Сажнева Вікторія
Тема:
В«Педагогічне майстерність викладача ВНЗ В»
Проблема формування педагогічної майстерності викладача вузу, типи викладачів
Найважливішим умовою вдосконалення навчального процесу є підвищення педагогічної майстерності викладача, який був і залишається стрижневим ланкою будь педагогічної системи. У проблемі формування майстерності викладача необхідно звернути на два моменти.
З одного боку, особливість педагогічної діяльності, пов'язаної зі специфікою її об'єкта, яким є людина (він же суб'єкт діяльності), постійна мінливість педагогічних ситуацій - все це не дозволяє педагогу спиратися на якусь одну, раз і назавжди засвоєну систему дій. З іншого боку, при розробці методологічних основ оптимізації навчального процесу виникає проблема співвідношення творчості педагога і певного алгоритму дій, які викладачеві треба постійно здійснювати. При всьому різноманітті педагогічних систем і працюючих в них педагогів є загальні закономірності їх функціонування. Виявлення цих закономірностей, формулювання їх у вигляді приписів алгоритмічного типу для певного класу педагогічних завдань, виявлення закономірностей в області навчання оперированию з цими приписами - завдання педагогіки.
Як справедливо стверджує Ю.К. Бабанський, існує діалектичний зв'язок між нормативом і творчістю в педагогічній праці, які аж ніяк не виключають один одного, а взаємно припускають, взаємно збагачують і, по суті, не можуть обходитися один без одного.
Проблема педагогічної майстерності займає чільне місце в дослідженнях радянських і зарубіжних вчених. У буржуазній педагогіці можна зустріти чимало робіт, присвячених ефективності діяльності викладача. Однак їх аналіз не дозволяє говорити про справді наукової розробленості проблеми. Великий внесок у розробку проблеми педагогічної діяльності та майстерності викладачів внесли дослідження, виконані під
керівництвом Н.В. Кузьміної, які дозволили виділити ряд закономірностей педагогічної діяльності, визначити критерії ефективності діяльності викладача, уточнити і апробувати теоретичну модель педагогічної діяльності. В якості такої моделі виступає психологічна структура діяльності викладача, що представляє собою взаємозв'язок, систему та послідовність його дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей через рішення педагогічних завдань. У даній структурі знаходять відображення всі вміння, необхідні для вирішення педагогічних завдань, що виникають у процесі реалізації цілей педагогічної системи, які відповідають п'яти функціональним компонентам даної структури: гностичному, конструктивному, комунікативному й організаторському.
Гностична діяльність викладача насамперед пов'язана з його вмінням використовувати в своїй роботі знання методики навчання. Добре розуміння основних методологічних принципів і прийомів є тією основою, без якої немислимо навчання даному предмету. До таких принципів можна віднести наступні:
- принцип мовної спрямованості, згідно з яким усі знання, дії викладача та студентів спрямовані на розвиток мовлення учнів;
- облік специфіки різних видів мовленнєвої діяльності;
- необхідність комплексного навчання, що вимагає роботи над різними видами мовної діяльності;
- необхідність паралельного і взаємопов'язаного навчання різних видів мовної діяльності;
- свідомість формування вмінь і навичок;
- принцип наочність навчання;
- принцип активності навчання та ряд інших.
До числа важливих гностичних умінь викладача належить його вміння аналізувати проведене заняття. Як відзначає З.Ф. Ільченко, педагогічний аналіз, будучи формою прояву і вдосконалення педагогічного мислення, включає в себе три основні функції:
1) позитивно-теоретична - Співвіднесення дій педагога з вимогами педагогічної теорії, з'ясування умов, що забезпечують найбільш успішне протікання педагогічного процесу;
2) критичне усвідомлення причин труднощів і невдач, недоліків, які перешкодили досягти позитивного результату;
3) практично-дієва, дана функція полягає в побудові та вдосконаленні позитивних зразків, а також у перебудові прийомів і дій у відповідності з конкретними умовами.
Підвищення педагогічної майстерності викладача нерозривно пов'язане з вдосконаленням в його педагогічної діяльності. Згідно педагогічної закономірності циклічності, основними циклами розвитку педагога в процесі самостійної діяльності є: освоєння професії; її вдосконалення; твердження і перевірка системи роботи; подальше вдосконалення; узагальнення досвіду; передача досвіду; підведення підсумків. Як неважко помітити, вдосконалення у діяльності займає найважливіше місце в даних циклах. В першу чергу воно пов'язане з пошуком нового, з творчістю викладача. Зв'язок між творчою активністю педагога і його майстерністю підтверджується експериментально.
Проектувальні уміння педагога пов'язані з перспективним плануванням. Відомо, що такою роботою займаються далеко не всі педагоги, тим не менш володіння проектувальними вміннями необхідне всім викладачам. Невміння співвідносити завдання конкретних занять з кінцевими цілями програми, недостатньо чітке уявлення кінцевих результатів навчання веде до того, що викладач замикається на рішенні суто локальних завдань.
До числа провідних проектувальних умінь викладача належить вміння формулювати мети педагогічної діяльності. При визначенні цілей педагогічної діяльності викладач не повинен упускати з уваги "надзавдання" свого праці - формування всебічно розвиненої, висококваліфікованого фахівця народного господарства.
Виходячи з основний практичної мети навчання викладачповинен вміти визначити на весь строк навчання комплекс навичок і вмінь, який необхідно виробити у студентів у кожному з видів діяльності.
Складання календарних планів вимагає вміння робити психолого-педагогічний аналіз теми заняття. При розробці планів викладач повинен співвідносити план вивчення матеріалів на найближчому занятті з усім календарним планом, не випускаючи з виду кінцевих цілей навчання. Важливим проектувальним умінням при цьому виступає уміння передбачати труднощі в засвоєнні студентами матеріалу, що залежить головним чином від знання індивідуальних і вікових особливостей контингенту навчаних.
На відміну від проектувальних, конструктивні вміння пов'язані із плануванням роботи на майбутній занятті. Ці вміння знаходять відображення насамперед у поурочних планах викладача. Важливість постійної і ретельної підготовки до кожного уроку для викладача диктується практичним характером занять, які відрізняються підвищеним різноманіттям педагогічних ситуацій, а також різним рівнем підготовки і індивідуальними особливостями студентів різних груп. Остання обставина вимагає від педагога постійного переосмислення та корегування планів майбутніх занять; на відміну від викладачів, які читають лекційні курси, він не може орієнтуватися на так званого "середнього" студента; все це не дозволяє йому користуватися незмінним шаблоном протягом скільки-небудь тривалого періоду часу.
Виходячи з особливої вЂ‹вЂ‹ролі цілепокладання, провідним конструктивним умінням виступає уміння викладача точно ставити і чітко формулювати мету майбутнього заняття. Визначення мети заняття є елементом, організуючим всі інші моменти найближчого уроку. Від нього залежить відбір і планування матеріалу, структура і композиційна побудова заняття, діяльність студентів і самого викладача.
До комунікативних якостей педагога зазвичай відносять постановку голосу, міміку і пантомимику, управління емоціями, настроєм і т.д. До якостей бажаним зараховують артистичність, почуття гумору, товариськість. Сюди ж, безсумнівно, слід віднести і доброзичливість по відношенню до студентів. Добре відомо, що кінцевий рівень оволодіння мовою багато в чому залежить від уміння викладача створювати ...
