Реферат:
Основні принципи соціальної педагогіки
Зміст
1. Поняття та сутність принципів в соціальній педагогіці
2. Загальна характеристика основних принципів соціальної педагогіки та їхні вимоги
Висновок
Список використаних джерел
1. Поняття і сутність принципів в соціальній педагогіці
Слово В«принципВ» походить від латинського слова principium, яке означає В«основаВ», В«ПочатокВ». Кожна наука і зі відповід їй область практичної діяльності в своєму розвитку керуються певними принципами - основними, вихідними положеннями, які випливають із встановлених наукою закономірностей.
Для будь-якої науки існують свої принципи, реалізація яких відбувається через певні правила. Принципи і правила існують об'єктивно, незалежно від нас, і відступати від них не можна, бо в іншому випадку така діяльність може бути не тільки марна, але й шкідлива.
За своїм обсягом правило вже принципу. Воно випливає з нього і відображає приватні положення певного принципу, методику його застосування в конкретній ситуації. За формою вираження в педагогіці правила мають характер рекомендацій. Принцип містить в собі багато правил, але їх сукупність не становить ще принцип, як сукупність явищ ще не визначає їхньої сутності.
Під принципом розуміється вихідне начало, більш-менш загальне для даного явища. Правило - це певна норма, яка виражає обов'язковий характер діяльності фахівця. Принцип є відображенням певної закономірності, умов її прояви або результату повсякденних спостережень практичної діяльності і випливають з них висновків.
Соціальна педагогіка відбрунькувалася від педагогіки і, природно, в основі своїй спирається на принципи цієї науки. Принципи педагогіки, відображаючи рівень розвитку суспільства та його потреби з певною мірою випередження практики виховання, в загальному вигляді виражають вироблені в суспільстві вимоги до відтворення певного типу особистості: визначають стратегію, цілі, зміст і методи виховання, стиль взаємодії його суб'єктів. Принципи в педагогіці дають загальний напрямок виховання і освіти особистості і служать підставою для вирішення конкретних педагогічних задач.
Однак питання про принципи педагогіки для кожного періоду розвитку цієї науки є дискусійним. Не є винятком і сучасний період. Різні вчені висувають ті чи інші принципи або по-новому тлумачать вже відомі.
2. Загальна характеристика основних принципів соціальної педагогіки та їх вимоги
Принципи соціальної педагогіки як практики. Вони поділяються на групи, обумовлені факторами, суттєво впливають на відповідну діяльність, її процес і результат. Кожен з них, у свою чергу, залежить від закономірностей, з яких вибудовуються відповідні принципи. У соціальній педагогіці до таких факторів належать: об'єктний, суб'єктний, середовищні і технологічний.
Об'єктний фактор-це фактор, встановлений особою (групою), у відношенні якого здійснюється соціально-педагогічна діяльність. Вона завжди носить адресний характер і багато в чому залежить від особистості об'єкта, своєрідності групи. Найбільш важливими принципами є: природосообразность, індивідуальна обумовленість і гуманізм.
Принцип природосообразности. Людина - природна істота і розвивається за законами природної і соціальної природи. Це означає, що за певних умовах може мати місце відповідна спрямованість і динаміка розвитку та виховання конкретної людини.
Сутність принципу полягає в тому, що ставлення до людини повинно бути як до природного суті, а точніше, соціально-природному. Його (людини) слід розвивати, удосконалювати тільки з урахуванням його природних можливостей і не більше. В іншому випадку його можна тільки деформувати і навіть зруйнувати. Принцип природосообразности диктує необхідність ретельного обліку в процесі соціально-педагогічної роботи загальних законів розвитку природи, іншими словами, природних можливостей людини. Дотримання цих вимог дозволить найбільш повно використовувати індивідуальні природні задатки кожної дитини в процесі їх спрямованого, доцільного та найбільш повного розвитку. Основні вимоги - це:
-знати закони та закономірності розвитку і виховання людини і вміти будувати в відповідностей з ними всю соціально-педагогічну роботу;
-вивчати і знати не тільки вікові та статеві індивідуальні особливості, але і найближчі і перспективні можливості людини - об'єкта соціально-педагогічної роботи;
-співвідносити обрані цілі соціально-педагогічної роботи з задатками дитини, засоби їх досягнення - з його індивідуальними можливостями;
-в роботі з дітьми, що мають особливі потреби, вивчати особливості індивідуального, індивідуально-корекційного та корекційно-компенсаторного розвитку, створюючи для кожного найбільш оптимальні умови індивідуального самовдосконалення;
- в процесі соціально-педагогічної роботи враховувати не тільки природосообразность розвитку та виховання людини, але і можливості самої природи в реалізації цілей.
Принцип індивідуальної обумовленості (індивідуального підходу). В основі принципу лежить прийняття людини з усіма його особливостями, можливостями, достоїнствами і недоліками. Людина - це особливий індивідуальний світ зі своїм змістом, можливостями розвитку, виховання і взаємодії з середовищем життєдіяльності. Звідси випливає, що в роботі з конкретною людиною необхідний особливий підхід, способи і методики соціально-педагогічної діяльності, що забезпечують найбільш повну реалізацію його індивідуального соціального потенціалу в розвитку і вихованні. Сутність принципу полягає в тому, що соціально-педагогічна діяльність орієнтується, будується і реалізується з урахуванням індивідуальності об'єкта, його соціальної обумовленості і в його інтересах.
Реалізація вимог принципу особистісного, індивідуального підходу забезпечується урахуванням наступних рекомендацій:
-людину (групу) потрібно добре взнати перед початком роботи з ним (з нею). Цьому сприяє початкова (первинна) діагностика, прагнення соціального педагога найбільш повно зрозуміти індивідуальні особливості об'єкта. Особливу значення має особистий досвід фахівця, його здатність при першій зустрічі максимально оцінити своєрідність людини і будувати свою діяльність з ним на основі пізнаваною індивідуальності;
-передбачати особливості початкового етапу роботи з людиною, коли відбувається адаптація і його, і соціального педагога до процесу соціально-педагогічної діяльності та один до одного;
-враховувати стан об'єкта і динаміку його зміни в процесі роботи з ним. Вміти проявляти гнучкість у цій роботі з урахуванням мінливого стану об'єкта і потреб реалізаційної
діяльності;
- прагнути створювати найбільш В«комфортніВ» умови для людини в процесі соціально-педагогічної роботи з ним.
Принцип гуманізму. Слово В«гуманізмВ», В«гуманністьВ» (від лат. Humanus - людяний) означає систему поглядів, які визнають цінність людини як особистості, його право на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров'я. Цей принцип у соціальній педагогіці означає пріоритет соціального значення людини, створення умов для захисту його прав, розвитку і виховання, надання йому допомоги у самовизначенні, інтеграції в суспільство.
Основні вимоги принципу:
-розвиток і виховання спрямовується в інтересах людини і повинно сприяти його самовдосконалення;
-виховання повинно ставити людину в певні умови, які найбільше відповідають його індивідуальним можливостям і не допускають саморуйнування особистості;
-гуманізм не повинен підмінятися гіперопікою, вседозволеністю;
-в процесі взаємодії з дитиною треба забезпечити визнання його права бути самим собою, поважати його особисту гідність.
Особливі вимоги пред'являються при взаємод...
