Зміст
Введення
Глава 1. Значення малювання в загальній системі вивчення, навчання і виховання учнів спеціальної школи.
1.1 Малювання як засіб емоційно-естетичного виховання
1.2 Малювання як засіб педагогічної діагностики учнів
1.3 Малювання як засіб діагностики інтелектуального розвитку дитини.
Глава II. Особливості образотворчої діяльності розумово відсталих школярів
2.1 Інтерес до малювання і тематика малюнків
2.2 Візуально-рухова готовність до образотворчої діяльності
2.3 Особливості сприйняття й передачі форми зображуваних предметів
2.4 Колір в малюнках 1 класу учнів спеціальної школи.
Висновок
Бібліографія
Введення
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що багато учнів не можуть правильно оцінити свої дії, дати об'єктивну характеристику виконаним малюнкам, легко миряться з допущеними помилками.
За нашими даними учні спеціальної школи рідко висловлюють без спонукань з боку вчителя судження за якістю власних малюнків або малюнків однокласників. Однак було б неправильно говорити, що розумово відсталі, не здатні критично ставитися до власних робіт. Деякі з них помічають допущені помилки і вносять необхідні виправлення. Іноді при цьому вони звертаються за допомогою до вчителя. Все це говорить про те, що учням не байдуже, яким виявиться їхній малюнок. Вони намагаються усунути виявлену ними неточність в малюнку. Старші школярі в цих випадках вільно користуються гумкою. Учні молодших класів рідше помічають допущені помилки. У тому випадку, якщо їм вдається виявити помилку, вони починають малювати на новій сторінці; виривають В«зіпсованийВ» лист, з альбому.
Критичне ставлення учнів до результатів своєї діяльності, хоча й на елементарному рівні, збільшується з віком під впливом корекційно-виховної роботи. Здатність об'єктивно оцінити свою роботу істотно зростає у тому випадку, якщо вчитель створює необхідні для цього умови. Одне з головних: умов виділення в якості єдиної задачі оцінити ту чи іншу роботу. Так відбувається, наприклад, у заключній частині уроку, коли діти зайняті тільки оцінкою виконаних робіт. Під час таких обговорень діти відзначають позитивні якості робіт і роблять правильні критичні зауваження.
Таким чином, в ході корекційно-виховної роботи вчителю необхідно подолати значні труднощі, зумовлені специфічним характером діяльності учнів спеціальної школи.
Серед різних видів діяльності (навчальна, трудова, ігрова) розумово відсталі школярі виділяють образотворчу діяльність і віддають їй перевагу як найбільш цікавою і цікавій. Особливо улюбленим є малювання. Завдяки своїй доступності, наочності і конкретності вираження воно наближається до гри.
Згідно поглядам Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.Н. Леонтьєва та інших видних вітчизняних психологів, психіка людини найбільш активно змінюється і перебудовується в процесі діяльності. Малювання як форма діяльності включає в себе багато компонентів психічних процесів і у зв'язку з цим його слід вважати важливим чинником формування особистості.
Невипадково малювання належним чином оцінювався вже в початковий період становлення науки про виховання і навчання дітей з вадами розумового розвитку. Воно розглядалося дослідниками в різних аспектах: і як засіб педагогічного впливу, і як засіб психолого-педагогічного вивчення дитини, і як засіб визначення ступеня розумової відсталості.
Академік В.М. Бехтерєв писав про те, що В«дитячий малюнок є об'єктивний свідок проявів і розвитку дитячої психіки В»[1].
Однак на ранніх етапах формування спеціальної педагогіки малювання не вважалося засобом різнобічного виправлення дефектів розвитку розумово відсталого дитини. Воно розглядалося в основному як засіб благодійного впливу на загальний стан дітей з аномаліями розвитку і, зокрема, на їх емоційну і рухово-моторну сферу.
Недостатньо глибоке вивчення структури образотворчої діяльності не дозволяло бачити принципових відмінностей в малюванні розумово відсталих і нормальних дітей. Про малюнках учнів з вадами інтелектуального розвитку існувало традиційна думка, суть якого полягала в наступному: низька техніка виконання, бідне, обмежене зміст, різко уповільнений темп розвитку образотворчих умінь і навичок.
Психолого-педагогічне вивчення особливостей графічної діяльності розумово відсталих дітей вченими в значній мірі сприяло науковому обгрунтуванню методики викладання малювання у спеціальній школі. Навчання дітей малюванню було визнано одним з важливих корекційних засобів. Зазначалося також, що образотворча діяльність є важливим чинником пізнання, дитиною навколишнього світу.
Виключно велике значення занять малюванням підкреслювали А.Н. Граббров, Т.Н. Головіна; Г.М. Дульнєв, Л.В. Занков, І.М. Соловйов, Н.Ф. Кузьміна-Сиром'ятникова, М.М. Нудельман, Ж.І. Шиф та ін
Образотворча діяльність вимагає від дитини прояви різнобічних якостей і умінь. Для того щоб намалювати який-небудь Предмет, його необхідно добре розглянути: визначити його форму, будову, характерні деталі, колір, положення в просторі. Вимога передати в малюнку подібність з зображуваним об'єктом змушує школяра помічати в ньому такі властивості і Особливості, які, як правило, не стають об'єктом уваги при пасивному спостережень. В ході цілеспрямованих занять малюванням учні починають краще виробляти порівняння, легше встановлювати подібність і відмінність предметів, взаємозв'язок між цілим його частинами. Малювання сприяє розвитку у дітей аналітико-синтетичної функції мислення.
Відомий російський педагог К.Д.Ушинський вимагав, щоб навчання грунтувалося не на абстрактних уявленнях і абстрактних словах, а на безпосередньому сприйнятті дітей. Для розвитку мислення учнів необхідно, перш за все, формувати у них здатність спостерігати. Ця вимога дидактики є дуже важливим, так як дитина В«мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі ...В» [2].
У розумово відсталих школярів відзначаються грубі порушення пізнавальної діяльності. Крім того, спостерігаються недоліки та особливості сприйняття, відчуттів і уявлень. Все це ставить перед допоміжною школою завдання, спрямовану на розвиток в учнів правильного, диференційованого сприйняття предметів.
Наочне, чуттєве знайомство з предметами і їх властивостями становить область сенсорного виховання. Багато сенсорні недоліки, властиві розумово відсталим школярам, ​​долаються лише в ході такого навчання, при якому сенсорні вправи включаються в складні види діяльності. На думку багатьох дослідників, таким позитивним ефектом володіє малювання.
Оволодіння вміннями та навичками малювання вимагає здійснення сенсорного виховання та саме сприяє такому вихованню. Це досягається шляхом ретельного вивчення учнями величини, кольору і структури предметів. При цьому в роботу включаються зорові, рухові і м'язово-дотикові аналізатори. В результаті навчання нечіткі, аморфні, слабо-диференційовані сприйняття дітей поступово стають чіткими, конкретними, повними.
В процесі добре організованих занять по образотворчої діяльності в учнів розвиваються спостережливість, уяву, зорова пам'ять, фантазія. У них формуються і уточнюються багато уявлень, які служать основою для засвоєння знань, одержуваних у загальному процесі шкільного навчання. Великий запас правильних уявлень дозволяє учням краще пізнавати навколишній світ.
Слід особливо підкреслити роль малювання у розвитку сприйняття простору і просторових уявлень.
Розвиток у дітей сприйняття, уявлень та інших психічних процесів неможливо без активної участі мислення. В ході образотворчої діяльності учень змушений виробляти ряд інтелектуальних операцій: осмислювати структуру наочно сприйманого об'єкта, намічати послідовність виконання малюнка, порівнювати малюнок з об'єктом, зіставляти час...
