Зміст
Введення
1. Теоретичний огляд
1.1 Формування ініціативної особистості дитини
1.2 Розвиток пізнавальної активності в ігровій діяльності
1.3 Психолого-педагогічний аналіз розвитку сюжетно - рольової гри дітей раннього віку
2. Експериментальна частина
2.1 Констатуючий експеримент
2.2 Формуючий експеримент
2.3 Контрольний експеримент
Висновки
Список літератури
Введення
Формування ініціативи як риси особистості є однією з важливих проблем у теорії вихованні та навчання. Так В.В. Зіньківський в своїй книзі "Психологія дитинства" (14) пише про те, що загальна задача виховання може бути сформульована, як сприяння розвитку активності в дитині. Зрілий чоловік повинен бути, перш за все, активним, повинен бути діяльним.
Ініціатива розглядається нами як один з основних компонентів розвитку активної особистості дитини.
У дослідженнях Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, М.І. Лісіна, Н.А. Менчинской, А.В. Петровського (3, 19, 21) показано розвиток особистості з перших років життя. Л.І. Божович досліджувала етапи формування особистості і стверджує, що провідним фактором у формуванні особистості дитини є задоволення ... до пізнання, потреби в змістовному спілкуванні з дорослими і дітьми. Б.Г. Ананьєв розглядав питання становлення особистості і підкреслював, що це довгий і багатофазний процес ранньої соціалізації індивіда, найбільш інтенсивно протікає в двох трирічному віці.
Н.А. Менчинська розглядає психологічні проблеми активності особистості в навчанні, де велике значення відводиться постановці перед учнями завдань проблемного типу, що вимагають від них самостійного пошуку способу розв'язання проблеми. Активно формується особистість проявляє себе в самостійній діяльності (предметної, ігрової, трудової і т.п.).
Самостійність - складна риса характеру людини. Вона стосується всіх сторін його життя і діяльності, де ініціатива відіграє одну з найбільш важливих ролей у формуванні повноцінної особистості.
Дослідники (Н.М. Аксаріна, Г.Н. Годіна, З.В. Єлісєєва, Т.М. Ляміна) показали, що дитина, опанувавши вмінням діяти самостійно, сам задовольняє свою потребу в активності. Збагачення зорових і слухових вражень за умови активності і самостійності сприйняття формує інтерес малюка до іграшки, створює передумови для вдосконалення предметних та ігрових дій, сприяє стабілізації поведінки, сприятливо впливає на розвиток емоцій. Перші спроби виконати самостійно те чи інше предметне дію стає фундаментом розвитку вольової сфери. Своєчасне розвиток у дитини самостійності полегшує адаптацію до дошкільного установі, формує вольові зусилля, що в подальшому сприяє успішному навчанню в школі.
Розумовий розвиток дитини формується в процесі його діяльності (О.М. Леонтьєв, В.А. Запорожець, С.Л. Новосьолова, Д.Б. Ельконін). Особлива роль належить самостійній ігровій діяльності, яка відрізняється від заняття тим, що виникає з ініціативи самої дитини, а, отже, йому цікава і може бути особливо продуктивною. Отже, в ігрової діяльності формуються всі психічні процеси, відбувається становлення різних форм довільної поведінки, а також розвивається пізнавальна активність. Питаннями розвитку пізнавальної активності займаються багато дослідники, такі як Д.Б. Богоявленська, Н.А. Менчинська, В.Д. Небиліцін, М.М. Подьяков та інші. Вони вважають, що для формування пізнавальної активності необхідно підбирати такі методи керівництва грою, які не пригнічують ініціативу дітей. Для вихователя організація самостійної ігрової діяльності дітей є одним з найбільш складних ділянок роботи, так як, з одного боку, він повинен не придушувати ініціативи дитини, вміло направляти його гру, з іншого - навчити його грати самостійно, проявляючи ініціативу в грі.
Дослідженнями питання керівництва ігровою діяльністю займалися Н.М. Аксаріна, Р.І. Жуковська, А.П. Усова, Н.Я. Михайленко, Н.А. Короткова, Є.В. Зворигіна, К.Л. Печора та інші.
Аналіз публікацій за останні роки показав, що дана проблема є досить актуальною. Так, дослідження Ю.Ф. Полякова, К.В. Солоед (27) опубліковані в статті "Розвиток ініціативності у дітей першого року життя в умовах материнської депривації ", говорять про проблеми зниження пізнавальної ініціативи. Так відставання в формуванні навичок спілкування, недорозвиненні функцій сімволообразованія і як наслідок, знаменником даних порушень є зниження пізнавальної ініціативи в діях дитини, спрямованих на пізнання предметного і соціального світу, особливо у дітей з будинків дитини. Потреби соціальної середовища, ставлять перед нами завдання виховання активної особистості зробили цю проблему актуальною.
На сучасному етапі аналіз практики показує, що в дошкільному закладі відводиться дуже мало часу ігрової діяльності, погано організована ігрова середу в групах. Що підтверджує стаття "Сучасний дошкільник: особливості ігрової діяльності ". Автор статті доктор психологічних наук Є. Смирнова (30) пише про те, що сучасні дошкільнята не вміють організувати свою діяльність, наповнити її змістом. У більшості не розвинене уяву, вони творчо безініціативні, не вміють самостійно мислити. Причиною цього вона вважає завантаженість дітей заняттями в дитячому саду, а у вільний час гра дітей виглядає як метушня, бійка, штовханина. Тому вихователі заповнюють вільне час спокійними настільними іграми. Керівництво грою частіше носить навчальний характер, пов'язаний з ускладненням діяльності. Що підтверджується в дослідній роботі "Зовнішнє середовище і психічний розвиток дитини" Р.В. Тонкова-Ямпільської, Е. Шмідт-Кольмер, Е. Хабінаковой (5). Тому для формування ініціативи у дітей такі дослідники, як Є.В. Зворигіна, К.Л. Печора (13,25) пропонують більше використовувати непрямі методи керівництва, наприклад, такий як метод проблемних ситуацій. Такий метод є особливо ефективним, так як сприяє розвитку розумових процесів, пізнавальної активності під час гри.
Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що в дошкільній педагогіці велика увага приділяється формуванню активної особистості, впливу ігрової діяльності на всебічний розвиток дитини, розробкам методів керівництва ігровою діяльністю, а проблема формування ініціативи у дітей третього року життя в умовах гри ще вивчена недостатньо. Тому, метою нашого дослідження є, вивчення даної проблеми і підбір таких методів керівництва ігровою діяльністю, які сприяють формуванню ініціативи у дітей третього року життя.
В основу дослідження покладена наступна гіпотеза про те, що сформувати ініціативу у дітей третього року життя можливо, при виконанні таких умов:
вся робота з дітьми повинна бути спрямована на формування ініціативної особистості, особливо в провідному вигляді діяльності грі;
основним методом керівництва грою для формування ініціативи, є метод проблемних ситуацій;
виявлення помилок в керівництві грою у вихователів та їх корекція.
У відповідності з метою були намічені наступні завдання:
Вивчити психолого-педагогічну літературу по даному питанню.
Дослідити рівень ініціативності в грі у дітей третього року життя в умовах дошкільного установи.
Формувати інтелектуальну активність у грі.
Простежити взаємозв'язок між інтелектуальної активністю і рівнем нервово-психічного розвитку, а також вплив цих параметрів на адаптацію дітей до дошкільної установи.
Методи дослідження:
теоретичний аналіз;
анкетування батьків, вихователів;
діагностика рівня нервово-психічного розвитку;
хронометраж гри на початку експерименту і в кінці;
проведення експерименту.
Експеримент проводився в дитячому садку № 23 міста Корольова Московської області. Його тривалість становила чотири місяці (з вересня по грудень). Дослідженням було ох...
