План
1.Вклад в розвиток педагогіки А. С. Макаренка
1.1. Життя і педагогічна діяльність
1.2. Основні положення педагогічної теорії
2. Форми організації навчання
2.1. Поняття про форми організації та підстави їх
класифікації
2.2. Форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці
2.3. Урок - основна форма організації навчання в сучасній
школі
3. Переконання як найважливіший метод виховання
4. План позакласного заходи В«Тато, мама, я - спортивна сім'я
5. Список літератури
1. Внесок у розвиток педагогіки А. С. Макаренка
1.1. Життя і педагогічна діяльність
Найяскравішою особистістю в радянській педагогіці став Антон Семенович Макаренко - вихователь, вчений, письменник.
Антон Семенович Макаренко (1888-1939) народився 13 березня в м. Білопілля Харківської губернії в сім'ї майстра малярського цеху залізничних майстерень.
Закінчив міське училище в м. Кременчуці, а потім однорічні педагогічні курси і в 1905 р. в 17 років став учителем двокласного залізничного училища в м. Крюкові. Вже з перших років свого учительській діяльності А.С. Макаренко прагнув розширити поле своєї педагогічної роботи. Крім уроків, у школі проводилася різноманітна позаурочна культурна робота, влаштовувалися свята із запрошенням на них батьків, екскурсії та походи учнів - усього цього тоді не було в школах. Ініціатива, сила волі, наполегливість яскраво виявлялися у творчій роботі Макаренко з найперших років його педагогічної практики.
У 1914 р., маючи вже значний учительський досвід, Макаренко поступає вчитися в Полтавський учительський інститут і в 1917 р. закінчує його із золотою медаллю.
У 1917/18 навчальному році Макаренко стає завідувачем вищим початковим училищем. А незабаром сталася подія, яка докорінно змінних всю його життя. У 1920 р. Макаренко прийняв пропозицію очолити колонію для безпритульних і малолітніх правопорушників, що розташовувалася під Полтавою. В перший час крім Макаренко в колонії були ще два педагога і завгосп. Цей період педагогічної діяльності описаний самим Макаренко в В«Педагогічної поемі В». Перші місяці для Макаренка і його товаришів були не тільки часом відчаю і безсилля, але й місяцями пошуків істини в педагогічній літературі. Результатом цього читання стало переконання Макаренко, що прийнятною теорії немає і що потрібно витягти її з усієї суми реально відбувалися подій.
Незабаром з'явилося поповнення - нові педагоги і вихованці, але залишалася В«запаморочлива бідністьВ», однаково бідні були всі - вихователі та вихованці.
Перші паростки В«хорошого колективного тону В»дали не стільки моральні повчання, скільки спільна робота, цікаве і справжнє діло. Випадково виявлене А.С. Макаренко неподалік від колонії кинуте хазяями (трепку) маєток влада дозволила передати колонії. Тут були хоча і розграбовані, але хороші приміщення, господарські будівлі, великий сільськогосподарський ділянку. Отримавши невеликі гроші на ремонт маєтки, всі взялися за справу: запрацювала столярна майстерня і кузня, колонія навіть почала заробляти гроші на послугах селянам. Поступово все - вихованці і вихователі - включилися в сільськогосподарські роботи.
У перші роки прийшло багато організаційних знахідок, в тому числі загони і командири. Словом В«загінВ» вирішили називати своє об'єднання самі перші колоністи, це йшло від романтики недавньої партизанської війни, коли вона велася загонами. Макаренко не став заперечувати і переконувати колоністів. А на чолі загону за спільною домовленістю повинен стояти командир - як у Червоній Армії. На початку склався один загін, але інші колоністи теж побажали об'єднатися. А далі розгортання загонів пішло дуже швидко.
В«Система загонів остаточно виробилася до весни. Загони укладали в собі ідею розподілу колоністів по майстернях. Я пам'ятаю, що шевці завжди носили номер перший, ковалі - шостий, конюхи - другий, Свинарі - десяти ... Командири призначалися мною, але до весни все частіше я став збирати нарада командирів, якому скоро хлопці привласнили нове і більш красиве назву В«рада командирівВ». Я швидко звик нічого важливого не робити без ради командирів В» 1 .
Найважливіший винахід колективу за всі роки роботи відбулося навесні 1923 р. - створення зведених загонів, об'єднань, що складаються не більше ніж на тиждень. Зведений загін був викликаний до життя тим, що 70 десятин землі (взагалі все сільське господарство) вимагали робочих рук. Колоністи ж полягали в постійних загонах при майстерень і не хотіли поривати з ними; адже майстерні - це кваліфікація. В такому зведеному загоні могли бути від 2 до 20 чоловік з різних постійних об'єднань, робота була пов'язана із зміною місця і її характеру; на тиждень радою командирів призначався командир зведеного загону. З'явилася ціла сітка, в ній було розписано, де і коли працює такий загін: третій В«ОВ» - на городі з 8 ранку до 4 дня, третій В«СВ» - в саду, В«РВ» - на ремонті, В«ПВ» - в парниках і т.п. Командиром такого загону міг бути будь колоніст, а так як командування вимагало великої відповідальності, турботи, воно навчило більшість колоністів виконувати організаторські функції.
Читаючи довгими осінніми вечорами разом із Макаренком книги А.М. Горького, колоністи були вражені схожістю своїх доль з долею письменника. Написали йому лист, на який тут же отримали відповідь і зав'язалася листування. За клопотанням колонії їй було присвоєно ім'я Горького і вона стала називатися так: В«Трудова колонія ім. А.М. Горького В».
Через 3 роки після свого утворення колонія була визнана Нар-компросом України зразковим виховним закладом, в якому була чітко налагоджена життя і сільськогосподарське виробництво. Здавалося б, все влаштувалося добре. Але, як пише Макаренко: « повний зріст постало перед моїми очима якийсь грізний криза ... Я уявив собі силу колективу колоністів і раптом зрозумів, у чому справа ... Вся справа в зупинці. Не може бути допущена зупинка в колективі ... ми майже два роки стоїмо на місці: ті ж поля, ті ж квітники, та ж столярна і той же щорічний праця В» 2 .
І в цей час Наркомпрос запропонував переїзд в Куряж - абсолютно запущену дитячу колонію; рада командирів, порадившись, вирішив рятувати Курязькій колонії; загальні збори колоністів постановило: просити Наркомпрос передати горьковцам Куряж. Там знаходилися 280 вихованців, а горьковцев було 120.
У дуже короткі терміни (менше ніж за рік) колишні вихованці Куряжської колонії влилися в колектив колонії ім. Горького, змінилися як вони, так і вся обстановка: було відремонтовано старі приміщення, побудовані нові, налагоджено господарство, запрацювала школа. Куряж був В«завойованийВ».
1 Макаренко А.С. Собр. Соч. Т. 1. с.200
2 Макаренко А.С. Собр. Соч. Т. 1. с.380
У колонії В«різними правдами і неправдамиВ» організували деревообделочного майстерню, уклали договори, відкрили в банку поточний рахунок. Робили вулика, меблі, ящики та ін
Почали намічати нові плани: відкриття власного робітфаку, нового корпусу машинного відділення.
Старші вихованці колонії відправлялися в місто на робітфак, але продовжували приймати саме діяльну участь в житті колонії: проводили тут канікули, включалися в роботу, виступали вихователями молодших. Це були вірні і кращі прихильники та помічники Макаренко.
У колонії велася і велика культурна робота: було організовано оркестр, традиційними стали кінопокази. Часто приїздили гості: студенти вузів, робочі екскурсії, педагоги, журналісти, іноземні гості.
У пресі з'явилися статті про життя колонії; про неї з великою теплотою писав і Горький.
Напруженою, заповненої до країв...
