Зміст
Введення
Глава 1. Традиційне навчання в цілісному педагогічному процесі
В§ 1. Навчання як спосіб організації педагогічного процесу
В§ 2. Функції навчання
В§ 3. Діяльність вчителя і учнів в процесі навчання
В§ 4. Види навчання та їх характеристика
Глава 2. Закономірності і принципи навчання
В§ 1. Закономірності навчання
В§ 2. Принципи навчання
Глава 3. Форми і методи навчання
В§ 1. Організаційні форми і системи навчання
В§ 2. Види сучасних організаційних форм навчання
В§ 3. Методи навчання
Глава 4. Теоретичні аспекти інноваційних процесів
В§ 1. Поняття про інноваціях в освіті, їх класифікація
В§ 2. Роль інновацій в розвитку школи
В§ 3. Нові педагогічні технології
Список літератури
Введення
В даний час в нашій країні відбуваються істотні зміни в національній політиці освіти. Це пов'язано з переходом на позиції особистісно-орієнтованої педагогіки. Одним із завдань сучасної школи стає розкриття потенціалу всіх учасників педагогічного процесу, надання їм можливостей прояву творчих здібностей. Вирішення цих завдань неможливе без здійснення варіативності освітніх процесів, у зв'язку з чим з'являються різні інноваційні типи і види освітніх установ, які вимагають глибокого наукового і практичного осмислення.
Сучасна російська школа - це результат величезних змін, що відбулися в системі вітчизняної освіти за останні роки. В цьому сенсі освіта не просто частина соціального життя суспільства, а її авангард: навряд чи якась інша її підсистема в тій же мірі може підтвердити факт свого поступального розвитку таким достатком нововведень і експериментів.
Зміна ролі освіти в суспільстві зумовило велику частина інноваційних процесів. В«З соціально пасивного, рутінізірованного, совершающегося в традиційних соціальних інститутах, освіта стає активним. Актуалізується освітній потенціал, як соціальних інститутів, так і особистісний В». Раніше безумовними орієнтирами освіти були формування знань, навичок, інформаційних і соціальних умінь (якостей), забезпечують В«готовність до життяВ», в свою чергу, розуміємо як здатність пристосування особистості до суспільних обставин. Тепер освіта все більше орієнтується на створення таких технологій і способів впливу на особистість, в яких забезпечується баланс між соціальними та індивідуальними потребами, і, які, запускаючи механізм саморозвитку (Самовдосконалення, самоосвіти), забезпечують готовність особистості до реалізації власної індивідуальності і змінам суспільства. Багато освітні установи стали вводити деякі нові елементи в свою діяльність, але практика перетворень зіткнулася з серйозним протиріччям між наявною потребою у швидкому розвитку і невмінням педагогів це робити. Щоб навчитися грамотно розвивати школу, потрібно вільно орієнтуватися в таких поняттях, як В«новеВ», В«нововведенняВ», В«інноваціяВ», В«Інноваційний процесВ», які аж ніяк не такі прості й однозначні, як це може здатися на перший погляд.
У вітчизняній літературі проблема інновацій довгий час розглядалася в системі економічних досліджень. Проте з часом встала проблема оцінки якісних характеристик інноваційних змін у всіх сферах суспільної життєдіяльності, але визначити ці зміни тільки в рамках економічних теорій неможливо. Необхідний інший підхід до дослідження інноваційних процесів, де аналіз інноваційних проблем включає в себе використання сучасних досягнень не тільки в галузі науки і техніки, але й в сферах управління, освіти, права та ін
Пошуки вирішення педагогічних проблем інноватики пов'язані з аналізом наявних результатів дослідження сутності, структури, класифікації і особливостей протікання інноваційних процесів у сфері освіти. На теоретико-методологічному рівні найбільш фундаментально проблема нововведень відбита в роботах М.М. Поташника, А.В Хуторського, Н.Б Пугачової, В.С. Лазарєва, В.І Загвязинского з позицій системно-діяльнісного підходу, що дає можливість аналізувати не тільки окремі стадії інноваційного процесу, але й перейти до комплексного вивчення нововведень.
Сьогодні інноваційний пошук увійшов до "спокійне русло", став частиною іміджу будь-якої поважаючої себе школи, елементом "штатній ситуації" в системі життєдіяльності багатьох освітніх установ регіону. Але існує величезна безліч нововведень, застосовних до утворення взагалі і в Зокрема до школи. Вони відіграють величезну роль в існуванні і надалі розвитку школи.
Мета роботи: вивчити і охарактеризувати традиції та інновації в російському освіту.
Історично склалося, що діти, що навчаються в розвиваються, інноваційних навчальних закладах, мають більш високий рівень розвитку за різними показниками, ніж діти з традиційних шкіл. Саме з цієї причини батьки часто віддають дітей в інноваційні школи, не враховуючи індивідуальних здібностей дітей. Слабкі діти не завжди пересилює програму розвивається школи, вони зазвичай відстають від однолітків. Тому в наш час проблема вибору школи, відмінності між різними типами і видами шкіл є особливо актуальними.
Сучасне поняття "освіта" пов'язується з тлумаченням таких термінів як "Навчання", "виховання", "освіта", "Розвиток". Однак, до того, як слово В«освітаВ» стало зв'язуватися з просвітою, воно мало більш широке звучання. Словникові значення розглядають термін "освіта", як іменник від дієслова "утворювати" в сенсі: В«створюватиВ», В«формуватиВ» або В«РозвиватиВ» щось нове. Створювати нове - це і є інновація.
Таким чином, освіта за своєю суттю вже є інновацією.
Глава 1. Традиційне навчання в цілісному педагогічному процесі
В§ 1. Навчання як спосіб організації педагогічного процесу
Навчання - найважливіший і надійніший спосіб здобування систематичної освіти. Навчання є не що інше, як специфічний процес пізнання, керованої педагогом. Саме направляюча роль вчителя забезпечує повноцінне засвоєння школярами знань, умінь і навичок, розвиток їх розумових сил і творчих здібностей.
Навчання - це двосторонній процес. Діяльність вчителя зазвичай називають викладанням, а діяльність учня - вченням. Термін викладанням слід вважати умовним, оскільки вчитель не тільки викладає (підносить) знання, але ще й розвиває і виховує учнів. Вчення ж не тільки процес оволодіння тим, що дано викладанням, це складний процес пізнавальної діяльності, в якому відбувається освоєння узагальненого досвіду, накопиченого людством у вигляді знань, це і придбання індивідуального досвіду пізнання за допомогою самостійного оперування знаннями, оволодіння необхідними діями та способами.
Пізнавальна діяльність - це єдність плотського сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому кроку, у всіх видах діяльності і соціальних взаємин що вчаться (продуктивний і суспільно корисний праця, ціннісно-орієнтаційна та художньо-естетична діяльність, спілкування), а також шляхом виконання різних предметно-практичних дій в учбовому процесі (Експериментування, конструювання, рішення дослідницьких завдань і т.п.). Але тільки в процесі навчання пізнання набуває чітке оформлення в персоною, властивою тільки людині учбовий-пізнавальної діяльності, або вченні.
Процес пізнання учнів протікає в спільній діяльності з учителем, під його керівництвом. Учитель спрямовує цей процес у відповідності з віковими можливостями та особливостями учнів, він систематизує, конкретизує зміст навчання, надає логічне обгрунтування знань, яким оволодівають учні, він вишукує найбільш раціональні шляхи озброєння своїх учнів уміннями, потрібними в самостійному пізнанні, виробляє навички.
Процес навчання відбувається в постійному спілкуванні учнів з учителем, що робить великий вплив на характери протікання пізнавальної діяльності.
Пізнавальна діяльність учнів...
