Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Департамент освіти Вологодської області
Державна освітня установа
середньої професійної освіти
"Тотемського педагогічний коледж"
Курсова робота
спеціальність 050709 Викладання в початкових класах
ЗАГАДКИ, прислів'я, приказки ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МОВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ
Тотьма 2008
Зміст
Введення
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку промови учнів
1.1 Сутність понять "мова", "розвиток мовлення"
1.2 Особливості мовного розвитку дітей молодшого шкільного віку
1.3 Психофізіологічні основи розвитку мови
1.4 Вплив загадок, прислів'їв, приказок на розвиток мовлення молодших школярів
1.5 Аналіз підручників "Російська мова" Рамзаевой Т.Г., система "Класична початкова школа"
Розділ 2. Встановлення ролі загадок, прислів'їв, приказок у розвитку мовлення молодших школярів
2.1 Планування дослідження
2.2 Результати дослідження
Висновок
Бібліографія
Додатка
Введення
В кінці ХХ століття в наше життя початку вливатися величезна лавина запозичених термінів з іноземних мов, що загрожує мові, а значить і культурі. Тому розвиток мовлення дітей молодшого шкільного віку засобами малих форм фольклору на сьогоднішній день має особливу значимість.
Народ дбайливо супроводжував поетичним словом кожен етап життя дитини, всі сторони його розвитку. Це ціла система традиційних правил, принципів, за допомогою яких виховується дитина в родині. Стрижнем цієї системи було і залишається усне народне слово, передане із століття в століття, з родини в родину.
Психологи і методисти відзначають, що дитина засвоює рідну мову, перш за все, наслідуючи розмовній мові оточуючих (Б.Д. Ельконін, Р.Е. Левіна, А.П. Усова та ін.) Дитина велику частину свого часу проводить за комп'ютером, ніж в живому оточенні. Внаслідок цього, твори народної творчості (загадки, прислів'я, приказки, колискові пісні, потішки) практично не використовуються в молодшому віці, не кажучи вже про дітей шести-семи років.
К.Д. Ушинським було відмічено, що в сім'ях знають усі менше обрядів, забувають пісні, загадки, прислів'я, приказки. У наші дні це стає все актуальнішою. ​​
Педагоги використовують загадки, прислів'я та приказки на заняттях з розвитку мовлення з дітьми. Тому у педагогів виникає потреба в розробці методики з розвитку мовлення дітей молодшого шкільного віку засобами малих форм фольклору. Цей процес повинен відбуватися не тільки на спеціально організованих заняттях, але і в повсякденному житті школи. Для вирішення даної задачі важливо, щоб педагоги шкільної освіти були зацікавлені, а діти були активними суб'єктами цього процесу (виявляли цікавість, самостійність в отриманні додаткових занять).
Загальнотеоретичні питання розвитку мовлення дітей молодшого шкільного віку в працях Д.Б. Ельконіна, Л.С. Вигодський та ін
Як наслідок, педагоги шкільної освіти змушені шукати окремі способи розвитку мовлення, за допомогою малих форм фольклору, не орієнтуючись на чіткі теоретичні і методичні положення. І так, виникає протиріччя між потенційними можливостями малих форм фольклору в мовленнєвому розвитку молодших школярів і недостатньою забезпеченістю педагогів дошкільної освіти методиками розвитку мовлення дітей засобами малих форм фольклору.
Виділене протиріччя вказує на гіпотезу - якщо використовувати малі форми фольклору на уроках російської мови, то рівень розвитку мови підвищиться. Рішення даної проблеми становить мета дослідження: виявити оптимальні умови розвитку мовлення дітей молодшого шкільного віку засобами малих форм фольклору.
Об'єкт дослідження - процес мовленнєвого розвитку молодших школярів в середній загальноосвітній школі.
Предмет дослідження - процес мовленнєвого розвитку молодших школярів засобами малих форм фольклору.
Завдання:
проаналізувати наукову та методичну літературу;
розкрити поняття "мова", "Розвиток мовлення";
виявити особливості мовного розвитку молодших школярів.
Такий підхід до проблеми припускає використання наступних методів:
аналіз і синтез наукової літератури;
аналіз продуктів мовної діяльності молодших школярів;
спостереження;
експеримент.
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку промови учнів
1.1 Сутність понять "мова", "розвиток мовлення"
У тлумачному словнику Ожегова С.І. дається наступне визначення поняття "мова": "Мова - 1. Здатність говорити, говореніе.2. Різновид або стиль язика.3. Звучав звук.4. Розмова, беседа.5. Публічний виступ "[13, с.678].
Також, в словнику російської мови Ожегова С.І. дає визначення "розвиток": "Розвиток - процес переходу з одного стану в інший, більш досконале, перехід від старого якісного стану до нового якісного стану, від простого до складного, від нижчого до вищого "[15, с.835].
У словнику-довіднику за методиці викладання російської мови Львів М.Р. дає поняття "розвиток мовлення учнів ":" Розвиток мовлення учнів - процес оволодіння мовою: засобами мови (фонетикою, лексикою, граматикою, культурою мови, стилями) і механізмами мови - її сприйняття і вираження своїх думок. Процес мовного розвитку протікає в дошкільному та шкільному віці і у дорослого "[11, с. 190].
Мова - це один з видів спілкування, яке необхідно людям в їх спільної діяльності, у соціальній життя, в обміні інформацією, в пізнанні, освіті, вона збагачує людину духовно, служить предметом мистецтва. Промовою називають спілкування за допомогою мови - знакової системи, століттями відшліфованою і здатної передати будь-які відтінки сложнейшей думки. Допоміжні не вербальні засоби спілкування - жести, міміка, дотику (тактильні спілкування), умовчання. Термін мова має три значення:
мова як процес, як діяльність, наприклад: механізми мовлення; дитина починає говорити, він опановує мовою; мова ллється вільно;
мова як результат, як продукт мовленнєвої діяльності, синоніми - текст, наприклад: аналіз промови 6-річного дитини; зразки промови вищої культури;
мова як жанр усної, ораторського виступу: Повний текст промови депутата М.М. опублікований в газетах; блискуча промова, вимовлена ​​на суді адвокатом.
У мовному спілкуванні беруть участь як мінімум двоє: говорить або пише (відправник мовлення, комунікатор) і слухає або читає (адресат мовлення, перципиент) [9, с.357].
Мова внутрішня або мова зовнішня протиставляються одна одній наступним критеріям:
за призначенням, по цілям: зовнішня мова включає особистість у систему соціальної взаємодії, внутрішня - не тільки не виконує цієї ролі, але і надійно захищена від стороннього втручання, воно усвідомлюється тільки самим суб'єктом і піддається лише його контролю (внутрішня в своєму змісті, зрозуміло, пов'язана з громадською життям);
зовнішня мова кодована власними кодами, доступними іншим людям - акустичним, графічним, кодами телодвижений, інтонацією; код внутрішнього мовлення використовується поряд з тим ж мовою, що й у зовнішній промови (наприклад, російською), але зовнішнє її прояв приховано, не піддається сприйняттю інших людей.
Одна з головних ролей внутрішньої мови - це підготовка зовнішньої мови, усних і письмових висловлювань. У цій ролі вона - початковий етап майбутнього висловлювання, його внутрішнє програмування [10, с.3].
На відміну від поширеної в літературі узагальненої характеристики мови дітей по таким аспектам, як словниковий запас, граматичний лад і т.д., постараємося розглянути саме зв'язну мова учнів, при цьому з точки зору таких прита...
