ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ словникової роботи
Методика словникової роботи в початковій школі передбачає наступні напрямки:
1) збагачення словника, тобто засвоєння нових, раніше невідомих учням слів. Причому встановлено, що щодня учень повинен додавати до свого словника на уроках рідної мови 4 - 6 слів;
2) уточнення словника, тобто словниково-стилістична робота, оволодіння точністю і виразністю мови (наповнення змістом слів, відомих дітям, засвоєння багатозначності, синоніміки й т. п.);
3) активізація словника, тобто перенесення якомога більшої числа слів з пасивного в активний словник, включення слів в пропозиції, словосполучення;
4) усунення нелітературних слів, переклад їх у пасивний словник (просторічні, діалектні, жаргонні
Важливу роль відіграє збагачення мови дошкільників словами, позначають якості та властивості предметів, а також елементарні поняття. Ці завдання з'являються в середній групі і особливо важливого значення набувають у старших.
Перехід до узагальнень можливий тоді, коли дитина накопичив достатній запас конкретних вражень про окремі предмети і відповідних словесних позначень.
У старшій і підготовчій до школи групах дітей привчають диференціювати якості, властивості предметів за ступенем їх вираженості (кисленький, кислуватий, кисло-солодкий, кислий-кислий, кіслющій), а також засвоєні раніше поняття (посуд кухонна, чайна). У цих групах, особливо в підготовчій до школи, приділяється увага ознайомленню дітей з образним словником, синонімами, антонімами, епітетами, порівняннями.
Дошкільнят слід знайомити і з словником, використовуваним в фольклорних творах (пригожий, детушки, травушка, матінка, рідна та ін.)
Дитину дошкільного віку, особливо старшого, слід привчати сприймати, тобто чути, розуміти і почасти запам'ятовувати, і використовувати в мові окремі прості за змістом, доступні йому вирази з народно-розмовної фразеології, в тому числі стійкі словосполучення, прислів'я та приказки. Маленькій дитині важко засвоїти загальне значення словосполучення, яке не залежить від конкретного змісту слів, його складових (на сьомому небі і т. п.). Тому вихователь повинен включати у свою мову вирази, зміст яких буде ясний дітям при певній ситуації або при відповідному поясненні, наприклад: ось тобі і раз, крапля в морі, майстер на всі руки, вуха вя-щт, нерозлийвода, тримати себе в руках і т. п.
Педагогам необхідно систематично звертатися до словників, використовуючи найбільш цінні скарби російської мови '.
Закріплення й уточнення словника. Ця задача розуміється перш все як допомога дитині в освоєнні узагальнюючого значення слів, а також в їх запам'ятовуванні.
Всі види праці висувають найширші можливості для збагачення мови дітей. У трудовому спілкуванні з дітьми їм повинна бути дана номенклатура різноманітних матеріалів, знарядь праці та їх частин, численних трудових дій п прийомів.
Для прикладу наведемо ряд дієслів, що позначають різновиди та тонкощі одного і того ж трудового процесу - шиття: шити, зашити, вишити, нашити, вшити, підшити, перешити, зшити, підробити, промітати. Кожне з цих слів має своє специфічне значення, пов'язане з певним прийомом шиття.
У ставленні до праці як фактору розвитку мовлення дітей додавати майже нічого не доводиться. У ранньому дитинстві відокремити працю від гри можна тільки в абстракції. Обидва процеси в більшості випадків зливаються в одне нероздільне ціле в тих видах діяльності дітей, які ми називаємо працю-гра або гра-праця.
Великі можливості для збагачення і активізації словника являє побутова діяльність (їжа, одягання та ін). Надзвичайно важлива для розвитку словника дітей їх трудова діяльність, особливо колективна. Дітям стає зрозуміло значення багатьох слів, тому що вони пов'язані з чуттєвими сприйняттями, а характер трудового спілкування сприяє використанню дитиною придбаних слів і закріпленню їх в пам'яті.
Н. П. Савельєвої (м. Київ) було проведено цікаве дослідження про вплив трудових процесів на збагачення словника дітей у такому вигляді дитячої праці, як лагодження книжок. Дослідження проводилося в двох дитячих садах. В одному з них діти, як обичво, разом з вихователем просто підклеювали книги. В іншому та ж робота проводилася з використанням прийомів збагачення словника. У результаті в оповіданнях дітей про працю виявилася величезна різниця. Діти дослідної групи легко оперували словами обкладинка, корінець, відміряти, просушити, сторінка, назву, прес, зверху, справа, знизу, густо і іншими, * бо на кожне з цих слів в свій час було спеціально звернено їхню увагу.
Нові способи морального виховання, розроблені в Нині науковими співробітниками, сприяють формуванню мовних умінь, активізації словника. Наприклад, при виконанні якого-небудь колективного трудового завдання рекомендується розбити дітей на невеликі ланки. Обраний ланковий розповідає членам ланки про те, як треба працювати, а по закінченні праці в невимушеній бесіді (поза занять) він звітує. Також практикуються короткі звіти чергових про свою роботу 1 .
Методика розвитку словника в процесі спостереження за працею дорослих
Реалізація програми по словникової роботі здійснюється через систему відповідних занять. Ця система складається з занять трьох різновидів: занять, в яких словникова робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно ширшим колом предметів і явищ навколишньої дійсності (Екскурсія, демонстрація предметів і т. п.), занять, де словникова робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища (Ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями), і занять, які вирішують завдання словникової роботи в процесі узагальнень, формування понять.
Під всіх цих видах занять розвиток словника здійснюється в тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності. Звідси випливають загальні вимоги до організації та методиці проведення занять:
1. Єдність розвитку словника з розвитком пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, мислення).
2. Цілеспрямована організація мовної та пізнавальної активності дітей в процесі заняття.
3. Наявність наочності як основи для організації мовної та пізнавальної активності.
4. Єдність реалізації всіх завдань словникової роботи на кожному занятті.
Робота по формуванню словника починається із занять, присвячених первинного ознайомленню з предметами праці. Цю роль виконують заняття - демонстрації професій та їх зображень, дій з ними, а також ігри-заняття типу "причешіть ляльку "," напоїти ведмедика чаєм "і т. п.
Основна мета цих занять - ввести в мову дітей назви трудових спеціальностей і деяких дій з ними. Вирішити таке завдання можна, лише правильно організувавши сприйняття. Найбільш ефективними методичними прийомами тут будуть ті, які привертають увагу дитини до праці, дії, - це несподівана поява і зникнення картинок, дії з ними. Назва професії або дії дається тоді, коли увага дитини зосереджена па ній. При цьому назви багаторазово повторюються. У наступному моменті заняття слово повинно бути використано в якості сигналу, знака даної діяльності. З цією метою зазвичай створюється пошукова ситуація, задається питання: де працівник? (Де перукар? Де ножиці? І т. д.).
Вловивши активний пошук дитиною зниклої картинки, вихователь показує її знову. Тим самим слово пов'язується з самою професією, її спосіб, стає "знаним". Потім педагог прагне викликати активну наслідування - повторення дитиною слова при появі або зникненні картинки.
Закріплення слова здійснюється на заняттях, де діти по вказівці вихователя вибирають одні спеціальності серед інших, показують знайомі професії (мамину або татову), різноманітно діють з ними.
За міру розвитку словника на третьому і четвертому роках життя виникає можлив...
