Введення
Під впливом нових соціально-економічних і політичних умов, що характеризуються демократизацією суспільства і підвищенням вимог до особистісних якостей, відбуваються глибокі і якісні зміни в цілях і змісті навчально-виховного процесу.
Гуманізація освіти як один з провідних напрямів роботи сучасної школи покликана активізувати процес становлення самостійної особистості, створюючи умови для її самовираження, підготовки учнів до життя. Це передбачає формування у школяра позиції суб'єкта діяльності, здатного самостійно намічати цілі, вибирати шляхи, способи і засоби їх реалізації, організовувати, регулювати і контролювати їх виконання. Вирішення цієї проблеми необхідно починати вже в початковій школі, оскільки саме там формуються у дитини основи навчальної діяльності, мотиви навчання, потреба і здатність до саморозвитку. Формування самостійності вже в молодшому шкільному віці можна назвати одним із пріоритетних завдань школи.
Активізація самостійності школярів у навчальній та інших видах діяльності є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної теорії і практики (Ю. К. Бабанський, М.А.Данілов, И.Я.Лернер, М.Р. Львів, Махмутов, І. Т. Огородников, В.А.Оніщук, П.І.Підкасістий, Н.А.Половнікова, Н.Н.Светловская, М.Н. Скаткін, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Л.В.Засекова, З.І.Колеснікова, Е.Н.Кабанова-Міллер, А.Я.Савченко, Г.А.Цукерман та ін) [3; 5; 10; 14; 24].
Самостійність розглядається в двох різних, але взаємопов'язаних аспектах: як характеристика діяльності учня і як риса особистості. Самостійність як характеристика діяльності учня в конкретної навчальної ситуації являє собою постійно проявляемую їм здатність досягати мета діяльності без сторонньої допомоги.
Психологічні особливості молодших школярів, їх природна допитливість, чуйність, особлива прихильність до засвоєння нового, готовність сприймати все, що дає вчитель, створюють сприятливі умови для розвитку активності школярів. В діяльності та спілкуванні з дорослими і однолітками в цей віковий період формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, впевненість у своїх силах, наполегливість, витримка. У зв'язку з чим актуальною проблемою стає пошук методів навчання, сприяють підвищенню творчої активності, мотивації школярів, розвитку навичок самостійного вирішення навчальних і життєвих труднощів.
Аналіз педагогічних і психологічних досліджень свідчить про те, що проблема стимулювання самостійності школярів приваблює багатьох дослідників. Значущими для нашого дослідження є роботи Т.В. Бистрової, Г.Ф. Гавріличевой, А.А. Люблінській, А.Я. Савченко, М.М. Світловська та ін; дисертаційні дослідження Т.А. Капітонової, З.Д. Кочаровской, А.І. Попової, Г.П. Ткачук та ін, присвячені питанням розвитку пізнавальної самостійності учнів початкових класів [10; 24; 25].
Однак аналіз наукових джерел свідчить не тільки про активізацію уваги до проблеми формування самостійності молодших школярів у діяльності, але й дозволяє зробити висновок про недостатню вивченість стимулюючих діяльність факторів. Протиріччя між необхідністю формування у молодших школярів самостійності в різних видах діяльності і недостатньою розробленістю умов і засобів цілеспрямованого досягнення цієї мети на початковому ступені шкільного навчання визначило мету дослідження.
Мета дослідження : виявити педагогічні шляхи та умови формування самостійності в діяльності молодших школярів.
Завдання :
На основі теоретичного аналізу психолого - педагогічних досліджень по темі роботи:
1. Розкрити зміст поняття В«самостійністьВ» як властивості особистості школяра;
2. Розглянути вікові особливості молодших школярів, сприяють розвитку у них самостійності.
3. Виділити критерії проявів самостійності дітей молодшого шкільного віку.
4. Розробити рекомендації для педагогів і батьків щодо стимулювання самостійності дітей молодшого шкільного віку.
Об'єкт дослідження : навчальний процес.
Предмет дослідження : процес розвитку самостійної діяльності молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: організація стимулюючої середовища обумовлює успішність процесу формування самостійності молодших школярів у діяльності.
Методи дослідження: аналітичні (аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми, практичного педагогічного досвіду); емпіричні (Спостереження, бесіда, педагогічні та ігрові ситуації); методи експертних оцінок; педагогічний експеримент; методи графічної обробки експериментальних даних.
Дослідження здійснювалося на базі ЗОШ № 4 міста Дзержинська Мінської області.
Глава 1 Актуальні аспекти формування самостійності молодших школярів
1.1 Соціально - Психологічна характеристика молодшого шкільного віку
Молодший шкільний вік, як будь-який інший, характеризується низкою суперечностей. Головне з них полягає в тому, що дитина одночасно тяжіє до двох протилежних позиціях: дитини і дорослого. З одного боку, він все ще прагне залишатися дитиною, тобто людиною, яка не має обтяжливих обов'язків, що живуть в своє задоволення (гедоністом), опікуваним, веденим, емоційно і матеріально залежним від дорослих, не несучим серйозної відповідальності за свої дії і т. д.. З іншого боку, йому вкрай важливо стати школярем, тобто людиною відповідальним, самостійним, працьовитим, зобов'язаним виконувати свій обов'язок перед дорослими і своїм майбутнім, переважною миттєві бажання, і пр.
Це основне протиріччя конкретизується в цілому ряді інших, що виникають у зв'язку з надходженням дитини в школу. Назвемо найбільш типові з них, викликані зміною зовнішніх умов життя дитини:
• потреба зростаючого організму в інтенсивній рухової активності вступає в протиріччя з необхідністю вести малорухливий спосіб життя, буквально не рухатися на уроці, при виконанні домашніх завдань та навіть на перерві;
• тяга до гри суперечить необхідності відмовлятися від неї на користь навчальної діяльності;
• товариськість повинна поєднуватися з необхідністю дисциплінованого поведінки на уроці, де не можна розмовляти і слід працювати самостійно;
• монотонність шкільної життя, недостатність яскравих, барвистих подій у ній, акцент на розумовому розвитку вступають у конфлікт зі здатністю дитини бурхливо переживати що відбувається, емоційно реагувати на всі події;
• протиріччя між потребою молодшого школяра в особистісному, неформальному спілкуванні з дорослими і переважанням ділового, функціонального спілкування з одним із самих значущих дорослих - з учителем та ін [12; c. 167].
Діти молодшого шкільного віку характеризуються особливими відносинами В«до світу (картина світу) і з миром (Чим мир є для людини), до себе (образ В«ЯВ») і з собою (чим людина є для себе) В»(А. В. Мудрик) [21; c. 56]. Світ є перед дитиною як нескінченне багатогранне, захищене дорослими простір для ігор і дружби, пізнання і взаємодії з природою. Отже, його ставлення зі світом комфортне.
У той же час молодший шкільний вік - це період, коли дитина робить принципово важливий крок в процесі виділення себе зі світу близьких дорослих. Це відбувається у зв'язку з появою в житті дитини нового впливового дорослого - вчителя. Учитель - носій тієї соціальної ролі, з якою дитина до школи не стикається. Схвалює чи не схвалює вчителем поведінку, погані або хороші оцінки, виставлені ним, починають конструювати стосунки дитини не тільки зі однолітками, але і з більшістю дорослих (Ш. А. Амоноашвілі, Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, І. С. Славіна та ін) [2; 15].
Так, відносини зі однолітками в молодшому шкільному віці виникають в учбовій діяльності або з її приводу, опосередковуються нею і вчителем, який втілює все, що стоїть за словом В«школаВ», в руках у якого наймогутніший інструмент впливу ...