Зміст
Введення
Глава 1. Дисграфія: поняття, етіологія, сучасні класифікації, симптоматика
1.1 Поняття про дисграфії. Диференціація понять В«дисграфіяВ» і В«дізорфографіяВ»
1.2 Етіологія дисграфія
1.3 Сучасні класифікації дисграфії
1.4 Еволюційна, або помилкова, дисграфія
1.5 Складні випадки аналізу помилок
1.6 Симптоматика дисграфія
Глава 2. Порушення письмовій мови в учнів молодших класів загальноосвітньої школи
Глава 3. Дослідження писемного мовлення учнів молодших класів загальноосвітньої школи
Загальний висновок
Список літератури
Введення
В даний час вчителі початкових класів загальноосвітньої школи часто стикаються з проблемами порушень писемного мовлення. Діти плутають букви, пропускають їх, пишуть в дзеркальному відображенні або додають непотрібні літери в слові. Дуже часто вчителі списують такі помилки на неуважність учнів або на їх зайву лінь, приплюсовують ці помилки до орфографічних і пунктуаційних і виводять тверде В«ДваВ» в кінці чверті. А між тим, це дуже серйозне порушення, яке вимагає довгої корекційної роботи, і якщо вчасно не розпочати коригувати цю проблему, то надалі письмова мова дитини буде тільки погіршуватися.
Дисграфія - це часткове розлад листа, що виявляється в стійких повторюваних помилках і обумовлене несформованістю вищих психічних функцій, що беруть участь в процесі письма (Р.І. Лалаева).
Труднощі в оволодінні листом можуть проявити себе вже в 1 класі. Показниками є нечітке знання всіх букв алфавіту, складності при перекладі звуку в букву і навпаки, складності при перекладі друкованої графеми в письмову, труднощі звукобуквенного аналізу і синтезу. Надалі порушується формування процесу письма. Діти змішують письмові та друковані літери по оптичним та моторним ознаками, пишуть слова без голосних літер, зливають кілька слів в одне або навпаки розщеплюють слова на частини. Якщо вчасно не допомогти дитині виправити ці недоліки, то до Наприкінці другого класу вони можуть призвести до дисграфії.
У школах, де немає логопеда (особливо сільських), проблема дисграфії дуже актуальна. Вчителі не розуміють причин появи таких помилок і не знають, куди звернутися за допомогою. Часто зустрічається так, що логопед в районі тільки один. Він не встигає проїхати по всім школам району та виявити дітей з порушеннями мови та письма. А щоб потрапити на консультацію до логопеда, батьки заздалегідь записуються в чергу. Тому проблема порушень писемного мовлення стоїть тут дуже гостро.
Мета курсової роботи: виявити відсоток зустрічальності дісграфіческіх проявів в учнів молодших класів загальноосвітньої сільської школи.
Об'єкт дослідження: письмові роботи учнів молодших класів загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження: особливості письмової мови і зустрічальність дісграфіческіх проявів у письмових роботах.
Гіпотеза: ми вважаємо, що специфічними особливостями листи учнів молодших класів загальноосвітніх сільських шкіл є:
1. Змішання букв по кінетичною подібністю;
2. Помилки в відмежування мовних одиниць;
3. Помилки звукового аналізу;
4. Помилки в позначенні м'якості приголосних.
При цьому були поставлені наступні завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми дисграфії;
2. Провести діагностику стану писемного мовлення учнів молодших класів загальноосвітньої сільської школи;
3. Виявити дісграфіческіе прояви в учнів молодших класів загальноосвітньої сільської школи.
Методи дослідження: У ході проведення дослідження застосовувалися такі методи дослідження, які визначалися у відповідності з метою, гіпотезою й завданнями роботи. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Емпіричні: спостереження за дітьми, педагогічний експеримент, контроль за ефективністю експерименту і оцінка результату, статистичні методи обробки інформації.
Глава 1. Дисграфія: поняття, етіологія, сучасні класифікації, симптоматика
1.1 Поняття про дисграфії. Диференціація понять В«дисграфіяВ» і В«дізорфографіяВ»
В вітчизняної логопедичної літературі дослідники визначають дисграфию і дізорфографію, пов'язують їх з труднощами реалізації трьох основних принципів російської орфографії: фонетичного, морфологічного і традиційного (історичного).
Фонетичний принцип російської мови: слова пишуться так само, як чуються (наприклад: кіт, стіл, стілець).
Умови, необхідні для реалізації цього принципу: 1. Дитина повинна чітко розрізняти на слух всі звуки мови; 2. Володіння звуковим аналізом і синтезом слова; 3. Правильне вимова всіх звуків; 4. Розрізнення і знання всіх букв; 5. Швидкість перекодування фонеми в графему.
Морфологічний принцип є в російській мові ведучим, він припускає знання правил. Сутність принципу полягає в тому, що кожна загальна для споріднених слів значуща частина слова (морфема) не залежно від особливостей її звучання завжди пишеться однаково.
Передумови для реалізації цього принципу: по-перше, у дитини має бути достатньо великий, осмислений і систематизований словниковий запас, який потрібен для добору однокореневих слів; слова повинні бути чітко розмежовані по групам споріднених слів і ці зв'язки повинні швидко працювати, по-друге, володіння морфологічним аналізом слів, по-третє, володіння граматичними нормами мови.
Традиційний (Історичний) принцип - пишемо по традиції (наприклад: собака, корова).
Передумови для реалізації цього принципу: 1. Зорове запам'ятовування образу слова; 2. Рухове запам'ятовування написання слова. [2, 4, 13]
Так що ж таке порушення письма або дисграфія?
Р.І. Лалаева дає таке визначення дисграфії. Дисграфія - це часткове розлад листа, що виявляється в стійких повторюваних помилках і обумовлене несформованістю вищих психічних функцій, що беруть участь в процесі письма. [6]
І.М. Садовникова розглядає дисграфию як часткове розлад письма, основним симптомом якого є наявність стійких специфічних помилок, і це порушення не пов'язане ні зі зниженням інтелектуального розвитку, ні з вираженими порушеннями слуху і зору, ні з регулярністю шкільного навчання. [17, 18]
А.Н. Корнєв відзначає дисграфию як стійку нездатність оволодіння навичками письма, пов'язує цю нездатність з труднощами оволодіння фонетичним принципом російської орфографії. [5]
В статтях О.Б. Іншакова також проводиться розмежування дисграфії і дізорфографіі з урахуванням трьох принципів російської орфографії. Автор вважає, що помилки, пов'язані з порушенням фонетичного принципу російської орфографії (заміни, пропуски, перестановки літер в сильній позиції) пов'язаний з дисграфією. Вона визначає дисграфию як специфічний вид порушення письма, що виявляється в замінах, змішеннях, пропусках, перестановках літер і складів у сильній позиції, що мають стійкий і повторюваний характер. Помилки, пов'язані з порушенням морфологічного і традиційного принципів письма (в слабких позиціях) пропонує віднести до дізорфографіческім. [4, 16]
Р.І. Лалаева, О.І. Азова, І.В. Пріщепова та інші вважають також, що дізорфографія - це порушення морфологічного і традиційного принципів. Вони визначають її як стійке порушення в засвоєнні і реалізації правил орфографії, обумовлене несформованістю мовних операцій, які забезпечують оволодіння орфографією у нормі. Тобто, дитина правила знає, але не може застосувати. [6, 7]
Цікавою і корисною у відношенні організації діагностики, профілактики та корекції дисграфії є ​​її диференціація з позиції розвитку дефекту, запропонована С.Ф. Іваненко. Вона виділяє 4 групи порушення письма в залежності від віку дітей, етапу навчання грамоті, ступе...
