Міністерство освіти РФ
Державне Освітнє Установа
Середнього Професійної Освіти
Ростовської області
В«Донський педагогічний коледж В»
Азовський філія
ДИПЛОМНА РОБОТА
Зміст
Введення
Глава I. Теоретичні аспекти дитячої агресивності
1.1. Поняття дитячої агресивності.
1.2. Фактори і причини, що сприяють виникненню дитячої агресивності
1.3. Види і форми дитячої агресивності
Глава II. Профілактиці та корекція дитячої агресивності
2.1. Моделі російських і зарубіжних соціальних служб в роботі з агресивними дітьми
2.2. Діагностика агресивності у дітей молодшого шкільного віку
2.3. Корекційно-розвивальна програма роботи з дітьми молодшого шкільного віку, схильними до прояву агресивності
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Сучасний світ динамічний, швидкий, нестабільний і, разом з тим, дуже озлоблений.
Суспільство постійно диктує ціннісні орієнтири та якісні характеристики, якими повинен бути наділений представник соціуму. Швидко розвивається соціальна реальність, змушує людину бути енергійним, мобільним, цілеспрямованим і напористим. Ці якості, в кінцевому підсумку, можуть зробити індивіда жорстоким і агресивним.
Інформаційні агентства все частіше розповідають нам про випадки жорстокості людей по відношенню один до одного. Статті та сюжети про проблему агресивності та жорстокості, носять страхітливий характер, засвідчуючи про аморальність, інтолерантності, озлобленості деяких представників сучасного суспільства.
Ця проблема носить глобальний характер і активно обговорюється в світовій пресі, на інтернет форумах, телевізі
йних передачах, де підкреслюється, що агресивність і жорстокість молодшає.
Досить часто громадськістю порушуються питання, що стосуються випадків дитячої жорстокості не тільки по відношенню до тварин, але і до однолітків. Подібні випадки жахають вибором способів знущання у відношенні дітей один одному.
Таке поведінка призводить до того, що діти перестають адекватно спілкуватися й взаємодіяти з оточуючими людьми, втрачають зв'язок із соціальною дійсністю і, як наслідок, користуються небажаними формами соціалізації.
Таким чином, агресивність у дитячому віці, порушує процес сприятливої соціалізації, тому профілактика агресивності в молодшому шкільному віці є актуальною і вимагає особливої вЂ‹вЂ‹уваги.
Мета ВКР: вивчення особливостей дитячої агресивності та способів її профілактики.
Предмет: виявлення специфіки роботи соціального педагога з профілактики агресивного поведінки серед дітей.
Об'єкт: явище агресивності в дитячому середовищі.
Гіпотеза: ми припустили, що своєчасна профілактична робота соціального педагога з дитячою агресією, сприятиме мінімізації прояву агресивного поведінки, що, в свою чергу, сприятливо вплине на подальшу соціалізацію дітей, схильних до агресивності.
Завдання:
1. Вивчення передового і класичного досвіду по вивченню проблеми дитячої агресивності, а так само знайомство з сучасними науковими думками і позиціями, що стосуються агресивної поведінки серед дітей та напрямків її профілактики в соціальній педагогіці;
2. Аналіз поняття В«агресивністьВ» як соціально-педагогічного явища;
3. Розгляд різних поглядів на причини формування дитячої агресивності, а так само вивчення факторів, що сприяють виникненню агресивних проявів у дітей;
4. Аналіз діагностичних заходів з проблеми дитячої агресивності, проведених в рамках дослідно - педагогічної діяльності з проблеми випускний кваліфікаційної роботи;
5. Розробка корекційно-розвиваючої профілактичної програми, спрямованої на зменшення агресивних проявів.
ГЛАВА I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДИТЯЧОЇ Агресивні
1.1 Поняття дитячої агресивності
Проблема відхилення в поведінці - одна з центральних соціально-педагогічних проблем. Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається як результат социопатогенеза, що йдуть під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, а так само неорганізованих впливів на особистість дитини.
В Останнім часом особливо часто в соціально-педагогічному середовищі піднімаються питання, що стосуються агресії, агресивності і дитячої агресивності, і її негативного впливу на процес соціалізації підростаючого покоління.
В соціально-педагогічної та психологічної літературі, можна знайти велику кількість різних визначень поняття агресія, агресивності та дитячої агресивності. Ми вважаємо за доцільне докладно розглянути кожне з цих понять, щоб скласти найбільш повну картину про даному соціальному явищі.
А.В. Петровський, під агресією розуміє, індивідуальне або колективне поведінка, дія, спрямована на нанесення фізичного чи психологічного шкоди, збитку на знищення іншої людини або людей. Психолог, аналізуючи, дане явище зазначає, що поняття агресивність на відміну від агресії, є стійка риса особистості, що припускає готовність суб'єкта до агресивної поведінці. Таким чином, А.В. Петровський, вважає, що агресія - це соціальне явище, що носить діяльний характер, а агресивність - риса особистості.
Т. Вілсон вважає, що при характеристиці агресивності, необхідно враховувати, що цієї реакції притаманне негативно забарвлене неприйняття думки іншої людини, супроводжуюче фізичні впливом або загрозою з боку однієї особи, яке зменшує свободу іншої.
Л.С. Бендер розуміє під агресією активність особистості, прагнення до самоствердження. Думка Л.С. Бендера, істотно доповнює Б.М. Бім Бад, який вважає, що дане соціальне явище можна охарактеризувати як наполегливе прагнення людини, завдати шкоди різного роду окружающіх.В соціально-педагогічному напрямку агресію розглядає Л.В. Мардахаев, який описує її як поведінка, пов'язане з нанесенням фізичної або моральної травми іншій людині.
Узагальнюючи вищесказане, слід зазначити, що немає єдиного, вичерпного поняття агресивності, хоча багато авторів сходяться до того, що агресивність, являє собою особливий вид соціальної взаємодії, який характеризується різким неприйняттям однією особистістю думки іншої, з переважним застосуванням фізичної сили для задоволення власних потреб. Агресивна поведінка є специфічною формою поведінки, а так же способом вирішення соціальних проблем. Різні автори у своїх дослідженнях по - різному визначають поняття агресивності, термінологічний діапазон знаходиться в спектрі від розуміння явища як ворожої реакції людини для захисту власної думки до прагнення панувати над іншими людьми. У ході досліджень проведених Р. Морісом було встановлено, що рівень представленості в особистості агресивних якостей може визначатися двома факторами: домінуванням і дружелюбністю.
Дружелюбність
Агресивність
Підпорядкування
