Зміст
Введення
Глава 1. Використання карт на уроках історії
Глава 2. Історія в датах і цифрах
Висновок
список літератури
Введення
Кожен учитель історії знає про те, що на уроці необхідно використовувати карту. Однак сьогодні школа розпорядженні значно меншим за обсягом, ніж раніше, і вельми неякісним картографічним матеріалом.
Переважають карти, виконані на основі старої методології і присвячені в основному територіальним змінам, політико-об'єднавчим процесам в державах або військовим подіям. В даний час не більше десятка карт відображають нові підходи до змісту історичного матеріалу. На них зображені релігійні процеси, економіко-демографічний розвиток регіонів, культурні досягнення країн і народів і т.д. До числа таких карт можна, наприклад, віднести деякі з атласів, випущених в 1998 р. видавництвом В«ДікВ»: В«Християнська церква в раннє середньовіччя В»,В« Середньовічні міста В»,В« Сільське господарство та промисли в XI-XIV століттях В»,В« Монастирські школи та університети в Західній Європі В»,В« Друкарство і гуманізм у XIV-XV століттях В»[1]. В атласі з нової історії під редакцією М.В. Пономарьова є карта, присвячена матеріальній культурі європейського суспільства і духовній культурі країн Європи в XIX столітті. Вперше в практиці створення карт на ній позначені архітектурні пам'ятники різних стилів, музеї і театри, засновані в XIX столітті.
В атласі В«Історія цивілізацій В», виданому в 1997 р., відбір картографічного матеріалу переглянутий в корені. Велику увагу приділено еволюції знарядь праці, винаходів, технічному прогресу, пам'ятників та діячам культури, найважливішим світовим культурно-релігійним домівок, історії церкви та спадщини різних епох. Географічні асоціації культурної діяльності людей втілилися в картах: В«Слідами гомерівських сказаньВ», В«Під небом ЕлладиВ», В«Колиска християнстваВ», В«Феодали і селяниВ», В«Гуманізм і ВідродженняВ», В«Століття освітиВ», В«Століття заліза і пара В»і т.д.
Набагато менше таких карт з історії Росії. Мабуть, єдиним прикладом є карта В«Просвещение в Російської імперії в кінці XIX століття В»в атласі з історії Росії XVIII-XIX століть під загальною редакцією П.А. Степняка.
З трьох основних типів історичних карт - загальних, оглядових і тематичних сьогодні явно превалюють останні. Тематичні карти присвячені окремим історичним подіям і явищам, багато з них розвантажені від зайвих деталей і позначень, але містять наочно-художні символи розкриваних подій. Темами цих карт по старої методичної традиції виступають війни і найважливіші події внутрішнього політики (наприклад, реформація, опричнина, скасування кріпосного права та ін.)
Загальні і особливо оглядові карти стали набагато рідше, ніж раніше, використовуватися в атласах і підручниках. При цьому їх застосування в навчальному процесі змінилося. Тепер у ряді тим оглядові карти представлені комплектом в кількості 2 - 3 штук. Вони відображають ряд послідовних моментів у розвитку досліджуваних явищ і стан їх в певний момент. Це дозволяє уникнути давно існуючого недоліку, коли вся інформація міститься в одній карті. В атласі з історії Росії до XVII століття представлені комплекти з 3-4 карт: В«Територіальне зростання Московського князівства в 1300-1462В», В«Феодальна війна. 1425-1453 рр.. В»,В« Російсько-турецькі війни XIX століття В».
Досить поширеним прийомом в атласах стало приміщення на одному розвороті двох-трьох карт для порівняння. Наприклад, в атласі В«Історія цивілізаційВ» це карти В«Стародавня Індія та Китай В»,В« Середньовічний Китай і Японія В»,В« Англія без короля В»іВ« Франція та її король В».
По-іншому сьогодні в викладанні історії бачиться використання схематичних карт. Локальні плани і картосхеми раніше були В«безкоштовним додаткомВ» до великих картах. Вони були покликані деталізувати окремі фрагменти великої карти. Сьогодні в багатьох посібниках картосхеми стали самостійними. Вони представляють не тільки подробиці військової історії, але й осередки культури і культурно-етнічні процеси. Наприклад, до таких картосхеми в атласі з історії середніх віків відносяться: В«Середньовічні містаВ», В«Папська держава в ІталіїВ», В«Плавання вікінгівВ», в атласі В«Історія цивілізаційВ» - плани «³чного містаВ», Єрусалима.
Історію також неможливо вивчати без знання дат, а вони можуть бути представлені за допомогою різних засобів наочності. Методисти давно звертали увагу на проблему вивчення хронології і пов'язували її з наочними засобами навчання. Так, І.В. Гіттіс писала про те, що хронологічні дати - це В«віхиВ», В«вістові стовпиВ» на шляху розвитку історичних процесів. Хронологія - В«градусна мережаВ», накинута на історію людства [2].
У світлі вищесказаного метою даної курсової роботи є систематизація, накопичення і закріплення знань про методику роботи з картинами та ілюстраціями до підручників на уроках історії.
Для реалізації даної мети в курсовій роботі розглядаються наступні питання:
- методика використання карт на уроках історії;
- цифрові дані як засіб наочності і навчання хронології.
Мета і завдання курсової роботи зумовили вибір її структури. Робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаної при написанні роботи літератури.
Глава 1. Використання карт на уроках історії
У сьогоднішній ситуації відсутність у ряді шкіл настінних карт корисно прислухатися до рекомендацій найстарших методистів В.С. Мурзаева і Д.Н. Никифорова, які радять креслити на дошці добре запам'ятовується дітьми географічний контур з подальшим його заповненням. Так, наприклад, Апеннінський півострів легко уподібнюється чоботу, Африка та Індія - трикутнику, Піренейський півострів - профілем голови в капюшоні і т.д. (Див. мал. 1 ) .
Контур Африки
Контури Греції та Італії
рис.1.
Методист Г.І. Годер також рекомендує використовувати крейдяні картосхеми. Методичне перевага картосхеми полягає в тому, що вона містить обмежену і необхідну інформацію для певного уроку. У настінного же карті дітям деколи важко буває виділити картографічні об'єкти, необхідні для даного уроку. Друге перевага полягає в тому, що інформативна навантаження збільшується в такою схемою поступово, на очах учнів, і легше засвоюється ними.
Г.І. Годер належить докладна характеристика системи роботи вчителя і учнів з контурними картами в 5 класі. У роботі з контурними картами, на його думку, важливо звертати увагу дітей на відображення чіткої берегової лінії, гідрографічну мережу і міста. Бажано ці географічні орієнтири і фон заповнювати до виконання основної роботи над історичним матеріалом.
Контурні карти в сучасному виконанні багато в чому застаріли. Вони передруковуються десятиліттями і супроводжуються завданнями репродуктивного типу. Зафарбування контурних карт із попутним виконанням одноманітних завдань не тільки не сприяє розвитку учнів, але й затримує його, особливо в старших класах. Мабуть, у такий ситуації вчитель історії може використовувати контурні карти лише як фізико-географічний фон для виконання творчих завдань.
Формування у школярів картографічних знань і вмінь починається з найпростіших дій, зі знайомства з окремими країнами, потім вивчається історія єдиного світу в той чи інший період. Карта стає одним з найважливіших засобів витягу сутнісних знань. На заключному етапі школярі піднімаються від знань історичної топографії та вмінь нею оперувати до уявлень про динаміку геополітичного становища держав, цивілізацій.
Сьогодні в роботі з картою дуже велике місце займають геополітичні чинники - комплекс умов розвитку суспільства, серед яких найбільш важливими є географічні та кліматичні особливості середовища проживання, відносини з сусідами, пріоритетн...
