Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Педагогика » Основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі

Реферат Основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі

Категория: Педагогика

Основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі


Зміст.

Введення.

1. Основні напрямки розвитку сучасної освіти.

1.1. Зміна цілей освіти в сучасному світі

1.2. Основні тенденції освіти в сучасному світі.

2. Проблеми використання нових технологій у навчанні

3. Освіта в умовах глобалізації

Висновок.

Список літератури.


Введення.

В останні кілька років у виступах і публікаціях російських філософів, соціологів, психологів та педагогів, а також - учених, письменників, політиків та інших представників вітчизняної інтелігенції зовсім особливу актуальність виявляє проблема освіти. Навряд чи це можна вважати простою випадковістю або нової інтелектуальної модою: швидше за цим стоять якісь нові тенденції загальносвітового цивілізаційного процесу. При цьому особливу увагу в будь-яких дискусіях на тему освіти приділяється як досить жорсткої критичної оцінки класичних освітніх парадигм, концепцій, моделей, інститутів, так і пошуку їх нових образів, більш адекватних сучасній культурній ситуації. Відома нам традиційна модель освіти практично завжди являє собою просту трансляцію культури, притому, як правило - деякої моно-культури, пануючої в даному суспільстві та державі в певний час. Основним змістом такого утворення зазвичай є навчання, що розуміється як просте засвоєння учнями деякої суми накопичених людством в різних областях, і, в значній мірі - розрізнених знань, з метою підготовки фахівця, готового включитися в існуючі соціально-економічні інститути та комплекси.

При цьому покладається можливим і достатнім просте перенесення в свідомість В«утворятьсяВ» спеціально виділеного і відповідним чином обробленого культурного матеріалу, причому все це різноманітність і обширність, в кращому випадку, є лише малозначущим фоном в підготовці В«професіоналаВ». Звичайно, в такому утворенні = навчанню людина не тільки не є суб'єктом освітнього процесу, але і взагалі відсутній як персона, особистість; він тут всього лише об'єкт навчання. Як відомо, цілком адекватні цим принциповим установкам і традиційні

форми освітньої діяльності: урок, питання, відповідь; лекція, завдання, семінар. У цьому зв'язку вона авторитарно і тоталітарно як за змістом, так і за формою, причому авторитарність змісту освіти є ключовим моментом, предопределяющим і все інше в освітніх системах та комплексах. У ньому немає жодної установки на особистісне самовизначення, пошук образів себе, своїх образів думки і почуття, свого життя в цьому світі. Інакше кажучи, така освіта = навчанню взагалі не є освітою у власному розумінні цього слова, що розуміється як процес становлення людини.

Сучасна культурна ситуація рішуче вимагає істотного перегляду традиційних освітніх парадигм, які сьогодні виявляються вже неспроможними в сенсі забезпечення розвитку будь-якого цивілізованого суспільства. Ще на початку XX століття Ф.Ніцше, З.Фрейдом, О, Шпенглером і цілим рядом інших видатних мислителів з усією визначеністю були заявлені виняткова ворожість європейської культури людині і неминучість її нищівного краху, що пізніше було вичерпно підтверджено багатьма подіями цього століття. В даний час ми можемо спостерігати наростаючий крах взагалі будь тоталітарності й авторитаризму у всіх сферах людської діяльності, особливо виразно проявився в останнє десятиліття на так званому радянському і пост-радянському просторі. Цей процес, звичайно, не міг не торкнутися і цю визначальну сферу життя суспільства, як освіта, зробивши його звичні зміст і форми неприйнятними. Вже зараз світ в цілому стає багатополярним і полікультурним, а провідними тенденціями сучасної освіти є його гуманізація і гуманітаризація, діалогізм і проектності. У цьому зв'язку вже є і розуміння того, що освіта і навчання - дуже різні речі, і що освіта не повинна бути просто трансляцією. Однак, сьогодні змінюються освітні методології та технології, навіть зміст освітніх програм та навчальних планів, але не сама сутність освіти, яка поки залишається абсолютно незмінною, оскільки все ще не відбулося головною ментальною зміни в цьому контексті. Як і раніше відсутнє розуміння того, що освіта не повинна просто транслювати культуру, і тим більше - якусь би не було моно-культуру. Трансляція ж культури, обнаружевшей свою ворожість, репресивність по відношенню до людини, культури, терпить крах, взагалі навряд чи може бути визнана розумною. А це означає, що повинні змінитися смисли, цілі і цінності освіти.


1.Основні напрямки розвитку освіти в сучасному світі.

1.1. Зміна цілей освіти в сучасному Світ.

Необхідно говорити про зміну парадигми В«освіта = навчанняВ» парадигмою В«освіта = становленняВ», маючи на увазі становлення людини, її духовності, самостного, його самотворення, самоформірованіе, самооформлення в особистість, персону . Освіта повинна служити прогресивному розвитку людини, суспільства і цивілізації в цілому, - у всіх сенсах. оскільки ми говоримо про те, що освіта повинна перестати бути трансляцією культури і покликане швидше навчити людину знайти своє місце, свою нішу в культурі, оформити своє суб-культурний простір, в новому утворенні зовсім інший статус і значення повинна набути філософія. Саме філософія як те, що працює не з, а над культурними смислами і є мета-культурним феноменом, може стати головним рефлексивним інструментом у цій освітньої діяльності суб'єкта. служіння Духу і справжньої духовності не як релігії і культурі, а як Пошуку і Прогресу, дерзання Духа - ось завдання, дійсно гідні освіти! Саме освічена людина може стати будь-яким фахівцем високого рівня, і тому оновлене освіту необхідно розглядати як найефективнішу в стратегічному плані інвестиційну сферу і для окремої особистості, і для будь-якої держави.

Звичайно, подібна зміна самої сутності освіти неминуче спричиняє за собою і адекватне зміна застосовуваних форм освітньої діяльності і типів освітніх просторів. Коли освіта перестає бути простою трансляцією культури і певного набору професійних знань, умінь і навичок, тоді будь-який навчальний предмет або дисципліна в рамках освітнього процесу вже не можуть бути його метою, так само як і будь-яка форма освітньої діяльності. Вони, в цих умовах, безумовно, повинні знайти для суб'єкта освітнього процесу статус інструменту смислопорожденія і самооформлення - як людини та особистості, спеціаліста і професіонала. Все це висуває на перший план питання про необхідність суттєвого перегляду, переоцінки деяких звичних для традиційного освіти ідеалів і норм, в тому числі і з ряду так званих загальнолюдських цінностей. У всякому разі, багато хто з них мають бути заново інтерпретовані і адаптовані до змінених параметрах реальності. І в першу чергу мова тут йде про деяких стереотипах - як старого, так і нового утворення. Так, широко відомий, а в ряді країн (в тому числі і в Росії) зведений у ранг Закону теза про гуманістичному характері освіти - як за змістом, так і за способами реалізації освітніх практик. В«Людина та її інтереси понад усе, він завжди є мета і ніколи не повинен бути засобом в будь-якій діяльності, будь-яке насильство над людською особистістю неприпустимоВ». Цей стандартний для діючих нині реформаторів освіти набір красивих установок став у нас правилом хорошого педагогічного тони і мірилом ступеня вираженості прогресивності та інноваційності. Але нове утворення передбачає значну міру індивідуалізму і персоналізму в кожному В«образующемсяВ» суб'єкті, чого зовсім неможливо домогтися без попереднього відчуження, виділення Себе із середовища, маси, натовпу. А свідомість людей залишилося колишнім - соборним, колективним, причому зовсім не через колективістського комуністичного минулого, а з причин, що має набагато глибші і значні історичні корені. Нове освіта повинна стати екзистенціальним за формою ...


Страница 1 из 4Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок