Особливості зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвиненням мови
050715 - "Логопедія"
З спеціалізацією "Рання логопедична діагностика і корекція "
Випускна кваліфікаційна робота з логопедії
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичний аналіз дослідження зв'язного мовлення
1.1 Розвиток зв'язного мовлення в онтогенезі
1.2 Характеристика дітей з загальним недорозвиненням мови
1.3 Зв'язкова мова дітей із загальним недорозвиненням
Глава 2. Дослідження рівня сформованості зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку
2.1 Цілі, завдання та методи дослідження зв'язного мовлення дітей сьомого року життя
2.2 Аналіз отриманих результатів дослідження
2.3 Методичні рекомендації
Висновок
Бібліографічний список
Додатка
Введення
Одним з головних завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку є розвиток мови, мовного спілкування. Володіння рідною мовою - це не тільки вміння правильно побудувати речення. Дитина повинна навчитися розповідати: не просто називати предмет, а й описати його, розповісти про якийсь подію, явище, про послідовність подій. Такий розповідь повинен складатися з ряду пропозицій та характеризувати істотні сторони і властивості описуваного предмета, події повинні бути послідовними і логічно пов'язаними один з одним, тобто мова дитини має бути зв'язковою.
Зв'язкова мова являє собою найбільш складну форму мовної діяльності. Вона носить характер послідовного систематичного розгорнутого викладу.
У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає тісний зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку їх мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб зв'язно розповісти про щось, потрібно чітко уявляти собі об'єкт розповіді (предмет, подія), вміти аналізувати, відбирати основні (для даної ситуації спілкування) властивості та якості, встановлювати причинно-наслідкові, часові й інші відносини між предметами і явищами. Для досягнення зв'язності мовлення необхідно також уміло використовувати інтонацію, логічне (Фразовий) наголос, підбирати підходящі для вираження даної думки слова, вміти будувати складні речення, використовувати мовні засоби для зв'язку пропозицій.
У дітей з нормою мовного розвитку в старшому дошкільному віці зв'язкова мова досягає досить високого рівня. Це дуже важливо для подальшого успішного навчання в школі, для всебічного розвитку особистості дитини.
Психолого-педагогічні дослідження в корекційній педагогіці показують, що в даний час спостерігається стійка тенденція до збільшення числа дітей зі складними порушеннями мовленнєвого розвитку. При загальному недорозвиненні мові спостерігаються різні складні мовні розлади, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до звукової і смисловий стороні. У теж час одним з важливих показників готовності дітей до шкільного навчання є рівень сформованості зв'язного мовлення. Це обумовлює актуальність проблеми виявлення особливостей зв'язного мовлення у дітей з ОНР старшого дошкільного віку для побудови найбільш ефективної корекційної роботи.
Питання формування зв'язного мовлення вивчалися Є. І. Тіхеевой, А. М. Бородич, Ф. А. Сохін, Л. С. Вигосткім, А. А. Леонтьєвим та ін
Проблема розвитку зв'язного мовлення у дітей з ОНР знайшла своє відображення в роботах В. П. Глухова, Т. Б. Філічева, Л. Н. Ефименкова, Т. А. Ткаченко, Н. С. Жукової та ін
Мета дослідження: вивчити особливості зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.
Об'єкт дослідження: зв'язна мова дітей старшого дошкільного віку.
Предмет: особливості зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.
В основу нашої роботи лягла наступна гіпотеза : у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення недостатньо сформована зв'язна мова, що проявляється в характерних особливостях побудови ними зв'язного висловлювання.
У відповідності з метою були сформульовані наступні завдання :
1. Проаналізувати психолого-педагогічну і логопедичну літературу з проблеми дослідження.
2. Провести діагностику зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.
3. Провести кількісний та якісний аналіз отриманих результатів дослідження.
4. Розробити методичні рекомендації для вихователів.
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження:
В· бібліографічний;
В· спостереження;
В· бесіда;
В· кількісний і якісний аналіз.
База дослідження: МДОУ д/с № 17 м. Амурська.
Теоретична значимість роботи полягає в описі характеру порушення зв'язного мовлення у дітей із загальним недорозвиненням мови.
Практична значимість полягає в розробці методичних рекомендацій для вихователів з формування зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку з ОНР.
Випускна кваліфікаційна робота складається з вступу, двох розділів, висновку, бібліографії та додатку.
Глава 1. Теоретичний аналіз дослідження зв'язного мовлення
1.1 Розвиток зв'язного мовлення в онтогенезі
Питання розвитку зв'язного мовлення вивчалися в різних аспектах Ушинським К. Д., Тіхеевой Є. І., Короткової Е. П., Бородич А. М., Усовой А. П., Соловйової О.І. та іншими. "Зв'язкова мова, - підкреслював Сохин Ф.А., - це не просто послідовність пов'язаних один з одним думок, які виражені точними словами в правильно побудованих реченнях ... Зв'язкова мова як би вбирає в себе всі досягнення дитини в оволодінні рідною мовою, в освоєнні його звуковий боку, словникового запасу і граматичної будови ". [35] По тому як діти будують свої висловлювання можна судити про рівень їх мовленнєвого розвитку.
Зв'язкова мова невіддільна від світу думок: зв'язність мовлення - це зв'язність думок. У зв'язного мовлення відбивається логіка мислення дитини, його уміння осмислити сприймане і виразити його в правильної, чіткої, логічної мови.
Уміння зв'язно, послідовно, точно і образно висловлювати свої думки (або літературний текст) робить вплив і на естетичний розвиток дитини: при переказах, при створенні своїх оповідань дитина використовує образні слова і вирази, засвоєні з художніх творів. [1]
Уміння розповідати допомагає дитині бути товариською, долати мовчазність і сором'язливість, розвиває впевненість у своїх силах.
Зв'язкова мова повинна розглядатися в єдності змісту і форми. Применшення смислової сторони призводить до того, що зовнішня, формальна сторона (граматично правильне вживання слів, узгодження їх у реченні і т.п.) випереджає в розвитку внутрішню, логічну сторону. Це проявляється в невмінні підібрати слова, потрібні за змістом, в неправильному вживанні слів, невмінні пояснити зміст окремих слів.
Однак не можна недооцінювати і розвиток формальної сторони мови. Розширення і збагачення знань, уявлень дитини має бути пов'язане з розвитком уміння правильно висловити їх у мовленні.
Зв'язкова мова являє собою найбільш складну форму мовної діяльності. Вона носить характер послідовного систематичного розгорнутого викладу. Основна функція зв'язного мовлення - комунікативна. Вона здійснюється в двох основних формах - діалозі і монолозі.
Діалог як форма мови складається з реплік, з ланцюга мовних реакцій, він здійснюється або у вигляді змінюють один одного запитань і відповідей, або у вигляді розмови (бесіди) двох або кількох учасників. Спирається діалог на спільність сприйняття співрозмовників, спільність ситуації, знання того, про що йде мова.
