1. Логопедія як наука
Логопедія - це наука про порушення промови, про методи їх попередження, виявлення і усунення засобами спеціального навчання і виховання.
Логопедія вивчає:
- причини
- механізми
- симптоматику порушень мовної діяльності
- протягом
- структуру
Термін В«ЛогопедВ» складається з двох грецьких слів:
В«ЛогосВ» - слово
В«ПайдеяВ» - виховую Виховання правильно говорити
Предмет логопедії - 1. порушення мови
2. процес навчання і виховання правильного мовлення в осіб з
мовними розладами
Об'єкт вивчення - людина, страждаюча мовними порушеннями.
Порушення мови вивчають також представники інших наук:
- фізіологи
- невропатологи
- психологи
- лінгвісти
Кожен розглядає їх під певним кутом зору відповідно до цілями, завданнями і засобами своєї науки.
Логопедія відноситься до блоку наук спеціальної педагогіки.
Структура логопедії :
Мета логопедії
v розробка науково-обгрунтованої системи навчання, виховання і перевиховання осіб з порушеннями мови
v попередження мовних розладів.
Перша згадка про мовних розладах мається на давньогрецькій культурі - папірус, який відноситься до 17 ст. до н.е. Вважається, що цей папірус є копією ще більш древнього трактату, датованого 30 в до н.е.
У ньому називалися захворювання мови, ставилися DS , наказувалося лікування.
Найбільш повне і системне опис мовних розладів дає в античній медицині Гіппократ. У його творах описані:
В· втрата голосу
В· втрата мови
В· порушення звуковимови
В· незрозуміла мова
В· заїкання
Завдання логопедії
1. вивчення онтогенезу мовної діяльності при різних формах мовних порушень
2. визначення поширеності, симптоматики, ступеня проявів порушень мовлення
3. виявлення динаміки спонтанного та спрямованого розвитку дітей з порушеннями мовленнєвої діяльності, характер впливу мовних розладів на формування особистості, психічний розвиток
4. вивчення особливостей формування мови і мовних порушень у дітей з різними відхиленнями в розвитку
5. виявлення етіології, механізмів, структури та симптоматики мовних порушень
6. розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів
7. систематизація мовних розладів
8. розробка принципів, диференційованих методів та засобів усунення мовних порушень
9. вдосконалення методів профілактики мовних розладів
10. розробка питань організації логопедичної допомоги
Існують два аспекти логопедії:
- теоретичний - практичний
Принципи і методи логопедії як науки
Логопедія спирається на наступні основні принципи
В· системність
В· комплексність
В· принцип розвитку
В· взаємозв'язок з іншими сторонами психічного розвитку
В· діяльних підхід
В· онтогенетичний принцип
В· принцип обліку етіології та механізмів
В· облік симптоматики порушення і структури мовного дефекту
В· принцип обхідного шляху
В· загальнодидактичні принципи
Розглянемо деякі з них:
1. Принцип системності
Мова - складна функціональна система, структурні компоненти якої перебувають у тісній взаємодії. При вивченні і корекції слід впливати на всі компоненти цієї системи.
2. Принцип комплексності
Мовні порушення включаються в синдроми нервових і нервово-психічних захворювань (дизартрія, заїкуватість). Усунення мовних порушень має носити комплексний характер (медико-психолого-педагогічний)
3. Принцип розвитку
Виділення в процесі логопедичної допомоги тих завдань, труднощів, етапів, які знаходяться в зоні найближчого розвитку.
4. Онтогенетический принцип
Логопедична робота ведеться з урахуванням послідовності появи форм і функцій мови і видів діяльності дитини в онтогенезі
5. Принцип симптоматики порушення
У кожному випадку мовного розладу встановлюється провідний дефект
6. Принцип обхідного шляху
Формування нової функціональної системи відбувається в обхід потерпілого ланки
7. загальнодидактичні принципи:
Формування нової функціональної системи відбувається в обхід потерпілого ланки
Методи логопедії як науки можна умовно розділити на 4 групи:
v організаційні методи
Г? порівняльний
Г? лонгітеодінальний (динаміка)
Г? комплексний
v емпіричні методи
Г? обсерваційні (спостереження)
Г? експериментальні (
- лабораторний, природний формує чи психолого-педагогічний експеримент
- псіхологодіагностіческій (тести, анкети, бесіди, інтерв'ю)
- праксіметріческіе прийоми аналізу діяльності
- біографічні (збір та аналіз біографічних даних)
v кількісний їм якісний аналіз отриманих даних (матіматіко-статистичні методи)
v інтерпретаційні методи (зв'язок між досліджуваними явищами)
Мова - історично сформована форма спілкування людей, опосередкована мовою.
Мова - система знаків, засіб здійснення людського спілкування і мислення.
Розрізняють дві форми мовлення - зовнішню і внутрішню.
Зовнішня мова (експресивна) - має звукове вираження. Включає наступні види:
Діалогічна мова - виникає при безпосередньому спілкуванні двох або кількох співрозмовників, полягає в обміні репліками.
Монологічна мова - послідовне зв'язний виклад однією особою певної системи знань або події.
Виділяють три основних види монологічного мови: оповідання (розповідь, переказ, повідомлення та ін), опис і міркування.
Письмова мова - графічно оформлена мова, організована на основі буквених зображень.
Внутрішня мова - це беззвучна мова, яка виникає, коли людина думає про що-небудь, подумки складає свої висловлювання.
В онтогенезі внутрішня мова формується у дитини на основі зовнішньої і являє собою один з механізмів мислення.
2. Понятійно-категорійний апарат логопедії
Норма мови - загальноприйняті варіанти вживання мови в процесі мовленнєвої діяльності.
Порушення мови - відхилення в мові говорить від мовної норми, прийнятої в даній мовному середовищі, обумовлене розладом нормального функціонування психофізичних механізмів мовної діяльності.
Мовні порушення характеризуються наступними особливостями:
- не відповідають віку мовця
- не є діалектизмами, безграмотністю і виразом незнання мови
- пов'язані з відхиленнями у функціонуванні психофізичних механізмів мови
- носять стійкий характер, самостійно не зникають, ...
