Зміст
Вступ 2
1. Діалектика педагогічних теорій і практик в їх історичному
развітіі_ 3
1.1 Діалектика виховання як особливої вЂ‹вЂ‹форми людської діяльності. 3
1.2 Діалектика систем, процесів і методів виховання 4
1.3 Історична практика і теорії закритих громадських систем виховання 5
2. Принципи діалектичної системи виховання і освіти 7
Висновок 18
Список літератури_ 19
Введення
Діалектична педагогіка як наука про вдосконалення індивіда є практичний результат діалектичного розвитку педагогічної думки, що має на меті пошуки досконалої системи виховання і освіти особистості. Нове тут тільки ДИАЛЕКТИКА, і вона в тому, щоб у виховно-освітньої діяльності свідомо застосувати принцип Діалектики. У кінцевому рахунку, Діалектика завжди була основою і сутністю людської діяльності, в тому числі - виховання, але виявляла себе як зовнішній результат, а не внутрішнє усвідомлення.
1. Діалектика педагогічних теорій і практик в їх історичному розвитку
1.1 Діалектика виховання як особливої вЂ‹вЂ‹форми людської діяльності
З метою систематизації викладу погодимося з відомою періодизацією історії розвитку людського суспільства: первісна громада (матріархат, патріархат) - рабовласницьке суспільство - феодальне суспільство - індустріальне суспільство (капіталізм, соціалізм).
В первісній общині не була виділена окремо виховна діяльність, діти переймали звичаї, традиції, віру, досвід і знання від дорослих у процесі життєдіяльності громади шляхом спостереження, спілкування та особистої участі. Таким чином, саме життя було природним вихователем дитини, і, головне, ця життя і далі не виходила за рамки життєдіяльності громади. Образно кажучи, громада періоду матріархату була В«великою родиноюВ». У цьому процесі природного виховання діти отримували все необхідне для продовження своєї дорослому житті в громаді.
В умовах все зростаючої диференціації життєдіяльності суспільства, при переході до патріархального роду, принцип В«виховання життямВ» не міг повністю забезпечити належного виховання в умовах, образно кажучи, В«малої сім'їВ».
Остаточне відділення виховної діяльності від загальнолюдської діяльності відбулося в умовах рабовласницького суспільства, у зв'язку з подальшим обмеженням принципу виховання життям в рамках переходу від В«малої сім'їВ» до моногамної родині. Все більше розшарування, диференціація людської діяльності, поява зачатків наук викликали нагальну необхідність доповнити сімейне виховання, засноване на принципі В«виховання життямВ», спеціальної підготовкою, заснованої на принципі В«цілеспрямованого вихованняВ», до практичної життя в суспільстві.
1.2 Діалектика систем, процесів і методів виховання
Діалектика систем виховання в достатній мірі виявляє себе по чотирьох лініях розвитку діалектичних протилежностей: суспільна система виховання - сімейна система виховання, єдина система виховання - розрізнена система виховання, система окремого (станового) виховання - система загального виховання, приватна (громадська) система виховання - державна система виховання.
Громадська система виховання склалася як особлива форма людської діяльності на основі принципу цілеспрямованого виховання. Сімейна система виховання склалася після утворення моногамної сім'ї, яка сприйняла від громади В«великий сім'ї В»принцип виховання життям.
Таким чином, в основі діалектичного протиріччя між суспільною та сімейної системами виховання по суті було і залишається протиріччя між принципом цілеспрямованого виховання і принципом виховання життям, протиріччя, яке в процесі історичного розвитку вирішувалося по-різному.
Діалектика вирішення суперечності між єдиною системою виховання і розрізненої системою виховання, а також між системою окремого і системою загального виховання в історичному розвитку йшла на користь створення єдиної системи загального виховання.
Діалектика вирішення протиріччя між приватною (суспільної) і державної системами виховання йде шляхом надання індивіду свободи та економічної можливості для вибору між приватною (суспільної) або державної системами виховання.
В практиці і теорії процесу виховання діалектика проявляє себе в протиріччі між загальним і спеціальним освітою, спільним і роздільним, одновікових - Різновікових, плановим - вільним і т.п. У процесі історичного розвитку мало місце переважання різних сторін зазначених суперечностей, проте до вирішення цих протиріч справа не дійшла, оскільки ці протиріччя свідомо можуть бути дозволені тільки на основі Діалектики [1].
Деякі з них допомагають вирішити відповідні методики виховання, але і тут існують свої лінії протиріч: між предметно-системної та комплексно-тематичної, між класно-урочної та вільно-індивідуальної системами, багатопредметні і малопредметнимі, з домашніми завданнями - без домашніх завдань, з іспитами (тести) - без екзаменів (тестів), свобода - дисципліна, пасивний учень - активний учень, наочне - словесно-лекційне, з покараннями - без покарань, з відмітками - без відміток і тому подібними методиками, які педагоги намагалися вирішити в теорії і на практиці.
1.3 Історична практика і теорії закритих громадських систем виховання
Історія закритих громадських систем виховання являє собою не що інше, як спробу діалектичного розвитку антитеза (виховання як особливої вЂ‹вЂ‹форми людської діяльності) відокремлено від тези (загальнолюдської діяльності). Але, як відомо, в силу Діалектики обособившаяся протилежність вже як Ціле розпадається на 'свої внутрішні протилежності, однією з яких буде та, від якої перша протилежність відокремилася як ЦІЛЕ.
Сучасне російське суспільство починає повертатися до розуміння високих педагогічних можливостей закритих систем виховання, чому сприяє розвиток приватної ініціативи в справі виховання та застосування західного досвіду в створенні дитячих будинків сімейного типу.
Таким чином, розгляд історії розвитку закритих громадських систем виховання переконує, що це розвиток в кінцевому рахунку йшло під впливом Діалектики, а також у тому, що ці закриті системи мають два шляхи свого вдосконалення: або шляхом досягнення діалектичного ЄДНОСТІ внутрішніх протиріч, або шляхом досягнення діалектичного СИНТЕЗУ (єдності) закритої системи виховання як антитези з загальнолюдської діяльністю як тези. Історія дала нам приклади теоретичного та практичного використання обох шляхів вдосконалення систем виховання [2].
2. Принципи діалектичної системи виховання і освіти
Основоположним принципом діалектичної системи виховання і освіти Особистості є принцип діалектичного монізму. Суть цього принципу докладно розкрита в попередньому розділі і першій частині цієї глави концепції. При практичному застосуванні цього принципу в зазначеній системі виховання та освіти необхідно керуватися не здоровим глуздом, а вищим Розумом, тобто Діалектикою як Абсолютом. Цим же принципом повинні перевірятися результати педагогічної практики, оскільки критерієм істини є Діалектика як єдність практики і самосвідомості.
З первісного принципу - діалектичного монізму - випливають два інших діалектично взаємозалежних принципу діалектичної системи виховання і освіти: принцип виховання життям і принцип цілеспрямованого виховання, діалектика яких докладно розкрита в попередньому розділі концепції.
Практична реалізація принципу виховання життям в діалектичній системі виховання та освіти з необхідністю припускає значну зміну буття, умов життя виховуваних в зв'язку з тим, що в ранньому віці індивіда буття визначає свідомість, а в діалектиці свідомості - в першу чергу його моральність. Оскільки необхідні для раннього виховання зміни буття в масштабі всього суспільства одночасно провести не можна, головним чином по суб'єктивно-психологічних причин, остільки в...
