Зміст
Введення
Глава 1. Гра у розвитку розумових здібностей дітей.
1.1. Особливості розумового виховання молодшого школяра
1.2. Дидактична гра як засіб розумового розвитку.
1.3. Характеристика дидактичних ігор.
Глава 2. Методика проведення дидактичних ігор.
2.1. Ігрова діяльність на уроках математики
2.2. Мова - канал розвитку інтелекту
Висновок
Література
Додаток
Введення
В Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи головне увага приділяється активізації методів і форм навчально-виховного процесу.
Мета роботи - показати, що дидактична гра є важливим засобом виховання розумової активності учнів.
Завдання роботи полягає в тому, щоб показати місце дидактичних ігор в учбово-виховному процесі; допомогти вчителеві методично правильно використовувати ігрові прийоми навчання школярів, зробити навчання доступним, цікавим; розкрити роль гри як засобу виховання, навчання і розвитку, визначити її місце в навчальному процесі, розглянути залежність системи ігор від характеру пізнавальної діяльності учнів, від засобів наочності і форми їх проведення.
В роботі розкривається роль гри у розумовому вихованні дітей, наголошується, що в ній відбуваються В«найголовніші зміни в психіці дитини ... розви-вають психічні процеси, підготовляють перехід дитини до нового, вищого ступеня його розвитку В»(2,23). Ось чому однією з найбільш важливих завдань є розробка і практичне освоєння в роботі прийомів формування гри, розвитку в ній пізнавальної та творчої активності дітей.
Виховно-освітня робота з дітьми молодшого шкільного віку здійснюється в різних видах діяльності - Ігрової, навчальної, трудової. Для забезпечення емоційного благополуччя дітей цього віку необхідно, щоб їм була надана широка можливість для ігор та самостійної діяльності
Нові завдання початкової школи, зміна її навчальних програм припускають облік можливостей і особливостей правильного з'єднання гри і навчання.
Найбільші можливості для ігрової діяльності закладені в позакласній роботі, в роботі груп продовженого дня, де діти можуть вибирати ігри та заняття за інтересами. Головне завдання, яке вирішується при цьому в спільну діяльність, - надати можливість дітям для колективних переживань, створити у них радісний настрій.
За останні роки накопичений великий експериментальний і теоретичний матеріал з питань організації життя і діяльності дітей в умовах де провідне місце відводиться використання ігрових прийомів на уроках і власне грі як формі організації дитячого життя. Тому тема даної роботи була і залишається актуальною на сьогоднішній день.
Глава 1. Гра в розвиток розумових здібностей дітей.
1.1. Особливості розумового виховання молодшого школяра
Розумовий виховання - педагогічна діяльність, спрямована на розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, розумових сил, мислення. Воно здійснюється в тісній єдності з формуванням світогляду.
Інтелектуальна культура включає в себе комплекс знань і умінь в області розумової праці: вміння визначати цілі пізнавальної діяльності, планувати її, виконувати пізнавальні операції різними способами, працювати з джерелами. Фор-мування розумової культури є частиною завдань по розумовому розвитку дітей, яке розуміється як процес дозрівання і зміни розумових сил під впливом біологічних і соціальних факторів. Розумові сили (розум) - сукупність індивідуальних здібностей до накопичення знань, здійсненню розумових операцій. Властивості розуму - швидкість, ясність, критичність, глибина, гнучкість, широта, креативність. (6.стр.56)
У природі розуму і його розвиток багато складного і незрозумілого. Педагогові треба знати, що є дві точки зору на природу розумового розвитку. Згідно з однією, інтелект, розумові здібності дано від народження в особливих психологічних структурах, забезпечують сприйняття і переробку інформації. З ростом людини здатності генетично набирають чинності, проявляються (гештальт-психологія, генетична психологія Ж. Піаже).
Згідно інший, розумові сили на генетичній основі розвиваються прижиттєво під впливом зовнішнього середовища. Для їх розвитку потрібна спеціальна діяльність - навчання (Л.С. Виготський). У відповідності з цим у вітчизняній педагогіці розроблялася система розумового виховання, завдання якої: формування знань як умови розумового зростання, оволодіння розумовими операціями, інтелектуальними вміннями, формування наукового світогляду. Основні розумові операції - це аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення. До інтелектуальних вмінням відносять загальні навчальні вміння - читати, писати, рахувати, викладати свої думки - і спеціальні уміння: читати карти, креслення і т.п. До загальних інтелектуальним вмінням відносять також навички самостійної роботи, культуру розумової праці.
Шляхи вирішення задач УВ - це навчання і позакласна робота з учнями. Проблему розумового розвитку в процесі навчання розробляли у нас Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, П.Я. Гальперін та ін Опорою служили висновки Л. Виготського про те, що навчання повинно орієнтуватися не на досягнутий рівень розвитку, а на В«зону найближчого розвиткуВ»: пред'являти учням завдання, які вони можуть виконати при навчальної допомоги дорослих. Відповідно до цього підходу, розумовий розвиток забезпечується, крім змісту навчання і виховання, підбором завдань дослідницького характеру, на встановлення причинно-наслідкових зв'язків, на порівняння і ін
Під позакласній роботі є такі форми розумового виховання: науково-популярні лекції, семінари, конференції учнів, зустрічі з фахівцями, виставки, організація предметних тижнів, ігри, конкурси, олімпіади. Учитель і дослідник І. П. Волков для розвитку розуму і інших здібностей створив кімнату творчості учнів, де вони можуть пробувати себе в різних заняттях. (5, стр34)
Розвиток інтелекту взаємопов'язане з мотиваційною сферою особистості: потребами, мотивами, ін-інтересами. Засоби їх формування такі: зміст навчального та позаурочного матеріалу, методи його подачі і організації розумової діяльності, створення позитивних емоцій у діяльності дітей.
Показники розумової вихованості: наявність знань з основ наук, володіння розумовими операціями і інтелектуальними вміннями, наявність наукового світогляду.
1.2. Дидактична гра як засіб розумового розвитку.
Дидактична гра є ігровою формою навчання, в якій одночасно діють два початку: навчальний, пізнавальне та ігрове, цікаве. Це обумовлено потребою пом'якшення переходу від однієї провідної діяльності до іншої, а також тим, що в процесі гри діти легше засвоюють знання, отримують уявлення про навколишнього життя. На відміну від навчальних занять, в дидактичній грі навчальні, пізнавальні завдання ставляться не прямо, коли педагог пояснює, вчить, а побічно - учні опановують знаннями, граючи. Навчальна задача в таких іграх як би замаскована на першому плані для граючого, мотивом її виконання стає природне прагнення дитини грати, виконувати певні ігрові дії.
Дидактичні гри дуже складні для керівництва. Щоб дидактична гра не перетворилася в навчальне заняття, в ній повинні бути присутні такі структурні елементи: навчальна задача, ігрова дія чи ігровий елемент і правила гри. Іноді виділяють ще зміст гри та її закінчення (закінчення).
Відбір пізнавальних завдань для дидактичних ігор здійснюється відповідно до розділами програми навчання і виховання, з урахуванням вікових особливостей дітей. Формами реалізації ігрової дії можуть виступати: 1) різноманітні ігрові маніпуляції з предметами і іграшками - підбір, складання та розкладання їх, нанизування, прокатування; 2) В«зачинВ», який створює у дітей ігрове настрій (вик...
