КУРСОВА РОБОТА
Особливості сприйняття художнього тексту молодшими школярами
Зміст
Введення
1. Проблема сприйняття художнього тексту
1.1 Первинне сприйняття тексту
1.2 Обдумування заголовка
1.3 Навіщо потрібен епіграф
1.4 Виділення головної думки
2. Рівні сприйняття художньої літератури молодшими школярами
2.1 Частковий рівень
2.2 Констатуючий рівень
2.3 Рівень персонажа (або аналітичний)
2.4 Рівень ідеї (або концептуальний)
3. Способи виявлення рівня літературного розвитку школярів
4. Констатуючий експеримент
4.1 Коло читання і потреба в читанні
4.1.1 Аналіз відповідей Соні К.
4.2 Виявлення якості читання і рівня ЛР
4.2.1 Питання до вірша Саші Чорного
4.2.2 Відповіді учениці 2 класу Соні К.
4.2.3 Аналіз якості читання
Висновок
Бібліографія
Введення
Література - особливий вид мистецтва, так як акт сприйняття образів, що стоять у центрі твору, являє собою складний процес.
Проблема сприйняття не може вирішуватися ізольовано від загальних завдань виховання і його відношення до дійсності і мистецтва, формування його особистості, світосприйняття, духовного світу.
Сприйняття художньої літератури має ряд особливостей, властивих сприйняття людиною навколишнього світу у всій його складності і, зокрема, сприйняття творів будь-якого виду мистецтва. Це перш за все, його цілісність, активність і творчий характер.
Сприйняття є основою будь-якого аналізу, як шкільної, так і літературознавчого, у противному випадку цей аналіз не матиме адресата.
Психологи, як вітчизняні, так і зарубіжні (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, О.І. Никифорова, Р. Арнхейм), особливу увагу звертають на те, що сприйняття не є просте фотографування, простий прийом інформації. Це активна діяльність, в якій величезну роль грають позитивна мотивація, потреба й інтерес.
Найперше умова вірного сприйняття тексту - розуміння кожного його слова. Якщо дітям не щепити чуйне, запитальне відношення до незнайомих словами, словосполученнями і виразам, у них розвивається неувага до цілим реченням. В результаті вони не вичерпують весь зміст тексту, задовольняючись ковзанням по поверхні сенсу. У шкільному віці дослівне запам'ятовування стає гальмом для розвитку вміння переказувати своїми словами і, отже, розуміти читаемое.
Для того щоб дослівне запам'ятовування не сковувало розвитку мислення і мовлення дитини, потрібно при повторному читанні казок або оповідань варіювати текст: не спотворюючи сенсу, вживати синоніми, міняти порядок слова реченні і порядок самих пропозицій. Крім того, треба поступово привчати дитину питати про значення незрозумілих слів.
Мета: Виявити особливості сприйняття художнього тексту в молодших школярів.
Поставлена ​​мета визначила наступні завдання:
1. Виділити та описати рівні сприйняття тексту молодшими школярами.
2. Виявити особливості сприйняття художнього тексту.
1. Проблема сприйняття художнього тексту
1.1 Первинне сприйняття тексту
Первинне сприйняття тексту, як правило, забезпечується таким прийомом, як читання вчителем вголос . Під час читання вчителя книги у дітей закриті, їх увага повністю направлено на слухання твору і співпереживання вчителю-читця . Вибір такого прийому для первинного сприймання аргументується недосконалістю навички читання дітей молодшого шкільного віку. Однак на більш пізніх етапах навчання читанню (3-4 класи) можуть бути використані і інші прийоми: читання тексту спеціально підготовленими дітьми; читання тексту дітьми по ланцюжку; комбіноване читання - коли вчитель і викликані учні читають текст поперемінно. У цьому випадку вчитель для свого читання вибирає:
1. діалоги;
2. описові уривки;
3. початок твору;
4. заключні рядки твору (Кінцівку).
Перевірка первинного сприйняття - це з'ясування вчителем емоційної реакції дітей на твір і їх розуміння загального змісту твору. Найзручніший прийом для цього - бесіда. К.Д.Ушинский одну з найважливіших завдань школи бачив у тому, щоб "привчити дитя до розумної бесіді з книгою". Бесіда після первинного сприйняття насамперед повинна прояснити і закріпити первинні читацькі враження дітей. Наприклад, модно звернутися до дітей з питаннями:
в–¬ Чи сподобалося вам твір?
в–¬ Що особливо вам сподобалося?
в–¬ Коли було страшно?
в–¬ Що викликало ваш сміх?
в–¬ Коли героя було жалко?
Відповіді повинні показати вчителю якість сприймання твору дітьми і бути орієнтиром при аналізі твори.
1.2 Обдумування заголовка
Беручи в руки будь-який текст, читач повинен ставити перед собою завдання виокремити головне, тобто зрозуміти, заради чого написано цей текст.
Заголовок - це В«вхідні двері В»тексту. Уявна обробка заголовка - перший крок до з'ясуванню ідеї автора. Заголовок налаштовує на наступний діалог з текстом, в ході якого відбувається осягнення змісту і його головної думки.
Якщо заголовок не затримується в пам'яті, то і бесіда з текстом В«не клеїтьсяВ», утруднюється самоконтроль та узагальнення отриманої інформації. Чим краще оброблений заголовок, тим повноцінніше буде подальше читання.
передбачення змісту по заголовку має різну ступінь труднощі, в залежності від того, що дитина читає. Якщо він читає художню літературу, то заголовок може підказати точно, про що піде мова, і наштовхнути на припущення, абсолютно не схожі на те, про що насправді піде мова у творі.
Робота з заголовками може проводитися на різних етапах: як до, так і після читання тексту.
1.3 Навіщо потрібен епіграф
Епіграфи, найчастіше маленькі, короткі, беруть на себе величезний тягар. Прямо чи алегорично, викликаючи які-небудь асоціації, вони є представниками головної думки.
Поряд із заголовком вірне прочитання епіграф - В«пусковийВ» момент на шляху до головної думки. Іноді в творі зі складною структурою є епіграфи не тільки після заголовка всієї книги, але і перед кожною главою. Це допомагає читачеві вибудувати ієрархію основних думок і основних подій.
Робота з епіграфами, так ж як робота із заголовками, може проводитися в два етапи. Перший - це спроба перед читанням тексту пояснити сенс епіграфа і скласти на цьому підставі якесь припущення про зміст того, що належить прочитати. Другий - повернення до епіграфу після читання і осмислення взаємозв'язку між текстом і епіграфом.
1.4 Виділення головної думки
Уміння вести діалог з текстом не завжди приводить до основного результату розуміння - виділенню головної думки. Цьому треба цілеспрямовано навчати. ​​
Багато школярів навіть після грунтовної бесіди з текстом пасують, коли їм пропонують виділити головну думку. Це свідчить про нерозуміння тексту: адже правильне виділення головної думки - один з найважливіших показників розуміння. Висловити словами думка - самостійна і дуже важке завдання. Вираз думки в словах далеко не завжди відповідає самої думки: воно може бути і неповним, і неточним, і спотвореним. Звідси і знамените тютчевское: В«Думка изреченная є брехня В».
Виділити головну думку - це значить усвідомити її в загальному потоці тексту, абстрагувати від конкретного втілення, яке є формою її буття, і оцінити ступінь її значущості.
Щоб навчиться і привчитися виділяти головну думку, необхідно дотримувати наступні умови.
Перше - щоб учні знали, що ця мета стоїть перед ними завжди, при кожній взаємодії з текстом.
В ідеальному варіанті прагнення з'ясувати: В«А що тут головне?В» або В«Що тут важливіше всього?В» - стає звичк...
