Зміст
Введення
Вчення А. С. Макаренка про колектив
Висновок
Список літератури
Введення
Латинське слово "Коллектівус" переводять по-різному - збіговисько, натовп, спільне збори, об'єднання, група. У сучасній літературі під колективом розуміється будь-яка організована група людей. У тому значенні, яке набуло поняття "колектив" в педагогічній літературі, колективом називається об'єднання вихованців (учнів), відмінне рядом важливих ознак. Розглянемо їх. [1]
1. Загальна соціально значуща мета. Мета є у будь-якої групи: її мають і пасажири, які сіли в трамвай, і злочинці, які створили злодійську зграю. Вся справа в тому, яка це мета, на що вона спрямована. Мета колективу обов'язково збігається з суспільними цілями, підтримується суспільством і державою, не суперечить пануючій ідеології, конституції і законам держави.
2. Загальна спільна діяльність для досягнення поставленої мети, загальна організація цієї діяльності. Люди об'єднуються в колективи для того, щоб спільними зусиллями швидше досягти певної мети. Для цього кожен член колективу зобов'язаний брати активну участь у спільній діяльності, повинна бути загальна організація діяльності. Членів колективу відрізняє висока особиста відповідальність за результати спільної діяльності.
3. Відносини відповідальної залежності. Між членами колективу встановлюються специфічні відносини, які відображають не тільки єдність мети і діяльності (робоче згуртування), але і єдність пов'язаних з ними переживань і оціночних суджень (моральне єднання).
4. Загальний виборний керівний орган. У колективі встановлюються демократичні відносини. Органи управління колективами формуються при прямому і відкритому обрання найбільш авторитетних членів колективу.
Окремі з цих характеристик можуть бути притаманні й іншим видам групових об'єднань (Асоціації, кооперації, корпорації і т. д.). Але особливо чітко вони проявляються лише при колективної організації.
Крім названих ознак колектив відрізняється й іншими дуже важливими особливостями.
Це характеристики, відображають внутрішньоколективних атмосферу, психологічний клімат, стосунки між членами колективу. Одна з таких характеристик - згуртованість, характеризує взаєморозуміння, захищеність, "відчуття ліктя", причетність до колективу. У добре організованих колективах проявляються взаємодопомога і взаємовідповідальність, доброзичливість і безкорисливість, здорова критика і самокритика, змагання.
Група формально співпрацюють людей може обходитися без цих якостей, колектив без них втрачає свої переваги.
У колективі, обладающем всіма перерахованими ознаками, формується інша система відносин до праці, до людей, до своїх особистих і суспільних обов'язків. У дружному, згуртованому колективі система відносин визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів, умінням підкоряти особисте громадському. Така система формує ясну і впевнену позицію кожного члена колективу, який знає свої обов'язки, що долає суб'єктивні та об'єктивні перешкоди. [2]
Найбільш стабільне ланка в офіційній структурі шкільного колективу - колектив класу, в рамках якого протікає основна діяльність школярів - вчення. Саме в класному колективі між школярами утворюється густа мережа міжособистісних зв'язків і відносин. У силу цього він виконує роль того своєрідного фундаменту, на базі якого формуються різні шкільні колективи.
Проектуючи на шкільний клас виділені ознаки колективу, приходимо до висновку, що учнівський колектив - це В«група учнів, об'єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, яка має спільні виборні органи та знана згуртованістю, загальною відповідальністю, взаємною залежністю при безумовному рівність всіх членів в правах і обов'язках В». [3]
Найвизначнішим представником вітчизняної педагогіки, розробляв теорію колективу, був А.С. Макаренко. Його перу належать численні педагогічні і художні твори, в яких детально розроблена методика колективістського виховання.
Метою даної роботи є: розкрити сутність вчення А. С. Макаренка про колектив.
Вчення А.С. Макаренко про колектив
Вчення А.С. Макаренко містить докладну технологію поетапного формування колективу.
Щоб стати колективом, група повинна пройти нелегкий шлях якісних перетворень. На цьому шляху АС. Макаренко виділяє кілька стадій (етапів). [4]
Перша стадія - становлення колективу (стадія початкового згуртування). У цей час колектив виступає перш за все як мета виховних зусиль педагога, прагнучого організаційно оформлену групу (клас, гурток і т. д.) перетворити в колектив, тобто таку соціально-психологічну спільність, де стосунки учнів визначаються змістом їхньої спільної діяльності, її цілями, завданнями, цінностями. Організатор колективу - педагог, від нього виходять усі вимоги. Перша стадія вважається завершеною, коли в колективі виділився і заробив актив, вихованці згуртувалися на основі спільної мети, загальної діяльності та загальної організації.
На другій стадії посилюється вплив активу. Тепер уже актив не тільки підтримує вимоги педагога, але і сам пред'являє їх до членів колективу, керуючись своїми поняттями про те, що приносить користь, а що - шкоду інтересам колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога. Робота з активом на цьому етапі вимагає пильної уваги педагога.
Для другої стадії характерна стабілізація структури колективу. Колектив в цей час виступає вже як цілісна система, в ній починають діяти механізми самоорганізації і саморегуляції. Він уже здатний вимагати від своїх членів певних норм поведінки, при цьому коло вимог поступово розширюється. Таким чином, на другій стадії розвитку колектив уже виступає як інструмент цілеспрямованого виховання певних якостей особистості.
Основна мета педагога на цій стадії - максимально використовувати можливості колективу для вирішення тих завдань, заради яких цей колектив створюється. Практично тільки тепер колектив досягає певного рівня свого розвитку як суб'єкт виховання, в результаті чого і стає можливим цілеспрямовано використовувати його в цілях індивідуального розвитку кожного окремого учня. В загальній атмосфері доброзичливості по відношенню до кожного члена колективу, високого рівня педагогічного керівництва, стимулюючого позитивні сторони особистості, колектив стає засобом розвитку соціально важливих якостей особистості.
Розвиток колективу на цій стадії пов'язаний з подоланням протиріч: між колективом і окремими учнями, випереджаючими в своєму розвитку вимоги колективу або, навпаки, відстаючими від цих вимог; між загальними та індивідуальними перспективами; між нормами поведінки колективу і нормами, стихійно складаються в класі; між окремими групами учнів з різними ціннісними орієнтаціями і т. д. Тому в розвитку колективу неминучі стрибки, зупинки, руху назад. [5]
Третя і наступні стадії характеризують розквіт колективу. Вони відрізняються рядом особливих якостей, досягнутих на попередніх етапах розвитку. Щоб підкреслити рівень розвитку колективу на цій стадії, досить вказати на рівень і характер вимог, пред'являються один до одного членами колективу: більш високі вимоги до себе, ніж до своїх товаришів. Одне це вже свідчить про досягнутий рівень вихованості, стійкості поглядів, суджень, звичок. Якщо колектив доходить до цієї стадії розвитку, то він формує цілісну, моральну особистість. На даній стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів. Загальний досвід, однакові оцінки подій - основна ознака і найбільш характерна риса колективу на третій стадії.
Процес розвитку колективу розглядається не як плавний процес переходу від однієї стадії до інший. Між стадіями немає чітких меж - можливо...
