дослідження може бути використане при плануванні педагогічної роботи по виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку.
ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОПТИКО-ПРОСТОРОВИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1 Поняття оптико-просторових функцій
Оптико-просторові функції є одними з найбільш складних за будовою психічних процесів.
Зір в житті людини має величезне значення. Це основний сенсорний канал, який пов'язує його з зовнішнім світом. Зорова система людини влаштована дуже складно. Завдяки зору ми сприймаємо оточуючий нас світ в обсязі і фарбах, ми читаємо і дивимося кіно, телевізор.
У зорової системі людини можна виділити наступні рівні обробки сигналів [1]. На периферії знаходиться сітківка. У ході розвитку нервової системи сітківка закладається на самих ранніх етапах розвитку. Тому є всі підстави вважати сітківку В«частиною мозку, винесеного на периферію [2] В». Наступний рівень обробки зорової інформації знаходиться в таламусі - це зовнішнє колінчаті тіло. Аксони нейронів зовнішнього колінчатого тіла проектуються в кору потиличних полюса великих півкуль. Вищий етап обробки зорових сигналів відбувається в асоціативних полях кори великих півкуль.
окорухових система людини виконує наступні задачі [2]:
1) зберігає нерухомим зображення зовнішнього світу на сітківці під час руху щодо цього світу;
2) виділяє в зовнішньому світі деякі об'єкти, поміщає їх у зоні сітківки з високою роздільною здатністю (зорова ямка, fovea) і простежує їх рухами очей і голови;
3) стрибкоподібні (саккадических) переміщення погляду для сканування (розглядання) зовнішнього світу. Короткі відомості про пристрій периферичної ланки окуломоторного системи були наведені вище. Саккад - це швидкі співдружніх відхилення очей в початковій фазі реакції простежування, коли стрибком очі В«захоплюєтьсяВ» рухома зорова мета, а також при зоровому обстеженні зовнішнього світу.
В одному випадку обидва ока рухаються в одному напрямку по відношенню до координат голови, в іншому випадку, якщо людина поперемінно дивиться на близькі і далекі предмети, кожне з очних яблук здійснює приблизно симетричні руху щодо координат голови. При цьому кут між зоровими осями обох очей міняється: при фіксації далекої точки зорові осі майже паралельні, при фіксації близької точки - сходяться. Ці рухи називаються конвергентними. При розгляданні разноудаленних предметів рухи очей конвергентні та дивергентні. Якщо нейронна система не може привести зорові осі обох очей до однієї точки простору, виникає косоокість [8].
При розгляданні різних об'єктів зовнішнього світу очі здійснюють швидкі (саккад) і повільні стежать руху. Завдяки повільним слідкуючим рухам зображення рухомих об'єктів утримується на фовеа. При розгляданні добре структурованого зображення ока здійснюють саккад, що перемежовуються з фіксацією погляду. Якщо людина розглядає зображення протягом деякого часу, то запис переміщень очі відтворює досить грубо контур і найбільш інформативні деталі розглянутого об'єкта. Наприклад, при розгляданні особи особливо часто фіксуються рот і очі.
Спеціальні експерименти показали, що під час саккад зорове сприйняття блокується [6]. Можна запропонувати кілька механізмів цього феномена. Припускають, що під час саккад по сильно структурованого фону флуктуації інтенсивності в кожній точці перевищують частоту злиття мигтіння. Інший механізм, блокуючий зорове сприйняття під час саккад, - центральне гальмування. Коли рухомий об'єкт з'являється на периферії зорового поля, він викликає рефлекторну саккаду, яка може супроводжуватися рухом голови. Основою нейрофізіологічного механізму цього рефлексу є детектори руху в зоровій системі. Біологічно рефлекс виправданий тим, що за...
